Щоденники мотоцикліста. День 11. Кілька фото з Чернігова: Благість і "непошлий дух провінції"

Виїхали ми вчора, як завжди, пізно - отакі з нас ~~туристи~~ мандрівники. Сьогодні теж виїдемо пізно. Але вже на Лівому березі!

Писати тут багато нема про що - оскільки Черніговом ми гуляли з добрими друзями, а не спілкувалися з людьми. Та й у великому місті спілкування якось не йде.

Скажу лише, що посилилося враження: місцева влада в деяких відношеннях має-таки більше значення, ніж центральна.

Звісно, в економічному плані змінити можна мало - кажуть, і тут з роботою не дуже - але принаймні естетичні зміни можливі.

Черніговом віє дух Давньої Русі, в чомусь трохи дух совка - і водночас він якийсь цивілізованіший за столицю.

Це тільки здається, що робітник, селянка і солдат зігують - за задумом, вони показують фашистам та іншим ворогам батьківщини: "Нах*й - це он туди"

Тут на диво чисто (один місцевий мешканець скептично поставився до мого зауваження - мовляв, це тільки на свята).

Тут заборонено курити на вулицях, а також пити пиво навіть із пакетів - можливо, і тому теж чистіше.

Але ціною цього є "ментизація простору"

Тут досі бабусі-дідусі танцюють на площі під оркестр.

Грає пісня My, my, my Delilah:

Або бабусі з бабусями - але не дідусі з дідусями!!!

Тут якось благісно.

Традиції православія: священик готується за мзду святити машину - ця традиція поширена ще з часів Ісуса.

Козлик біля Антонієвих печер

Крайній ліворуч - очевидно, пінгвін

Представник іншої епохи - ба навіть іншого виміру

Хоча Він дивиться на тебе лагідно - починаєш розуміти своє місце

Дівчина йшла з голою попою. Вирішила зайти в церкву. Намотала на попу шархвик (ота помаранчева міні-спідниця). Друзі вирішили, що все одно непристойно - винесли їй ще й хустку на волосся.