Місяць бомбардувань нічого не дав. Що Трамп збирається робити з Іраном тепер? Аналіз The Economist

Навіть за хаотичними мірками Дональда Трамп, цей тиждень для президента США став досить бурхливим у війні проти Ірану. Спочатку Трамп погрожував негайним каральним бомбардуванням цивільної енергетичної інфраструктури Ірану. Хоча Іран не злякався, то нафтові ринки — так.

Потім президент США заявив, що йому стало відомо про таємні пропозиції щодо мирних переговорів, і він відклав свої плани бомбардувань. Пізніше Пентагон заявив, що надішле частину 82-ї повітряно-десантної дивізії. Це означає, що ескалація конфлікту все ще можлива. Посеред такої невизначеності іранський режим здається незворушним. Примітно, що зараз він має стратегічну перевагу над своїми супротивниками.

Стратегічна перевага Ірану попри всі старання США

Проте незважаючи на стратегічні можливості, Ісламська Республіка вже зазнала драматичних ударів. Багато її лідерів і сотні цивільних осіб загинули. Іранська ППО розбита на шматки. Флот і ракетні установки здебільшого знищені. І все ж режим витримує. Як The Economist попереджав на початку цієї війни, саме виживання режиму вважається певною перемогою.

У країні тиск режиму не слабшає, а, навпаки, ще більше посилився через натиск з боку США та Ізраїлю. Контроль перебуває в руках радикально налаштованих «Революційних гвардійців». Внутрішні опоненти — чи то етнічні сепаратисти, чи міські протестувальники — дотримуються мертвої тиші. Запаси високозбагаченого урану в Ірані, близько 400 кг, залишаються недоторканими, ймовірно, все ще знаходячись під завалами.

Найбільш вражаючим є те, що Іран встановив повний контроль над Ормузькою протокою, блокуючи експорт нафти та газу з Перської затоки, який становить п’яту частину світових поставок. Протягом десятиліть американські військові стратеги готувалися до цього очевидного ризику. Проте війна довела, що Іран може задушити протоку і що послабити його контроль буде надзвичайно важко. Асиметрична війна Ірану, що передбачає використання ракет, дешевих дронів і, можливо, мін проти суден, тримає США та її союзників на відстані.

Тим часом, незважаючи на те, що його союзники стали слабкішими, Іран все ще має козирі, якими може скористатися на міжнародній арені. Оскільки хусити в Ємені утрималися від обстрілу ракетами танкерів у Червоному морі, частина саудівської нафти, що видобувається на узбережжі та транспортується в обхід Ормузької протоки, потрапляє на світові ринки. Світові ціни на нафту залишаються стабільними, хоча останніми днями вони все ще коливаються на рівні 100 доларів за барель.

Проте хусити тепер можуть захотіти висунути деякі вимоги — наприклад визнання їхнього контролю над північним Єменом. В Іраку шиїтські угруповання, пов’язані з Іраном, повертаються проти курдів та самих американців. А «Хізбалла», сателіт Ірану в Лівані, може відновити певну місцеву легітимність як угруповання «опору», оскільки країна зазнає атак з боку Ізраїлю. Спроба окупації з боку Ізраїлю може посилити цей конфлікт і зміцнити позиції угруповання.

В Ірана зʼявились нові зуби, і вони ще гостріші

У Перській затоці союзники Америки не бажали війни, але тепер побоюються, що поранений та непокірний Іран може стати ще більшою загрозою, ніж раніше. Їхні системи безпеки — протиповітряна оборона та дорогі ракети-перехоплювачі — недосконалі. Їхні економіки виглядають заручниками іранських погроз. Один із варіантів — повністю підтримати Америку у війні. Об’єднані Арабські Емірати застерегли від переговорів із Тегераном, заявивши, що Іран вчиняє «економічний тероризм» у регіоні. За повідомленнями, саудівці хочуть, щоб Америка розгорнула наземні війська.

Ізраїль теж не став безпечнішим, ніж раніше. Беньямін Нетаньяху в захваті від тривалої атаки на Іран. Проте іранські ракети також вдарили по цивільним в країні. Ядерна загроза з боку Ірану також не зникла.

Без зміни режиму загроза балістичних ракет повернеться, що змусить Ізраїль наносити удари по Ірану кожні кілька місяців. Найбільше занепокоєння для єврейської держави викликає те, що її давні зв’язки з Америкою можуть опинитися під загрозою. Війна вже є непопулярною серед більшості американців. Якщо кількість жертв зросте, ціни на бензин злетять, а ринки впадуть, кого вони звинувачуватимуть? Дехто з правих республіканців уже вказує на Ізраїль. Виборці, особливо молоді, стають дедалі ворожішими до нього; проізраїльські лобісти в Америці переживають скрутні часи.

Коротко кажучи, незважаючи на всю міць і витонченість військового наступу з боку Америки та Ізраїлю, Іран вважає, що має перевагу над паном Трампом. Він продемонстрував, що здатний як завдавати ударів, так і витримувати їх краще, ніж Америка. Пан Трамп розпочав свою війну, не опираючись на жодне стратегічне обґрунтування. Незважаючи на оперативні успіхи та його безглузде твердження про те, що він уже змінив режим у Тегерані, він ще не здобув жодних суттєвих перемог у цих боях. У міру зростання політичних витрат пан Трамп опиниться під дедалі більшим тиском. Його вибір полягає у ескалації конфлікту або переговорах.

Його може спокусити драматична ескалація, що завдасть шкоди цивільній інфраструктурі та нафтовій промисловості Ірану в надії змусити його знову відкрити протоку. Морські піхотинці могли б захопити острів Харг та його нафтову інфраструктуру, відібрати смужки прибережної території або окупувати острови всередині протоки. Це могло б принести обмежену військову користь.

Проте жоден із цих ходів не виглядає як потенційний нокаутуючий удар. Іран все ще міг би запускати ракети та дрони з території країни або спробувати замінувати протоку. Окупаційні війська швидко перетворяться на легку здобич. Трамп, який так прагнув стерти з пам'яті військову авантюру Джиммі Картера в Ірані 1980 року, ризикує її повторити. Перекидання значних ресурсів у цей регіон послабить американські збройні сили в інших регіонах, зокрема в Азії.

близький схід сша трамп ізраїль ізраїль-іран іран

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск