Наприкінці жовтня ми опублікували дата-проєкт про російську “телеграм-окупацію”, в якому дослідили 120 телеграм-каналів, що їх росіяни створили під виглядом українських місцевих новинних ресурсів для підготовки та виправдання російської окупації. Та все пішло не за планом і до кінця вересня майже половина з них припинила роботу. Як виявилося, не на завжди. Деякі канали мережі (хоч і не надовго), але отримали друге життя. Детальніше про періодичність російських потуг у телеграмі й те, до чого тут захоплення Соледара, – в нашому матеріалі.

ТЕКСТИ зібрали основну інформацію про масштабний витік даних щодо контрнаступу ЗСУ, версії розслідувачів та експертів щодо їхньої справжності/фейковості й те, що засвідчує цей гучний і заплутаний епізод інформаційної війни.

Британський письменник і журналіст, дослідник технологій інформаційного впливу, який нині збирає свідчення очевидців та жертв російських злочинів в Україні, розповів в інтерв'ю УП про те, чому необхідний не лише військовий, а й інформаційний "Рамштайн". Наводимо ключові тези розмови.

Юрій Чорноморець, богослов-релігіознавець, професор, протягом десятиліть належав до УПЦ Московського патріархату, навіть працював в апараті цієї структури. Зі здобуттям автокефалії він приєднався до Православної церкви України. А на початку війни був мобілізований до ЗСУ. Юрій Чорноморець вважає, що поки триває війна, треба негайно прощатися з Московським патріархатом, кращого шансу для цього не буде. Про це він розповів в інтерв'ю Укрінформу. "Тексти" публікують ключові фрагменти інтерв'ю.

Європейських блогерів просили за гроші очорнити вакцину Pfizer. Таке пропонувала PR-агенція, ймовірно, пов'язана з РФ

Хоч екстраординарні події 2020-го року несподівано підкинули кремлівським брехунам козирі емоційності та страху, їхні звичні прийоми й цілі мало змінились.

Журналісти низки ліберальних західних видань поширюють російську дезінформацію про Марка Супруна, називаючи його неонацистом. Про це громадський діяч, кінорежисер та співведучий проекту StopFake написав на сайті Medium Все почалося і зпублікації на сайті Заборона, яку потім практично цитував російський МЗС.

На минулому тижні ми стали свідками проведення чергової інформаційної спецоперації, наслідки та результати якої стають зрозумілими лише з часом.

Коротко: "Заборона" використовує наклеп, декілька маніпуляцій та особисту точку зору одного західного журналіста, відомого своїми расистськими поглядами стосовно України, для того, щоб ударити по репутації найбільш ефективного фактчекера.