Наступний авторитарний лідер у США буде, на жаль, ефективнішим за Трампа – Atlantic

Трамп довів, що авторитарні люди можуть опинятися на чолі Сполучених Штатів. На щастя, він виявися неефективним і тому легко здоланим. Майбутній авторитарний правитель навчиться на помилках попереднього і таким не буде.

SCOTT OLSON / GETTY
SCOTT OLSON / GETTY

Про це пише американський The Atlantic.

Американці можуть почати сперечатися, чи був Трамп "відхиленням". Із міжнародного погляду – не був. Трамп став лише одним із хвилі правих популістів, які прийшли до влади у всьому світі: Віктор Орбан в Угорщині, Володимир Путін у Росії, Ярослав Качинський у Польщі, Реджеп Ердоган у Туреччині, Жаїр Болсонару в Бразилії.

Ці люди приходять до влади демократичним шляхом через чесно виграні вибори – але після цього порушують демократичні норми, криміналізуючи незгоду, демонізуючи ЗМІ, репресуючи опозицію та використовуючи нелегальні прийоми (чомусь опоненти Путіна схильні ставати жертвами нещасних випадків).

Орбан гордо використовує фразу "неліберальна демократія" на позначення популізму, який практикують такі люди. Трамп має з ними багато спільного – від риторики до фактичної політики.

Він, як і Польща чи Угорщина, використовує праву ідею herrenvolk (народу господарів): свого роду соціальна держава (як PiS у Польщі з її грішми на підтримку дітей тощо), але тільки для "правильних" людей за рахунок "неправильних" (заробітчани, меншини, мігранти), які начебто узурпують привілеї, на які не заслужили.

Він сіє та поширює недовіру до центристських і ліберальних демократичних інституцій (передусім преси), як і решта популістів. І так далі.

Але між Трампом і рештою правих популістів є велика різниця. Вони є талановитими (ефективними) політиками, які знов і знову виграють вибори. Трампові це не вдалося. Наступному правому популістові з авторитарним ухилом може вдатися.

Не те щоб ця зірка реаліті-шоу зовсім не талановита. Його мітинги ефективно прив'язали групу підтримки до нього. Трамп випробовує на натовпах меседжі, які потім поширює по-іншому. Він інтуїтивно розуміє, як привернути увагу. Й він грав на традиційних ЗМІ, як скрипаль на скрипці. Трамп також, радше інстинктивно, ніж через глибоке планування, зміг пробратися до президенства, відчувши момент у 2016 році.

Проте він не надто ефективний. Він недисциплінований, образливий, тонкошкірий. Він ненавидить програвати, але й не любить тяжко працювати.

Трампу бракувало політичної компетенції, яку мають інші авторитарні лідери світу. Згадайте, скільки його планів не здійснилося (взяти хоча б сумнозвісну пресконференцію, перенесену на задрипану парковку: авторитарій зі стилем такого б собі не дозволив).

Більшість популістів широко використовують патронажні мережі – держава використовує кошти на підтримку прихильників лідера. Модель Трампа, попри винятки, залишалась особистою. Коли вдарила пандемія, замість ухопитися за сприятливу для талановитого авторитарного лідера кризу, від почав борсатися.

Ердоган при владі з 2003 року. Він, можливо, втратив частину своїх політичних чарів, але пройшов крізь багато криз, зокрема глобальну фінансову. Болсонару так само погано почав реагувати на пандемію, як Трамп – але зрештою звівся на ноги та спромігся навіть збільшити популярність. В Індії також переобрали Моді. Можливо, вибори не були досконалими, але це була перемога на електоральному полі. Тоді як у США акт CARES справді допомагав дрібному бізнесу та домогосподарствам – але він закінчив діяти прямо перед виборами. Нормальний популіст би вчасно продовжив його і піднявся б на цьому. Трамп щось там раз твіттнув про майбутній новий план.

Багато республіканців, я підозрюю, щасливі, що Трамп нарешті зникне. Але нинішня ситуація чудово підходить для того, щоб талановитий (ефективний) авторитарний популіст пішов на вибори з "трампістським" порядком денним у 2024 році. Якщо це станеться, і якщо такий добросовісний, дисциплінований авторитарій переможе – Америка його вже так легко не спекається.

Він не буде настільки ж незграбним і психологічно вразливим. Він потрапить у Білий дім через стратегію. Вже є кілька претендентів на наступного "трампа": сенатор Джош Голі, який пише книгу проти "диктатури технокомпаній та соцмереж", чи сенатор Том Коттон, містер "закон і порядок" із популістським ухилом, Такер Карлсон, Джо Роуґан. Або хтось на кшталт енергійної Лорен Боберт, яка підтримує ультраправу теорію змови QAnon. Найімовірніше, саме хтось такий як вона – харизматична молода людина, що "сама себе створила", яка розгромила спершу інших кандидатів від республіканського істеблішменту, а потім і свого суперника, професора-демократа, на виборах у Палату представників від штату Колорадо. (Серед іншого, вона виступала проти коронавірусних обмежень, і це стало частиною секрету її популярності серед виборців).

download (1).jpg

Одна з можливих майбутніх "трампів" – Лорен Боберт – харизматична власниця ресторану, що стала правою депутаткою від Колорадо

Демократична партія може хибно почати святкувати перемогу трампізму, нічого не міняючи – це величезна небезпека. Зараз як трампісти, так і демократи зрозуміло втомлені. Політичний відпочинок може здаватися великою спокусою для лібералів, але його використають для відновлення сил і трампісти.

Радикально змінивши курс, самі США по суті не змінилися – The Economist

Справжній меседж цих виборів не в тому, що Трамп програв, а демократи виграли. Урок полягає в тому, що програв слабкий та неталановитий політик, тоді як решта його партії глибоко окопалась у кожній галузі правління: від Сенату й до Верховного суду.

Чудова розстановка сил для сильного правого популіста, який зможе прийти до влади у 2024 році. Й не тіште себе: вони всі про це думають.

авторитаризм трамп майбутнє вибори популізм аналітика сша

Знак гривні
Знак гривні