Як покарати росіян за скоєні в Україні воєнні злочини – The Economist
Притягнення росіян до відповідальності за скоєні в Україні воєнні злочини – це довгий процес, пише The Economist, додаючи, що Захід і Україна мають визначити пріоритети та краще скоординуватися. Нижче ключові фрагменти статті.
За словами Андрія Костіна, генерального прокурора України, українська прокуратура відкрила понад 80 000 справ про воєнні злочини росіян з моменту повномасштабного вторгнення. І лише близько 30 з них вже завершилися винесенням вироку.
Україні бракує стратегії побудови справ проти вищого російського керівництва, а не проти рядових солдатів. Її союзники охоче надають бази даних і проводять тренінги, але направляють мало власних слідчих. Різні міжнародні ініціативи з надання допомоги потребують координації. Якщо Україна і її союзники сподіваються винести вирок особам, відповідальним за воєнні злочини Росії, то їм ще є над чим працювати.
На таких трибуналах, як трибунали у справах про війни в Сьєрра-Леоне та колишній Югославії, прокурори навчилися повільно будувати справи проти вищого керівництва, яке організувало насильство. В Україні цього ще не сталося, каже Вейн Джордаш, юрист-міжнародник з Києва. Джордаш керує юридичною практикою Global Rights Compliance, яка надає підтримку українським слідчим і прокурорам. "Основна увага приділяється справам безпосередніх виконавців, які виглядають як звичайні злочини – катування в підвалі, зґвалтування, – каже він. – Через те, що кількість таких справ є величезною, а технічного досвіду недостатньо, прокурори "тільки починають зосереджуватися на тому, як підняти ці справи на вищий щабель".
Читайте також: Вийшов дослідницький фільм про російський авіаудар по драмтеатру Маріуполя (ВІДЕО і 3D-тур театром)
Деякі проблеми коріняться в законодавстві. У Кримінальному кодексі України відсутня концепція відповідальності командирів, яка використовується для звинувачення старших командирів у воєнних злочинах, навіть якщо вони не віддавали прямих наказів. Крім того, українські прокурори мають обмежену свободу дій: вони зобов'язані розпочати розслідування протягом 24 годин після отримання повідомлення про злочин. Це призводить до збільшення кількості дрібних справ.
Кар'єра прокурорів процвітає, коли вони виграють багато судових процесів, що є стимулом для швидкого висунення звинувачень проти солдатів, а не для тривалого розслідування дій їхніх командирів. Деякі російські військовослужбовці визнали свою провину лише для того, щоб їх обміняли назад в рамках обміну полоненими. Заочні суди є ризикованими: у 2015 році Європейський суд з прав людини скасував обвинувальний вирок за воєнні злочини в Хорватії (поставивши під сумнів багато інших), оскільки процес апеляції для тих, хто був засуджений заочно, був визнаний недосконалим.
Читайте також: "Небо свідок". Хто і звідки скидав бомби на Миколаїв у березні 2022-го: розслідування воєнного злочину росіян
Українські суди не можуть приймати докази безпосередньо від зовнішніх слідчих, тому міжнародні експерти виступають лише як консультанти. Багато адвокатів вважають, що цього недостатньо. "Недостатньо надіслати нам сотні міжнародних консультантів", – каже Олександра Матвійчук, юристка-правозахисниця, чий Центр громадянських свобод (ЦГС) отримав Нобелівську премію миру у 2022 році. Україні бракує "робочих рук на місцях", додає вона. Деякі українські неурядові організації, зокрема й ЦГС, закликають до створення гібридних судів, які могли б приймати іноземних слідчих і прокурорів.
Розслідування воєнних злочинів за участю іноземних держав та судів є напрочуд складним. "Простір став переповненим, - каже Надія Волкова з неурядової організації "Українська юридична консультативна група". Україна надала юрисдикцію Міжнародному кримінальному суду в Гаазі. (У березні цей суд видав ордер на арешт Путіна, а також російської уповноваженої з прав дитини через масові викрадення Росією українських дітей). Тим часом шість східноєвропейських країн – Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина – об'єднали свої зусилля у розслідуванні воєнних злочинів з Україною у Спільну слідчу групу.
ЄС створив базу даних доказів воєнних злочинів у своїй судовій установі – Євроюсті. Він також хоче прийняти у себе новий трибунал, який судитиме Росію за звинуваченням в агресії, що, ймовірно, не може бути здійснено Міжнародним кримінальним судом проти країн, які відкидають його юрисдикцію. США, Велика Британія та окремі європейські країни періодично надсилають в Україну судово-медичних та юридичних експертів, а також збирають свідчення від українських біженців. Деякі з них можуть висунути звинувачення у воєнних злочинах відповідно до законів універсальної юрисдикції. Координувати зусилля цих країн з українськими прокурорами має Консультативна група з розслідування воєнних злочинів (ACA) – ініціатива США, Великої Британії та ЄС. Не дивно, що це важко зробити.
Читайте також: "Різали ножами і змушували копати могилу". Жертви воєнних злочинів росіян дали свідчення в Конгресі США
Багато з цих питань можуть бути проблемами, що прорізуються. Але є й складніші. Ситуація в Україні не схожа на ту, що була на Нюрнберзькому процесі над воєнними злочинами, де держави-переможниці нав'язували правосуддя переможеній нації. Вона також не схожа на ситуацію в Камбоджі, Сьєрра-Леоне чи колишній Югославії, де громадянські війни поступилися місцем трибуналам, спонсорованим міжнародною спільнотою – фраза, яка на той час щось означала.
Натомість в Україні поки що переважна більшість справ про воєнні злочини розглядатиметься в національних судах. Україні доводиться судити солдатів країни-агресорки, які можуть перебувати в Росії і бути недоторканними протягом багатьох років. Клаус Гоффманн, німецький прокурор, який співпрацює з ACA, зазначає, що Лондонська декларація про покарання воєнних злочинів була прийнята в 1942 році, коли нацистське керівництво було ще недосяжним. Правосуддя, за словами пана Гофмана, настане після завершення бойових дій.
