Статті
Нічого, крім надії. Як Київ готується до наступної зими
Минула зима була для Києва найважчою з часів Другої світової. Логічно, аби уряд і мерія працювали разом, щоб подібне не повторилося знову. Натомість підготовка до наступного сезону стала черговим майданчиком протистояння Віталія Кличка з Банковою. Формальний привід — план стійкості Києва. Центральна і місцева влада навчились показувати такі плани як рекламні презентації: цифри, схеми. Хто перший оприлюднить красивіший слайд — той і виграв інформаційний раунд. Біда лише в тому, що «плани» не генерують тепла й електрики.
На фоні апокаліпсису
У січні Зеленський заявив, що в Києві «особливо складна» ситуація й запропонував створити окремий «енергетичний штаб» — під управлінням Кабінету міністрів. Натяк прозорий: мер не справляється, держава перебирає кермо.
Кульмінація взаємних уколів припала на березень. На засіданні Ради національної безпеки та оборони затвердили плани підготовки до зими всім обласним центрам, але Київ до нього не включили. Володимир Зеленський сказав, що план для столиці «не готовий».
Окремою умовою стало те, що план має підписати особисто Кличко (в інших регіонах — начальники військових адміністрацій). У Києві є голова військової адміністрації Тимур Ткаченко, але підпису, а отже й відповідальності, вимагали саме від мера. «До Києва — особливе ставлення. Знову не обходиться без політики», — відповів Кличко в Telegram.
До речі, оголошена загальна вартість «планів стійкості» — 216,3 млрд грн (без Києва). Це не «гроші від уряду», а сумарна потреба з державного, місцевих бюджетів і донорських коштів. Перший урядовий транш в 10 млрд грн розподілили в ручному режимі: куди й на що — публічно не відомо.
Перекидання відповідальності
Парадокс, що єдиний доступний для аналізу план стійкості — це план Києва. Київ — єдине місто, яке провело документ через голосування міською радою. В той же час Тимур Ткаченко публічно дистанціювався від мера: «Бюджет, програми, розподіл коштів, догани, премії — це ваша вертикаль. Тепер, коли мова про захист критичної інфраструктури та ризики майбутнього опалювального сезону, раптом відповідальність намагаєтесь перекласти на мене». Словом, два керівники Києва публічно сваряться у момент, коли це потрібно найменше.
У квітні уряд оголосив про виділення столиці 987 млн грн на першочергові заходи й передасть частину робіт Державному агентству відновлення. Прозвучало як підтримка, але вже на початку травня Кличко заявив: Мінрозвитку обіцяло гроші на ремонт ТЕЦ-5 і саме запропонувало підрядників — «а потім умило руки».
Тоді ж віцепрем’єр Олексій Кулеба поставив мера перед вибором: «Темпи Києва в підготовці до опалювального сезону не відповідають ані рівню загроз, ані обсягу державного фінансування».
Уряд звинувачує мера, що не встигає. Мер звинувачує уряд, що той не дає грошей. Такий пінг-понг має одну причину: всі розуміють, що кардинально покращити ситуацію до наступного сезону важко, тому винного шукають наперед. А киянам — нічого, крім надії на теплу зиму.
Секретна стійкість
«План стійкості Києва на 2026 рік» публічно доступний частково — за тезами, які заступник голови КМДА Петро Пантелеєв виклав у Facebook та озвучив в інтерв’ю. Загальна вартість — понад 60 млрд грн, з яких понад 40 млрд грн — той дефіцит, який Київ не закриває без державної підтримки.
Колишній міністр енергетики Іван Плачков описує логіку документа саркастично: «Уряд каже місту: дай план стійкості. Місто що каже? Так, відновити ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, побудувати парогазові станції». Фактично, зауважує він, перед нами не план на одну зиму, а програма років на десять: «А де гроші? Хто буде фінансувати?»
План відводить ТЕЦам подвійну роль: це і головні енергетичні вузли міста, які треба відновити, і об’єкти, які треба захистити.
Перше: відремонтувати розбите.
Друге: побудувати фізичний захист над критичними вузлами (деталі не оприлюднюють).
