Статті

Прозасідалися. Чому ніхто не знає, наскільки Київ готовий до зими

Київ майже напевно чекає важка зима. Росія битиме по столичній енергетиці та інфраструктурі, і питання лише в тому, скільки часу потребуватиме відновлення. Разом із тим критеріїв інфраструктурної «стійкості» немає. Центральна влада погоджує «заходи» й «кошториси», але немає стандарту, за яким можна визначити «готово» чи «не готово», звідси й нескінченні наради. На жаль, простим українцям логіка підказує одне: треба готуватися до найгіршого.

Ремонтні роботи на Печерську. Фото ілюстративне

Обмін звинуваченнями

На початку березня 2026 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) затвердила комплексні плани стійкості для всіх областей та обласних центрів, окрім Києва. Столиці дали тиждень на «доопрацювання», і цей тиждень тривав місяці.

Причина здавалася суто технічною. Плани для регіонів підписували керівники обласних військових адміністрацій, а від Києва вимагали підпису міського голови, він же голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) Віталій Кличко. Двовладдя, у якому столиця живе з 2022 року, — адміністрація Віталія Кличка окремо, міська військова адміністрація окремо, — раптом перестало бути звичним безладом і стало способом уникнення відповідальності.

Місто виконало вимогу буквально. 10 березня Київрада ухвалила план на понад 60 млрд грн, значну частину яких за домовленістю з урядом мала профінансувати держава.

Почалася «нарада» тривалістю пів року

Того самого дня підписаний мером документ пішов до Кабінету Міністрів і РНБО. А через чотири дні президент увів у дію березневе рішення РНБО — те саме, у якому Київ не згадується взагалі.

Далі почалася «нарада» тривалістю пів року. У середині червня віцепрем’єр Олексій Кулеба заявив, що затвердженого плану в столиці досі немає. Через тиждень Київ подав свою оновлену версію плану. На початку липня Кличко зажадав негайного засідання РНБО: за його словами, держава не виконує домовленості про фінансування 50/50, а документального підтвердження обіцяних коштів місто не має.

24 липня на окремій координаційній нараді Кулеба вимагав від міста пришвидшитися й нарешті укласти договори про резервне теплопостачання. 27 липня вже новий прем’єр Сергій Корецький скликав міністерства через «незадовільне виконання планів стійкості загалом».

КП «Київтеплоенерго» восени минулого року розмістило це фото у Фейсбуці й підписало: «Кількість пересувних котелень у Києві збільшиться до 70 — Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської державної адміністрації». А через півтора місяця столицю накрив енергетичний колапс

5 серпня Кличко відзвітував на РНБО про хід робіт. Заразом з’ясувалося, що кошторис плану скоротили майже вдвічі — з понад 60 млрд грн до 37 млрд грн. На місто з них припадає 22 млрд. РНБО затвердило такий План стійкості Києва.

За цей час обмін звинуваченнями став ритуалом.

Уряд каже: Київ не показав готових рішень, тоді як бюджет міста — понад 106 млрд грн, найбільший після державного.

Київ відповідає: гроші є, зобов’язань держави немає, замість рішень нескінченні наради.

Туман реальності

За пів року ніхто так і не спромігся оцінити, наскільки столиця готова до зими. Об’єктивно такий аналіз провести складно. Невідомо, наскільки глибоко росіяни руйнуватимуть інфраструктуру далі та які саме цілі обиратимуть для наступних ударів. Але уявлення про масштаби виконаної владою роботи можна приблизно скласти.

Що видно на землі? У липні команда Кличка повідомила, що будує нову теплотрасу до житлових масивів Теремки-1 і Теремки-2 — резервну схему на випадок зупинки теплоелектроцентралі № 5 (ТЕЦ-5). Новою гілкою тепло зможуть отримувати 183 житлові будинки, 3 заклади охорони здоров’я, 18 шкіл і дитсадків. Джерелом тепла має бути локальна модернізована котельня.

Видно, хто платить політичну ціну за спробу зробити хоч щось

Приклад Теремків показовий двічі. По-перше, він демонструє масштаб залежності столиці від великих ТЕЦ. Понад дві сотні будинків та соціальних установ були зав’язані на одному об’єкті енергетики. По-друге, видно, хто платить політичну ціну за спробу зробити хоч щось. Для прокладання тепломережі комісія КМДА погодила видалення 662 дерев і 70 кущів. І хоча територію мають озеленити заново, «знищення дерев» стало приводом для хейту з боку ватаги псевдоекологів та ботоферм.

Пункт незламності на вулиці Лятошинського на Теремках, лютий 2026 року

Загальна картина проміжна: система резервного живлення збудована лише частково й не для всіх. Перевірити решту самотужки неможливо — мерія не розкриває даних про будівництво, посилаючись на безпеку. Аргумент логічний, бо кожен новий енергооб’єкт стає потенційною ціллю для російських ударів. Але наслідок очевидний: без даних немає незалежного арбітра, кожна зацікавлена сторона може говорити будь-що.

Стандарт «стійкості»

Утім, навіть бездоганна звітність мало що пояснила б. Бо міряти нічим.

Павло Карась, керівник КП «Черкаситеплокомуненерго», формулює це прямо: має бути єдиний державний стандарт, що саме треба зробити, щоб «стійкість» була забезпечена. Такого стандарту в державі немає.

Сам він пропонує критерій із трьох кроків, які треба виконувати саме в наведеному порядку.

Ці три кроки і є той мінімальний державний стандарт, якого бракує

Перший крок — резервна «статика», тобто підтримання тиску в будинкових мережах. Це те, що не дає воді витекти з труб опалення, а самим трубам заповітритися. Київ стикався з цією проблемою минулої зими: після кожного блекауту велика кількість багатоквартирних будинків втрачала теплоносій, а повторний запуск системи потребував багато зусиль і часу. Для статичного тиску потрібні вода і невеликий підживлювальний насос на кожну багатоповерхівку.

Другий крок — циркуляція: коли вода в системі будинку рухається під тиском, точка її замерзання зміщується до температури повітря за його стінами приблизно мінус п’ять градусів.

Третій крок — мінімальна теплогенерація для режиму незамерзання системи тепломереж становить близько 10% планової потужності. Це не про тепло у квартирах, це про порятунок усієї мережі.

Порядок тут головне. Якщо не забезпечена статика, вкладати гроші в нові котли ТЕЦ безглуздо — їх не буде на чому запускати. А без мінімальної циркуляції котел погасне.

Ремонтні роботи на тепломережі біля моста Патона. Фото: КП «Київтеплоенерго»

На мій погляд, ці три кроки і є той мінімальний державний стандарт, якого бракує. Не «перелік заходів» і не «кошторис», а результат, якого можна досягти різними способами: котельнями, когенерацією, тепловими насосами чи чимось іще. Як саме, державу цікавити не повинно. Це справа міста, його інженерів, умов і бюджету.

Це не про тепло у квартирах, це про порятунок усієї мережі

Сьогодні ж держава занурилася в те, як місто має витрачати гроші, але не назвала стану, якого треба досягти. Тому й немає моменту, коли хтось міг би сказати: «готово» чи «не готово». Звідси й постійні наради.

Зате будь-кого можна оголосити винним, а зручну місцеву владу поставити за приклад іншим.

Уникнення відповідальності

Повністю прикрити Київ від балістики неможливо. Ні інженерний захист, ні котельні, ні резервні схеми не рятують від масованих ударів по вузлових об’єктах — вони лише зменшують наслідки і час відновлення. Тому комусь доведеться вийти до камер і пояснити сотням тисяч розлючених людей, чому знову немає світла й тепла. У країні, де політичне життя звелося до боротьби за рейтинги без виборів, ця роль може коштувати дорого.

Зміна прем’єра в проблемі «стійкості» нічого не змінює. Свириденко, Корецький — риторика однакова, бо однакова інституційна логіка: провести нараду, зафіксувати відставання, доручити «виявити прогалини». Це поведінка системи, якій потрібна імітація роботи. Тому наради українського уряду дедалі більше нагадують радянські засідання 1980-х, де всі доповідають про досягнення, поки країна летить у прірву.

Люди ніби щоразу нові, а проблеми старі

Люди ніби щоразу нові, а проблеми старі, і це не збіг. Прем’єр без власної політичної ваги, який просто виконує вказівки з Банкової, тільки й може проводити показові наради. Поки в Раді не з’явиться фактично нова коаліція, здатна висунути свого важковаговика й відповідати за нього, уряд не очолить ніхто, хто може ефективно працювати й готовий брати відповідальність разом із повноваженнями.

Київська військова адміністрація в цій конструкції теж воліє не висуватися. Двовладдя, яке роками виглядало як управлінська незручність, виявилося ідеальним механізмом уникнення відповідальності.

війна зима київ кмда стійкість теплопостачання уряд інфраструктура