Чому місцеві вибори - не така вже й #зрада
Пройшли вибори, настав час #Зради. Люди знову засмучені з приводу і без, починають рвати на собі волосся. Баба Яга проти, - пише у своїй колонці з назвою "Чому мені сподобалися місцеві вибори" економіст і підприємець Сергій Фурса.
Це були хороші вибори. Не прекрасні, бо прекрасні вибори проводять у Канаді і там в будь-якому випадку перемагає красунчик з проукраїнської партії. Ми ще не в Канаді.
Перше, що змушує людей нити, це явка. Хлопці, явка була вище 40%. Десь, як на Західній Україні, вище 50%. А на Сході під 30%. Хай би так збереглося і надалі, на парламентських, наприклад. Це були місцеві вибори. Хто-небудь коли-небудь взагалі звертав увагу в Україні на місцеві вибори? Голосували тільки тому, що вони проходили в один день із парламентськими, що ще хоч якось збуджувало публіку.
Тепер же половина людей з правом голосу встала з диванів і прийшла проголосувати за місцеві ради. Та це супер результат. Подивіться на рівень явки на місцевих виборах в Європі. І подивіться, скільки виборців там голосують на виборах до Європарламенту. В ідеальному світі ідеальні виборці, молоді і красиві, всі разом ходять голосувати за ідеальних кандидатів. Але ми живемо в реальному світі. В Україні. І не можна прокинутися в день виборів і виявити себе в іншій країні. Давайте ж управляти нашими очікуваннями.
Тепер за результатами. Головний результат місцевих виборів - це той факт, що ніяких дострокових парламентських виборів не буде. Тепер точно. Їх і раніше навряд чи варто було очікувати, але результати місцевих виборів закріпили. Давайте хоч на прикладі Києва, де перетинаються всі паралельні лінії. Партії тарифів виявилися далеко позаду. Ніхто тепер не дасть їм багато грошей на те, щоб вони розгойдували човен і таки реалізували проект дострокових виборів. З такими результатами ніхто не дасть.
Перше місце - у Солідарності. Близько 30% набрала партія президента на піку економічної кризи та ще ментально воюючої країни. Це феноменальний результат, насправді. І після такого є моральне право гнати втришия всіх суддів та прокурорів, податківців та інших нехлюїв. Хоча, звичайно, також є спокуса цього всього не робити, а торгувати трансформаторами. Вибір, як завжди, залишається за людиною.
При цьому 28% по Києву у партії Кличка - це набагато гірше, ніж було раніше. Тепер у всіх цих забудовників просто не буде абсолютної більшості в Київраді, що не може не тішити. Звичайно, у місцевих радах вони завжди вміли добре домовлятися, тим більш Єдність - це партія клон, але тепер їм хоч би доведеться це робити. А перспектива потенційних ще одних місцевих виборів у швидкій перспективі створить певний імунітет від зовсім брудних домовленостей.
Друге місце Самопомочі - хороший урок всім, хто хоче бути і розумними, і красивими. Ще навесні можна було очікувати, що саме Самопоміч набере в Києві 30% голосів і переможе на виборах. Але партія почала грати в популізм, втрачати голоси ліберально налаштованих киян справами церковними й авторитарними, як наприклад, вигнання депутатів з фракції. Урок повинен бути вивчений як самою партією, так і новими партійними будівельниками, які захочуть поборотися за голоси середнього класу. Такого виборця треба цінувати.
Високі 10% Свободи начебто лякають. Але треба розуміти, що ми зараз перебуваємо на піку радикальних настроїв у суспільстві. Та ж війна, те ж економічне дно. І ці 10% не стали впливовими на процеси популістами з Ради, а можуть стати буйними, які не дають забудовувати Київ. У будь-якому випадку, результат цілком з'ясовний. І так, партії тарифів всього 10%. І це прекрасно. А Ляшко і взагалі випав в осад. Це ще прекрасніше. Звичайно, є ще вибори мера, де, швидше за все, переможе Віталік. Але цей результат був передбачуваний. Просто відомого і розкрученого сильного опонента у нього не було. І якщо виявиться, що у фінал з Кличко вийде все ж таки Гусовський, то це буде величезна перемога. Там ще можна і буцатися, особливо якщо змусити Віталія вийти на дебати. Хоча, швидше за все, він увійде в клінч і продовжить асфальтувати вулиці, ухиляючись від обміну ударами. У будь-якому випадку, тепер донести думки про розвиток міста буде легше.
Зате респект і уважуха київському виборцю за результати Думчева та Укропу. Їх рекламні кампанії продемонстрували, що фраза "гроші є, розуму не треба" - дуже добре характеризує українських олігархів. Чи можна переінакшити, що гроші українських олігархів з'явилися не від великого розуму. І слова про ефективне інвестування стануть актуальними вже на другому-третьому поколінні.
Так, десь на місцях сталися перемоги Кернесів та фінал Вілкул-Філатов. Але хлопці, це місцеві вибори. І якщо харків'яни люблять Кернеса, то киянам потрібно сидіти мовчки і згадувати, як голосували за Черновецького. І цей результат не став несподіванкою. Про його високу підтримку всі і так давно знали. Чому здивувалися? Чому почали журитися тепер? Боротися з Кернесами потрібно не виборами, а реформою правоохоронної системи. Неважливо, скільки голосів набирає мер, якщо він краде. Адже є прокурор, який його зловить за руку, і суддя, який його посадить. Просто потрібно "народити" цих прокурорів і суддів. А якщо він не краде і під будь-яку іншу статтю не потрапляє, і просто не подобається, то це вже наші проблеми.
З цієї ж опери титушки та маріуполі. Треба просто один раз посадити всіх і проблем стане набагато менше. Так що порядок денний залишається попереднім. Забуваємо про вибори, як кошмарний сон, і продовжуємо копати. В бік реформ. МВФ нам у допомогу.
