Сотні тисяч. Яка аудиторія (про)російських медіа в Україні

«Украина – страна, пропитанная комплексами, национализмом, который она принимает за патриотизм, и ксенофобией». Так російські медіа регулярно пишуть про Україну, і саме таким сайтам ми присвячуємо щотижневі моніторинги дезінформації. Проте часто, якщо зайти на один із подібних сайтів, побачимо «дешеву» обгортку – відсутність мобільної версії, застарілу організацію сторінки, перенасиченість кольорами. Важко повірити, що у світі сучасного дизайну та адаптивної верстки подібні сайти можуть збирати достатньо читачів. Але таке припущення хибне.

Увага! Всі графіки у цій статті інтерактивні, наводьте курсор на їхні елементи і дивіться додаткові дані.

Уявіть собі: за один місяць ці рупори російської дезінформації (далі називатимемо їх російськими сайтами, орієнтованими на українську тематику) збирають до 15 млн візитів лише з України та близько 40 млн з усього світу (тут і далі – дані за грудень від SimilarWeb).

На щастя, не йдеться про 15 млн українців, що читають новини з сайтів, де регулярно з’являються російські фейки на кшталт розіп’ятого чи вбитого військовим дроном хлопчика. Бо якщо ви двічі за день зайдете на сайт ТЕКСТІВ, це рахуватиметься як два візити. Проте це не так мало. Адже Інтерфакс може похизуватися 1,5 млн візитів на місяць з України, а «Українська правда» (яка входить до п’ятірки найпопулярніших українських інтернет-ЗМІ) має близько 30 млн українських візитів.

І якщо ви вважаєте, що слово «мейнстримний» натякає на об’єктивність та серйозність редакційної політики, то ви помиляєтесь. Ось цитата з сайту lenta.ru (130 млн візитів на місяць, із них майже 5 млн – з території України): «Украина – страна, пропитанная комплексами, национализмом, который она принимает за патриотизм, и ксенофобией. Соответственно, власть на Украине пуще огня боится продемонстрировать какую-то слабость перед лицом России».

Інший приклад – менш популярний сайт regnum.ru (750 тис. візитів з України), який поширює фейки про смерть у ЗСУ після вакцинації.

Водночас проведене в грудні 2020 року опитування показало, що 10% респондентів довіряють ЗМІ Росії, коли йдеться про коронавірус (на Сході – 17,3%, на Півдні – 15,2%). А отже, проблема не тільки у відкритті українцями посилань на сайти з російським доменом, а й у довірі до тих тез, які вони просувають разом із новинами.

Та це ще не все. Інший бік медалі – вже українські медіа.

З одного боку, це ті, хто відкрито обрав для себе проросійську позицію (як-от сайт strana.ua, який замикає п’ятірку найпопулярніших українських онлайн-медіа з майже 20 млн візитів з України на місяць). З іншого – велика та розгалужена екосистема сайтів, які можна назвати «помийними» (чи нейтральніше – українські маніпулятивні видання). Адже, женучись за прибутком та візитами, вони не нехтують замовними матеріалами, джинсою, клікбейтними заголовками або взагалі вигаданими новинами.

Саме на таких сайтах напередодні виборів піарять Андрія Пальчевського, обожнюють цитувати ОПЗЖ або довго та ретельно обговорювати вбрання чи зміну стилю Юлії Тимошенко. І саме такі сайти (і ми кажемо лише про ті, на яких є російськомовний контент) збирають понад 77 млн візитів на місяць.

Ці «сайти-помийки» теж часто перетворюються на рупори російської пропаганди. Чи то піарячи того-таки Пальчевського з його проросійськими тезами, чи то поширюючи фейк Медведчука про американські біолабораторії, чи цитуючи псевдоекспертів про фашизм в Україні, чи просто напряму даючи слово Пєскову. Російські тези, загорнуті в клікбейтний заголовок та підкріплені маніпулятивними формулюваннями як наживкою отримують не надо критичних читачів. Яких, до речі, в Україні задосить — згідно з дослідженням Детектор медіа, майже у половини українців рівень медіаграмотності нижчий за середній.

Не сайтами єдиними. Могутність Telegram

Зростання ролі соціальних мереж зіграло на руку неякісним медіа. Соцмережі стають джерелом для новин, що створюються навколо чиїхось цитат, псевдоекспертних коментарів або зіркових фото та відео. Звідти беруть “інсайди” та кулуарні новини, нехтуючи фактом ненадійного джерела. Як це, наприклад, відбувається у випадку цитування популярних в Україні анонімних телеграм-каналів. Так, серед усіх новин початку квітня на суспільно-політичну тему щонайменше в 5% є посилання на телеграм-канали, більшість з яких не є особистими та верифікованими.