Третє: поряд із кожною ТЕЦ збудувати «дублюючу систему» — мережу менших джерел тепла, які підстрахують, якщо централь упаде. Найгостріше це стосується потужної ТЕЦ-5 на Видубичах. Перший крок уже робиться: район Теремків від’єднують від ТЕЦ-5 і підключають до котельні «Теремки». Ціна питання — 1 млрд грн.
Ключова ідея
«Дублююча система» — ключова ідея плану. Ставка на децентралізовану генерацію: замість однієї великої ТЕЦ — багато малих установок, розкиданих по місту.
Технологічно йдеться про два типи установок. Перший — когенераційні установки, що виробляють одночасно тепло й електрику. Таке рішення дороге, але розв'язує дві проблеми разом — порятунок для лікарень, водоканалу, котелень, насосних. Другий тип установок — невеликі модульні газові котельні, які можна ставити в дворах багатоповерхівок.
Конфлікт іде не просто за гроші
У січні 2026-го Київ отримав від Німеччини перші дві мобільні когенераційні установки — у межах пакета екстреної допомоги на 120 млн євро. Увесь пакет передбачає ще 41 установку і 76 модульних котелень для всієї України. Система розширюється, але повністю замінити ТЕЦ навряд чи здатна.
Як зрозуміло з публічних коментарів, уряд частково готовий ремонтувати великі ТЕЦ. А от будувати поряд із ними дублюючий контур — це, вочевидь, і є той понад 40-мільярдний дефіцит. Та все ж конфлікт іде не просто за гроші чи технологічну доцільність, а за те, хто буде винний у неможливості повністю убезпечити місто.
Встигнути до холодів
Поки уряд і мер змагаються в риториці, інженери чекають. Експертна позиція проста й одностайна. Сергій Макогон, колишній керівник «Оператора газотранспортної системи України» вважає так: «Когенерація — це важливий крок. Але щоб гарантовано встигнути до наступної зими, Києву необхідно доповнювати її модульними котельнями. Когенерація дасть енергію для критичної інфраструктури, а модульні котельні — масове та надійне тепло».
Плачков ставить ту саму проблему під управлінським кутом: «План можна скласти, але [треба] перші пріоритети, другі, треті. Те, що реально на сьогодні. Що можна зробити зараз, до жовтня? По реальній ціні».
Якщо цю логіку продовжити самотужки, виходить короткий список.
- Завершити з Теремками — зменшує залежність від ТЕЦ-5.
- Продовжувати ставити когенераційні установки, як-от німецькі, що їх зараз монтують. Цикл монтажу — місяці, не роки. Вузьке місце в коштах і дозвільних процедурах.
- Інсталювати на лівому березі модульні котельні. Вузьке місце — гроші й доступ до необхідних об'ємів газу.
- Захистити самі ТЕЦ і доремонтувати їх. Без захисту нове обладнання буде вразливим.
Усе інше — нові ТЕЦ, вирішення питання власності, розростання «дублюючої системи» — це горизонт майбутнього. Повна відмова від централізованого теплопостачання неможлива, але через гібридні та проміжні рішення полегшити ситуацію можливо. Принаймні не допустити повторення крижаного апокаліпсису.
Обоє рябоє!
Стратегічно Київ підійде до опалювального сезону приблизно в тому ж стані, в якому виходив із попереднього. Кілька ТЕЦ — частково відремонтованих, частково захищених, повністю в зоні досяжності російських балістичних ракет. Дублююча система — місцями. Тому журналісти знову писатимуть тексти зі словосполученням «гуманітарна катастрофа», міністри проситимуть союзників екстрено допомогти. Кличко записуватиме звернення. Уряд відповідатиме, що Кличко не справляється.
В ефірі національного телемарафону черговий ввічливий експерт повторить слова, які зимою 2026 року вже звучали з вуст мера: хто має можливість, виїжджайте. Психологи обов'язково порадять берегти ментальне здоров’я.
Перетворити мільйони людей на тимчасово переміщених осіб у власній країні — внаслідок не тільки російських ударів, а й внутрішньополітичної гризні — особливий жанр державного управління. До нього, схоже, ми йдемо.
А відповідальність, скоріше за все, ніхто не зможе перекинути на іншого, бо люди дивитимуться на владу і центральну, і місцеву й думатимуть: обоє рябоє!
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися