Точка прориву: де і як вода могла потрапити до київського метро
Для руйнування гідроізоляції тунелю достатньо одного ключового фактора.
Texty.org.ua поспілкувалися з доктором географічних наук Віктором Вишневським про те, де і як вода могла потрапити до тунелю київського метро, що, нагадаємо, спричинило справжню техногенну катастрофу в українській столиці.
Віктор Вишневський: Річка Либідь фактично тече над синьою гілкою метро. А вона з усіх “міських річок” найбільша в Києві за водністю. У тому районі річка тече вздовж залізниці над поверхнею, і це добре видно. А метро прокладене під річкою Либідь.
І найнеприємніше те, що ця гілка метро там неглибока. Тобто відстань від річки до тунелю невелика. І сподіватися, що там у цій товщі буде якась надміцна глина, не випадає. Зазвичай у таких місцях, де течуть річки, переважають піски. І єдина можливість захистити тунель — дуже хороша гідроізоляція. Але нічого вічного немає, і гідроізоляція, яка робилася 15 років тому, десь стала проблемною.
Найкритичнішою, на мою думку, є точка, де лінія метро перетинається з річкою Либідь, саме там вода могла проникнути в метрополітен. (Офіційно про конкретну точку, де пішла вода, не повідомлялося. — Ред.)
Чи могло будівництво спричинити ці проблеми? Я не вірю, що хтось міг додуматися забивати палі за лічені метри від тунелю.
Але будь-які будівельні роботи (неподалік там кілька будівельних майданчиків), а також розташування поруч залізниці, автодороги — все це спричиняє вібрацію, і це потенційно небезпечно. Тому що вібрація завжди призводить до розгерметизації швів на будь-якому будівництві. І чинників, які спричиняють там вібрацію, дуже багато.
Достатньо однієї дірочки завтовшки в палець — і туди постійно бігтиме вода. А у води ще є властивість розмивати породи. Тобто сьогодні завтовшки в палець, завтра може бути у два пальці, а післязавтра може бути й струмок. І найстрашніше, коли через якусь дірку весь стік річки Либідь спрямується в підземний тунель. Через Либідь у тому місці протікає 500 літрів води на секунду.