Та не тільки цитування популяризує меседжі з телеграму. Бо хоч він не може запропонувати надійне та безпечне спілкування, абсолютно нічого не робить задля боротьби з конспірологією чи дезінформацією, та часто стає прихистком для наркоторгівлі, фейків чи реклами ескорту (проституції). Понад 70% українців мають Telegram на своєму мобільному, а 19% відзначають, що використовують месенджери як джерело інформації про суспільно-політичне життя. Чи всі при цьому читають телеграм-канали новинних сайтів із «білого списку»? На жаль, ні.

У лютому 2021 року СБУ викрила агентурну мережу спецслужб РФ, яка дестабілізувала ситуацію в Україні через Telegram. У списку опинилися 12 каналів. Деякі з них мімікрували під регіональні новинні канали та поміж місцевих новин закидували ідеологічно «правильні» меседжі. Найпопулярніші з них ще раніше навіть потрапляли до уваги ТЕКСТІВ як ті, що, вочевидь, ведуться з Росії (як ми це визначали – читайте в розслідуванні Любові Величко).

Проте чи можна сказати, що після викриття СБУ ми маємо повний список проросійських телеграм-каналів? Навряд.

Максимально близькими та поєднаними з виявленими СБУ каналами опинилися блоги Анатолія та Ольги Шарій, їхньої партії, та канали, що, так само як і «Легитимный» чи «Резидент», здобули популярність завдяки публікації “інсайдів” з Верховної Ради чи Офісу президента (серед яких ТАЙНЫ ДЕПУТАТА, «Шептун», «Наблюдатель» чи «Депутатская курилка» — постійні джерела цитат для новин з наших дезінфомоніторингів).

У кожного з них у середньому від 3 до 117 тис. переглядів і від 3 до 238 тис. підписників (з абсолютним лідерством Анатолія Шарія).

Утім, не Шарієм єдиним обмежується список проросійських телеграм-каналів. Адже в безпосередній близькості до двох попередніх кластерів – ще цілий список каналів, що не нехтують російськими тезами та позицією.

І тут загальна кількість підписників часом вражає. Щоправда, і розкрутка ботами використовується частіше. Взяти, наприклад, особистий канал Михайла Добкіна – за даними сайту tgstat.com, кількість його підписників за два місяці (з грудня 2020 до лютого 2021) зросла на 10 тис. (з 24 до 34 тис.). Одночасно з цим знизився рівень залученості аудиторії (співвідношення середньої кількості переглядів одного посту до кількості підписників) – зі 109% до 93%.

Якщо скласти разом кількість підписників всіх цих груп, отримаємо понад 2 млн – кількість, реальні масштаби якої складно оцінити, адже значною частиною серед них можуть бути боти чи неактивні читачі. Так, наприклад, у того ж «Резидента» кількість підписників більше ніж 100 тис., а от кожен пост у середньому переглядає лише 60 тис. із них. Якщо ж припустити, що це число точніше описує кількість реальної аудиторії читачів, і об’єднати середню кількість переглядів одного посту для всіх груп, отримаємо вже 1 млн 125 тис. Це число теж усе ще завищене через, наприклад, наявність в одних і тих самих людей підписок на різні групи. Проте, з іншого боку, пости на багатьох каналах підхоплюють та поширюють ті-таки «сайти-сміттярки», а отже, порахувати реальні масштаби поширення тієї чи іншої тези майже неможливо.

Youtube

Якщо Telegram сьогодні називають новою потужною зброєю дезінформаторів, то YouTube вже давно став їхнім ядерним арсеналом. Його застосунок встановлений майже на всіх мобільних пристроях в Україні, а сайт youtube.com – на другому місці за популярністю в українців (поступаючись лише Google), і може похизуватися охопленням майже 70% української аудиторії.

В якомусь сенсі YouTube поступово дублює (або навіть замінює) телебачення. Принаймні, якщо йдеться про новини. Так, наприклад, всі новинні телепередачі (або телеканали) мають свої профілі в YouTube та збирають там чималі охоплення. Приміром, youtube-канал ТСН сьогодні може похизуватися більш ніж 2,5 млн підписників.

Телеканали Медведчука заблоковані українською державою (після чого український інфопростір хоч частково було очищено від пропаганди), згодом і ютюб перестав показувати їхній контент на території України. Але до списку проросійських можна ще додати «Перший незалежний» – новий канал, утворений медведчуківськими журналістами, який ми дедалі частіше зустрічаємо як джерело цитат для (про)російських сайтів. Цей канал у YouTube за своє нетривале існування вже встиг набрати понад 100 тис. підписників (він не відображений на графіках, оскільки дані на них – станом на 02.11.2020, коли його ще не існувало).

Разом із ТБ-передачами новинний YouTube простір поповнюють й інші інформаційні медіа. Волонтерська ініціатива з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» сформувала базу з 334 найбільш популярних українських ютюб-каналів суспільно-політичної тематики. А ми вибрали з них ті, що підіграють Росії. І побачили невтішну картину.

