Статті

Через глобальну зміну клімату Москва втрачає можливість шантажувати Європу постачаннями своїх енергоносіїв. Це десятиліття може стати останнім, коли разом з військовою технікою Кремль як зброю міг використовувати й природний газ.

29-річного піхотинця посеред бою прошила черга. Найболючіше Сашко відчув руку. Від неї швидко почало німіти все тіло. Хлопець сам наклав собі тугу пов’язку й намагався не знепритомніти. Розумів, що добре було б переміститися в більш прикрите місце, але рухатися не міг. Перестрілка тривала, тіло затерпало. Стрілецький бій перейшов у артилерійський. За кілька хвилин Сашкові прилетів уламок міни в шию. Далі вибух – і контузія.

У коридорі, що веде до віварію Інституту біології та медицини КНУ, стоїть різкий запах — я одразу відчула, що за дверима багато тварин. Коли я врешті звикла до запаху, то відчула ще дещо: попри теплу погоду на вулиці, у приміщенні було дуже холодно. І лише через хвилину помітила, що стою біля вікна без скла.

Упродовж десятків років багато науковців на заході, які займаються вивченням історії, культури й політики країн Східної Європи, за інерцією подавали й подають інформацію про цей регіон з погляду колишньої метрополії — Росії. Усі нації ототожнювали з росіянами, а роль Москви була лише “просвітницькою” та “прогресивною”, як це презентувала радянська пропаганда. Повномасштабне вторгнення Росії змусило багатьох науковців переглянути підходи. Радіо Свобода опитало низку професорів-славістів, на думку яких фокус “євразійських студій” поступово зміщуватиметься з Росії на інші країни регіону. ТЕКСТИ стисло переказують головне з матеріалу.

— Я йшла площею й говорила по телефону. Російський солдат у повній амуніції просто для розваги навів на мене автомат. Я була дуже втомленою, буквально падала з ніг — минулі кілька днів ми майже не спали. Байдуже глянула на нього й подумала: "Боже, я так втомилася. Якщо ти мене зараз гепнеш, це все нарешті закінчиться".Це один зі спогадів Ірини Саліхової, співзасновниці херсонської волонтерської ініціативи "Котики-патріотики".З першого дня повномасштабного вторгнення Ірина разом з однодумцями допомагала містянам вижити — вони забезпечували херсонців медпрепаратами. Перші два місяці окупації Херсона їй навіть вдавалося це робити під носом у росіян.

Дороги – нескінченно довгі та вкрай потрібні. І немає їм ні кінця ні краю. З Києва – на фронт, з фронту – на Львів роздовбаною “тарабайкою” яка їде зі швидкістю 60 км/год. Вокзали, черги, митний контроль, пересадки.Ці подорожі неможливо скасувати, вони є питанням життя і смерті. Малесенькі дітки, які їдуть, обійнявшись з дбайливо загорнутими в іграшкові пелюшечки іграшковими качечками. Поруч бабусі з величезними торбами. Усі їдуть: хтось із розбитого будинку – в нікуди, сподіваючись знайти прихисток, хтось – додому побачити тата й чоловіка після довгої розлуки.

Росіяни стурбовані переозброєнням України, проте намагаються не втрачати оптимізму. Вони шукають міжнародної підтримки для своєї агресії, а також знову намагаються роздмухати внутрішні конфлікти в Україні, закликаючи населення до повстань, та одночасно поливають брудом Зеленського й Залужного. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Суперечки, або, як заведено казати, “срачі” в соцмережах, здається, були завжди. Але останнім часом вони набувають дедалі загрозливіших масштабів. Лунають взаємні звинувачення й на особистісному рівні, й щодо певних прошарків українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається та що чи хто є рушійними силами таких конфліктів.

"Кожен день кажанів на реабілітації починається з того, що ми їх зважуємо, перевіряємо їх стан... Ось так..."Альона Шуленко, фахівчиня Українського центру реабілітації рукокрилих, акуратно поміщає малого кажанчика на мініатюрні ваги."… цей важить 23 грами.Цього недостатньо, щоб кажан пішов на зимівлю. Тому його треба підгодовувати".

В українських школах учителів російської мови та літератури вважали привілейованою кастою. Навіть вищою за викладачів історії. Історія, нагадаємо, була головною ідеологічною дисципліною в школі. "Історики" також читали курс "Основ держави і права". І вони до того ж традиційно були парторгами шкіл.Read this article in English