"Обов'язково до перегляду": західні ЗМІ захоплені фільмом про Голодомор, – огляд від BBC
Знятий в Україні фільм про Голодомор "Mr. Jones" ("Ціна правди" в українському прокаті) в іноземній пресі назвали "блискучим", "сюрреалістичним" і "напруженим".
Світова прем'єра фільму відбулась ще в лютому 2019 року, але зараз його дивляться на Amazon та інших платформах у США і жваво обговорюють, йдеться в матеріалі Бі-Бі-Сі Україна.
У фільмі розповідається про подорож валлійського журналіста Гарета Джонса до України в 1933 році, під час якої він викрив страшні факти про штучно створений голод в УРСР, а також про спроби іншого журналіста Волтера Дюранті приховати інформацію щодо Голодомору від Заходу.
Зйомки здійснювалися в Україні, Польщі і Шотландії. Грали у фільмі британські, а також декілька українських та польських акторів.
Жодних перебільшень
В огляді The New Yorker Ентоні Лейн пише, що в фільмі "найважливішим є Голодомор".
Автор згадує книгу Ен Еплбаум, яка показала, що голод 30-х років був штучно створений сталінським режимом.
"Грандіозний план колективізації провалився, як міг передбачити будь-який фермер, однак ідеологічно йому не було дозволено провалитися. Кого, крім українців, ще можна було зобразити як винуватців і диверсантів, адже Москва так часто їм не довіряє та демонізує їх?" – пише Лейн.
"Жодне з жахіть у фільмі не є перебільшенням", – додає автор.
"Однак у повнометражній стрічці ізольовані жахи можуть видатися сплесками дикого сюрреалізму, а не свідченнями очевидців, і ми не завжди спроможні в них повірити. Коли сам Джонс голодує та жує у відчаї деревну кору, це нас не зворушує, адже біда одного іноземця з ситого Заходу не важлива в апокаліпсисі голоду", – йдеться в матеріалі.
Брутальна чесність
Кайл Сміт у своїй рецензії в National Review називає Голодомор "геноцидом".
"Довга, виснажлива, майже німа сцена фільму показує нам жахіття геноцидного Голодомору, де села спорожніли, трупи лежали на землі, а діти, в яких питали, де вони взяли м'ясо, яке вони їли, відповідали: "В старшого брата". Твій брат – мисливець? Нема відповіді", – розповідає Сміт.
Оглядач також схвалює вибір Волтера Дюранті як антигероя.
"Геніальним ходом у цьому жорстокому та напруженому фільмі полячки Аґнєшки Голланд є те, кого обрали на роль загрозливого чиновника з мертвими очима та холодною наполегливістю знайти та знищити будь-які загрози режиму – це ніхто інший, як Волтер Дюранті, людина New York Times у Москві, або скоріше людина Москви у New York Times", – пише Сміт.
Він нагадує, що президент Франклін Делано Рузвельт визнав СРСР після того, як Дюранті сказав, що Голодомор є "перебільшенням чи злою пропагандою".
"Дотепер про Джонса і його сміливість майже нічого не знають, тоді як у Дюранті досі є Пулітцерівська премія", – пише автор.
"Тим часом "Ціна правди" приєднується до неймовірно короткого списку брутально чесних фільмів про комунізм", – ідеться в огляді.
Політичний трилер
У статті The New York Times Манола Даргіс називає фільм "політичним трилером з непохитним ритмом".
Авторка визнає, що колишній працівник видання Волтер Дюранті був "апологетом Сталіна" та наживався на плодах сталінської епохи.
А Джонса вона називає "скромним героєм похмурої, тихо розгніваної стрічки про подорож до України в 1933 році, де тоді був катастрофічний голод".
З іншого боку, Даргіс зазначає, що Джонс не мав великого впливу.
"Ніхто не прийшов на допомогу Україні, незважаючи на спроби таких людей, як Джонс, викрити факти про СРСР. У ранніх 1930-х роках, коли Захід придивлявся до потенційного союзника у війні, яка наближалася, мало хто хотів чути правду", – пише вона.
Обов'язковий до перегляду
Критик Френсіс Майєр характеризує стрічку як "обов'язкову до перегляду".
"Хоча слова "must see" надто часто використовуються в оглядах фільмів, цього разу вони справедливі", – пише Майєр.
"Від чарівного Джеймса Нортона у головній ролі і прекрасного відтворення атмосфери епохи, створеної Андреа Чалупа (автором сценарію) та Аґнєшкою Голланд (режисером) до блискучої, тонкої гри Пітера Сарсгарда в ролі Дюранті, "Ціна правди" захоплює глядача", – пише автор.
"Коли брехня, булінг та насильство, здається, повертаються під виглядом прогресу, рівності та справедливості, "Ціна правди" є корисним уроком про наслідки. Це можливість подивитися і повчитися", – додає він.
"Блискучий фільм "Ціна правди" допоможе нам не забути зло марксистського режиму та його жертв на тому великому цвинтарі", – пише Джеймс Фріман у The Wall Street Journal.
