Фрагменти

Європі складно позбутися космічної залежності від США, — The Economist

Європа досі критично залежить від США у сфері супутникового зв'язку, космічної розвідки та запуску ракет. Війна в Україні показала, наскільки небезпечною може бути ця залежність. ЄС намагається створити власні альтернативи Starlink та американським розвідувальним супутникам, але на це потрібні мільярди євро й роки роботи. The Economist пояснює, що Європа вже здатна замінити, а де їй поки що не обійтися без американців. Texty.org.ua пропонують повний переклад аналітики.

Найвиразніші сигнали про те, що США змінюють своє ставлення до України, цього місяця надійшли з космосу. Зв'язок українських дронів із супутниковою мережею Starlink, що належить Ілону Маску, почав зникати на швидкості понад 160 км/год. Російські балістичні ракети вдарили по Києву без звичних попереджень від американських розвідувальних супутників.

Ці події неабияк стривожили європейських союзників України. Європейські військові можуть лише частково замінити американські системи розвідки та зв'язку. Водночас вони дедалі більше непокояться через власну залежність від космічних технологій США. Чи зможе Європа й надалі користуватися ними в разі російського нападу? І як швидко вдасться створити власні альтернативи?

Ці побоювання змушують європейців діяти швидше. Наступного дня після повідомлення України про обмеження роботи Starlink акції його найближчого європейського конкурента, компанії Eutelsat, зросли на 23%.

Читайте також: Штучний інтелект у боргах. Інвестори побоюються обвалу ринку ШІ, — The Economist

Євросоюз також вирішив пришвидшити погодження злиття супутникових підрозділів трьох великих європейських аерокосмічних компаній. Мета — створити гравця, здатного конкурувати зі SpaceX Ілона Маска. А 19 жовтня чотири найбільші телекомунікаційні компанії регіону заявили про намір об'єднатися із супутниковим оператором, щоб кинути виклик Starlink.

Однак до так званої космічної автономії Європі ще далеко. Вона залежить від США у трьох ключових сферах.

Перша — супутниковий інтернет для цивільних і військових. Друга — космічна розвідка, спостереження та раннє попередження про загрози. Третя — можливість самостійно запускати велику кількість супутників на орбіту, для чого потрібні ракети-носії та космодроми.

Протягом десятиліть найбільше відставання Європи від США спостерігалося саме у військовому космосі. Частково американці підтримували цю залежність, дозволяючи союзникам безкоштовно користуватися своїми системами. Наприклад, супутниковою системою раннього попередження про ракетні пуски SBIRS вартістю 18 млрд доларів.

Водночас США перешкоджали спробам Європи створити власні технології. Зокрема, спочатку Вашингтон намагався заблокувати розробку європейської супутникової навігаційної системи Galileo. Американці побоювалися, що вона конкуруватиме з GPS і нею зможуть користуватися противники США.

Супутниковий інтернет: Європа далеко позаду

Нині найбільший розрив між США та Європою — у сфері супутникового інтернету. Тут американці вирвалися далеко вперед.

Найближча європейська альтернатива Starlink — мережа OneWeb, що належить компанії Eutelsat. Серед її акціонерів — уряди Франції та Великої Британії. У 2020 році британський уряд врятував OneWeb від банкрутства, а торік обидві країни додатково вклали в компанію кошти.

OneWeb заснували ще у 2012 році — на три роки раніше за Starlink. Проте американський конкурент швидко її випередив. Starlink став частиною SpaceX, компанії Маска, яка домінує на ринку космічних запусків. Це забезпечило йому значні ресурси для стрімкого розширення супутникової мережі.

Поява інших приватних компаній може ще більше посилити перевагу США. Зокрема, Amazon планує запустити супутниковий інтернет Leo вже цього року.

В Україні працює певна кількість терміналів OneWeb, частину яких оплатила Німеччина. Цією мережею також користуються збройні сили кількох європейських країн, зокрема військово-морські сили Франції та Великої Британії. OneWeb встановлюють і на деяких повітряних та морських безпілотниках.

Але повноцінно замінити Starlink ця система поки що не може.

OneWeb має близько 600 супутників, тоді як Starlink — понад 10 тисяч. Європейська мережа здатна передавати значно менше даних і одночасно обслуговувати меншу кількість користувачів на певній території.

До того ж супутники OneWeb перебувають на значно вищій орбіті. Через це користувачам потрібні більші термінали. Найдешевший коштує близько 9 тисяч доларів — приблизно у 45 разів дорожче за базовий термінал Starlink.

Перед зустріччю з Володимиром Зеленським 16 жовтня головна дипломатка ЄС Кая Каллас визнала цю проблему:

«Starlink справді необхідний Україні, і, на жаль, у короткостроковій перспективі Європа не може замінити ці можливості».

Євросоюз планує витратити 15 млрд євро (17 млрд доларів) на створення системи IRIS² — мережі з 348 супутників зв'язку для урядів і збройних сил країн ЄС. Однак перші супутники планують запустити лише у 2029 році.

Тим часом Німеччина хоче створити власну мережу зі 100 військових супутників зв'язку приблизно за 10 млрд євро. Це викликає побоювання, що європейські країни дублюватимуть одна одну й витрачатимуть ресурси на розрізнені системи.

Космічна розвідка: у Європи більше шансів наздогнати США

У другій сфері — супутниковій розвідці, спостереженні та зборі інформації — ситуація для Європи значно краща.

Передусім завдяки новим приватним компаніям, які навчилися виробляти невеликі розвідувальні супутники значно швидше за традиційних аерокосмічних гігантів на кшталт Airbus.

Адмірал Андерс Сундеман, командувач космічних сил Швеції, розповідає, що ще рік тому оцінив би запуск першого шведського розвідувального супутника не раніше ніж у 2030 році.

«Натомість ми запустили його вже цього року», — каже він.

Щоправда, для запуску скористалися американською ракетою Falcon 9, яка одночасно вивела на орбіту кілька апаратів.

Це оптичний супутник високої роздільної здатності, виготовлений компанією Planet Labs. Вона керує найбільшим у світі угрупованням супутників для знімання Землі й нещодавно відкрила завод у Німеччині.

Швеція також запустила супутник фінського стартапу Iceye. Компанія змогла суттєво зменшити розміри радарних супутників: раніше вони були завбільшки з автомобіль, а тепер — із пральну машину.

Iceye вже вивела на орбіту 80 супутників і планує наступного року подвоїти темпи виробництва — до 100 апаратів на рік.

Велика кількість таких відносно дешевих супутників робить космічну систему стійкішою. Навіть якщо кілька апаратів вийдуть із ладу через радіоелектронне придушення або будуть знищені, решта продовжить працювати.

І така загроза цілком реальна.

У середині жовтня російський супутник здійснив маневр і опинився на дуже близькій орбіті до апарата Iceye, який передає розвідувальні дані Україні.

Проте навіть якщо український супутник виведуть із ладу, у країни залишаться ще два апарати, а також доступ до розвідувальної інформації з низки європейських супутників.

Водночас деякі американські космічні технології Європі буде значно складніше замінити.

Одна з них — система раннього попередження про пуски балістичних ракет. Франція та Німеччина вже співпрацюють над створенням відповідних супутників, але вони почнуть працювати не раніше початку 2030-х років.

Європа також поки що не може зрівнятися зі США за можливостями захисту супутників. Зокрема, не має аналогічних американським систем спостереження та орбітальних засобів, призначених для захисту власних апаратів і знищення ворожих.

Головна проблема — як вивести супутники на орбіту

Усі європейські плани залишаться на папері, якщо Європа не матиме достатньо ракет, щоб запускати власні супутники.

Європейська компанія Arianespace, основними власниками якої є Airbus і Safran, здатна виводити на орбіту важкі вантажі.

Але вона запускає значно менше ракет, ніж американська SpaceX, і робить це набагато дорожче.

Саме тому багато супутників Iceye та OneWeb потрапили на орбіту на борту американських ракет.

І навіть якщо не брати до уваги геополітичні ризики, така залежність створює проблеми. Найближчим часом на ринку може виникнути дефіцит пускових потужностей, оскільки SpaceX поступово виводить з експлуатації Falcon 9 — свою основну ракету-носій.

Щоб здешевити космічні запуски, європейським країнам доведеться забезпечити галузі стабільне фінансування на роки вперед. Це дозволить великим компаніям інвестувати у виробництво й водночас створить умови для появи нових конкурентів.

Європейське космічне агентство вже запустило програму Launcher Challenge з бюджетом 900 млн євро. Вона передбачає виплати компаніям, які досягають конкретних результатів, наприклад успішно виводять ракету на орбіту.

Проте довести працездатність ракети — лише половина справи. Далі компаніям потрібні регулярні замовлення.

«Якщо ви хочете, щоб запуски були максимально дешевими, потрібно запускати ракети дуже регулярно», — пояснює Олів'є Леметр, генеральний секретар галузевої асоціації Eurospace.

За його словами, якщо попит залишатиметься низьким, компанії не зможуть наростити масштаби виробництва й завдяки цьому знизити собівартість запусків.

Часу на створення власної космічної автономії в Європи не так багато.

Європа космос сша ілон маск інтернет інтернет-технології