Радикально змінивши курс, самі США по суті не змінилися – The Economist

Про це свідчать результати голосування, штат за штатом.

20201107_USD001_0.jpg

За кількома винятками – зокрема, Флориди й, можливо, Аризони – електоральна карта має такий самісінький вигляд, як у 2012 році, коли демократ Барак Обама так само з досить незначним відривом переміг республіканця Мітта Ромні, – пише The Economist.

Незважаючи на все, що сталося в останні чотири роки, іншими словами, ці виборчі перегони зрештою виглядають так, якби середній республіканець ішов на вибори проти середнього демократа в рік, коли не відбувалося значних подій.

Це вражає, якщо замислитися на секунду про всі речі, які не змогли порушити партійного пату в 2020 році.

За останній рік Дональду Трампу висловила недовіру (імпічмент) Палата представників парламенту США, що зробило його лише третім президентом в історії країни, який зазнав такої сумнівної честі.

Погана відповідь на пандемію Covid-19 спричинила смерті чверті мільйона американців і зумовила різкі економічні коливання.

Країна стала свідком добре задокументованих убивств неозброєних афроамериканців поліцейськими та найбільших протестів за громадянські свободи в історії США.

Ультраправі бандити планували захопити в заручники губернатора штату Мічиган.

Президент виступав на дебатах, можливо, найгірше в історії.

Президент також номінував третину суддів Верховного Суду, забезпечивши консервативну більшість у найвищій судовій інстанції США на майбутні десятиліття.

Лептоп Хантера Байдена видав його імейли, й адвокат президента якось забезпечив, щоб вони потрапили в потрібний таблоїд.

І після всього цього практично жоден американець не змінив свою думку щодо того, кого хоче бачити наступним президентом.

Можна, звісно, аргументувати, що всі ці речі просто взаємно анігілювали одна одну.

Однак більш імовірно, що вони просто вже не грають ролі, враховуючи силу упереджень, котра визначає, як виборці тлумачать подібні події.

Колись американські вибори могли в часи кризи створювати переконливі зсуви. Вони більше не можуть цього зробити. Відколи Рональд Рейган переміг Волтера Мондейла 525 електоральними голосами проти 13 голосів у 1984 році, належність до певної партії зросла такою мірою, що виборці практично незмінно голосують так само, як і попереднього разу – незалежно від того, хто є кандидатом, якими є його політичні рішення чи що відбувається у країні чи в світі. Понад 90% тих, хто голосував за Трампа у 2016 році, чотири роки перед тим голосували за Мітта Ромні.

Аналітична стаття повністю (англійською)

Читайте також передбачення, зроблене до оголошення результатів, яке пояснює, чому

Трамп не прийме поразку. Ніколи

Тим паче, воно вже, схоже, почало здійснюватися.

трамп вибори аналітика сша байден

Знак гривні
Знак гривні