Матеріали автора Дар’я Воропаєва

В’ячеслав Ільченко часто їздить на Куп’янщину і в сусідні райони — евакуйовує цивільних. Розмиті дороги, на яких застрягає його розхитаний бус на ймення «Незламна», села, яких не стало, люди, щирі, розгублені, усміхнені, зі сльозами на очах, яких він і його напарниця Юля переконують виїхати або які самі просять їх про допомогу. Куп’янщина у військовому зрізі сьогодні така: умовна зона на 6–10 кілометрів у кожен бік, яка контролюється дронами. Піхотинці на позиціях, а за 6–8 кілометрів від них розставлені точки дронщиків. Їхнє завдання — берегти піхоту, вбивати росіян, поки вони не підійшли до нори.

Кореспондентка Texty.org.ua відвідала всесвітню виставку Експо-2025 в Осаці, де серед десятків футуристичних павільйонів скромно стоїть український — простий зовні, але емоційно найсильніший.«Ми хочемо зрозуміти це краще», — кажуть японки після перегляду відео про війну. Інші відвідувачі зупиняються зі сльозами біля експонатів, дехто приходить із прапорами і навіть виконує Гімн України. Черга до цього павільйону свідчить про те, що людям у світі цікаво почути й відчути український досвід із першоджерел.

«Море — це прямо кайф! Розумієш, я взагалі забув, коли востаннє був на морі. Забув, що таке солона вода, забув, як це плавати. Тут же дихати можна, жити можна! Не те що цей Донбас — ніякого здоров’я, ніяких нервів», — захоплено розповідає харків’янин Дмитро, військовослужбовець, який ще позавчора паяв дрони в бліндажі, а сьогодні (восени 2024 року. — Ред.) відпочиває на Мальті. Окрім Мальти в його маршруті були Італія, Німеччина, Польща, все за 20 днів.