Разом з інформаційними каналами сенси та інтерпретації множать сотні блогерів та блогерок. А з ними – і політики, що вдають із себе блогерів. Сьогодні навіть важко зрозуміти, до якої категорії зарахувати того-таки Шарія, який починав як блогер, проте зараз уже має політичну партію. В будь-якому разі він найуспішніший з виокремлених нами рупорів Кремля. Щоправда, як ми вже зазначали, більша частина його аудиторії проживає в РФ. От тільки в самому YouTube це жодним чином не позначено. А отже, для більшості українських користувачів кількість переглядів і підписників лише підіграють російським тезам про репресії «надзвичайно популярного» в Україні блогера Шарія та нібито замовні опитування, які постійно занижують рейтинг його партії.

Читайте також: Шарій і ФСБ. Блогер отримує оплату в рублях, у армії його тролів є російські офіцери

Наскільки впливові всі ті ютюб-відео? Так само як і з іншими джерелами, через які діє дезінформація, оцінити силу впливу лише одного YouTube неможливо. Проте, якщо взяти до уваги інформацію про кількість переглядів відео, що мали досліджувані канали, то побачимо, що в середньому вони продукують понад 120 млн переглядів на місяць, навіть якщо відняти заблоковані на території України медведчуківські канали, то маємо близько 90 млн. І хоч не всі вони з України, це число вражає. А, зважаючи на все ще менш розвинений та популярний україномовний YouTube, нам є з чим боротися та чому протидіяти.

Варто додати, що якщо Telegram зовсім не намагається боротися з дезінформацією, то в YouTube все ж приймають рішення на користь України. Як це сталось із блокуванням каналів Медведчука, Азарова та Дубінського (які всі разом мали понад 600 тис. підписників та 5,5 млн переглядів відео на місяць). І хоч Медведчук продовжує використовувати свої канали та підконтрольні сайти для транслювання своїх ідей, Дубінський активно віщає через свій телеграм-канал, а Азаров продовжує в Росії давати коментарі російським медіа про події в Україні, проте їхні проросійські тези й антиукраїнські висловлювання стали все ж менш доступними для українського загалу.

Facebook

Ще один спосіб впливу на українських інтернет-користувачів – Facebook. Розвиток та оновлення його правил, що мають за мету не допускати поширення дезінформації (як-от регулярне видалення ботоферм або боротьба з фейками про коронавірус, яка почалась з видалення 12 млн відповідних матеріалів), не заважають поширювати деструктивні інтерпретації, дискредитувати українську владу чи видавати за новини те, що ними не є.

Читайте також: Почати з правди, спрямувати до брехні. Як розпізнати російську пропаганду у «звичайних» новинах про українські проблеми

Медіасторінки в Facebook накручують кількість підписників ботами, заманюють реальних користувачів клікбейтом, корисними порадами чи рецептами з гречкою, а поміж цим закидають проплачені кимось матеріали — чи то українськими політиками, чи то Росією.

При цьому 50% українців беруть інформацію про суспільно-політичне життя з соціальних мереж (включно з Facebook). А за результатом дослідження ініціативи «Як не стати овочем», 61% українських фейсбук-користувачів публікує на своїх сторінках посилання на сайти-сміттярки. А в десятці найпопулярніших інформаційних сторінок – дві (BBCcCNN та Ukrainianwall.com) представляють сайти з нашого моніторингу дезінформації.

Що ми маємо загалом?

118 млн візитів з України на місяць на сайти, що продукують неякісні новини.

Понад 2 млн підписників у всіх проросійських телеграм-каналів.

Більш як 120 млн переглядів відео на проросійських YouTube-каналах на місяць.

Публікація посилань на сайти-сміттярки у 61% українських користувачів Facebook та два сайти-сміттярки в першій десятці інформаційних сторінок українського Facebook.

Тут саме варто нагадати, що один з основних принципів роботи російської пропаганди – використання надмірності інформаційних потоків. Це підхід, за якого поширеність певного меседжу перетворюється на аргумент на користь його правдивості. Дослідження, опубліковане в Nature Human Behaviour, підтвердило ефективність такого підходу: забагато інформації призводить до того, що людина не може впоратися з аналізом її якості та починає покладатися на поширеність меседжу як на запоруку його вірогідності.

Російська пропаганда не обмежується розглянутими вище джерелами. Так, наприклад, у популярному в Україні Viber (встановлений у 97% користувачів) набирають обертів паблік-контакти, і там вже була історія про масову офіційну розсилку з пропозицією підписатися на українські ЗМІ, де серед п'яти запропонованих варіантів був неякісний Znaj.ua. А заблокований російський ВК усе ще має 17% української аудиторії, хоч частка користувачів цієї соцмережі щороку зменшується.

Тож робота з протидії дезінформації та російської пропаганди триває і має стати одним з основних напрямів захисту українського інформаційного простору та суверенітету.

Над матеріалом працювали: Юлія Дукач та стажерка Текстів Дарина Судачек, яка допомогла виокремити проросійські ютюб-канали. Дизайн: Надя Кельм, верстка: Євгенія Дроздова.

війна datavis інфографіка ютуб телеграм пропаганда фейбук дезінформація YouTube-канали соцмережі