Фрагменти

«Ждуни» всюди, окопний РЕБ і міномети відмирають: як змінилася війна за рік

Рік тому капітан та командир роти РЕБ 56-ї окремої мотопіхотної бригади Ігор Шутий описував тенденцію: засоби радіоелектронної боротьби на фронті стрімко втрачають свої позиції, через що українському війську потрібна негайна й оперативна адаптація до нових реалій (прочитати можна тут). Пройшов рівно рік, і військовий вирішив зробити детальний огляд того, що з його прогнозів справдилося, а що — ні, а також окреслив свіжі тенденції та виклики технологічної війни.

Оптоволокно, «ждуни» та зникнення окопного РЕБ

«Оптоволокно все більше і більше застосовується, літає все далі, але, на щастя, навіть для "середніх" дистанцій (10 км і більше) не є основним ударним квадрокоптером», — зазначає Ігор Шутий.

За його словами, головна причина цього полягає в недостатніх поки що виробничих потужностях у РФ зі створення необхідної кількості оптоволоконних комплектів при величезних щоденних потребах фронту.

Водночас у ворога вже існують масові виробництва радіокерованих FPV — хай навіть і примітивних та технічно застарілих, але цілком робочих і придатних, щоб постійно «кошмарити» передній край та ближній тил, відволікаючи увагу підрозділів РЕБ та ускладнюючи логістику.

Важливим фактором на фронті стало відключення Starlink у росіян. Як пояснює військовий, загроза ударних «Молній» та інших БпЛА противника з керуванням через Starlink цим також була нівельована.

Серйозним викликом стало зростання кількості «ждунів» — ударних БпЛА, які діють із засідки, очікуючи там ворожу техніку чи бійців. «Вони всюди: вздовж польових доріг, на їхніх перехрестях, на дахах будинків», — розповідає капітан. У режимі очікування такі дрони можуть перебувати й добу, оскільки їхня батарея розряджається дуже повільно, коли не працюють мотори.

Паралельно відбувається постійне збільшення дистанцій ураження, так званої «кілзони». Згорілі машини в Краматорську (а це 15–20 км від лінії бойового зіткнення) — вже цілком буденне явище.

Через це все дедалі більше ускладнюється логістика. «Правилом хорошого тону давно вже стало переглянути мавіком перед виїздом маршрут на наявність "ждунів"», — підкреслює військовий. За його словами, кожен логістичний виїзд тепер перетворюється ледь не на спецоперацію, а у непіхотних підрозділів більшість втрат стається саме під час заїзду-виїзду з позицій.

У таких умовах наземні роботизовані комплекси (НРК) з екзотики стали ледь не основним засобом логістики до позицій. Туди, куди не можуть доїхати вони, хіба що «Вампіром» можна щось доставити. Управління НРК відбувається переважно через Starlink. Крім логістичних, як каже Шутий, широко застосовуються також евакуаційні та саперні платформи, а от бойові мають досить обмежене застосування, попри регулярні вау-презентації.

Змінилися й вимоги до стрілецької зброї. Яук зазначає військовий, автомат як індивідуальна зброя залишається актуальним хіба що на передньому краї, далі в тил його все більше витісняє дробовик, яким знищують як «ждунів», так і FPV у польоті.

«Звичайно ж, противник, намагаючись уникнути впливу РЕБ, переходить на нові «екзотичні» діапазони радіокерування БпЛА як літакового, так і мультироторного типу. Але, як і у випадку з оптоволокном, кількості такої «екзотики» росіянам не вистачає, тому масово ще продовжують застосовуватися навіть такі «старички» як «Sudny den», — описує тенденції Шутий.

При цьому БпЛА з ШІ-донаведенням присутні, але для глибини ураження 20–30 км вони використовуються ще суто епізодично, радше з метою тестування в бойових умовах, додає він.

Головним наслідком цих процесів стало те, що окопний РЕБ вмер остаточно, констатує військовий. «Людей надскладно заводити-виводити, а що казати ще й про РЕБ та заміну батарей до нього», — ділиться реаліями командир роти.

Тому, за його словами, треба прийняти як факт, що передній край не прикритий взагалі, оскільки великі засоби РЕБ відтягуються все далі в тил через постійне розширення «кілзони» та ускладнення логістики (до того ж генератори для потужних засобів РЕБ дуже «прожерливі» щодо бензину та дизелю).

У цих умовах автомобільний РЕБ і мангали органічно доповнюють одне одного, при цьому основна надія таки на мангал. Самі мангали стають все складніше та монструозніше, з «їжачками» зі сталевого дроту та гумовими «фартухами» від «ждунів» на дорозі.

Щодо техніки, то, пише Шутий, хоча Mavic 4 Pro та Matrice 4T є великим кроком вперед в порівнянні з Mavic 3/3Т, але вони не стали якоюсь революційною інновацією. Пілоти розповідають, що, буває, заглушений дрон автоматично повертається до стартової точки. Головна зміна за цей рік полягає в тому, що РЕБ вже практично не бореться з ними: як було вказано, окопний РЕБ зник, а «великий» РЕБ просто не добиває до їхніх польотних районів. З іншого боку, місткість батареї Mavic 4 Pro та Matrice 4T не дозволяє їм залітати далеко вглиб «кілзони». Відтак, основний спосіб боротьби з «мавіками» зараз — це визначення та знищення позицій самих пілотів.

Підземна війна, відмирання мінометів та полювання в небі

Панування дронів в небі на десятки кілометрів вглиб від лінії фронту остаточно закріпило перехід до підземної війни. «Піхота, пілоти, артилеристи, РЕБівці, ППОшники – всі сидять в ретельно замаскованих норах чи бліндажах, мінімізуючи час й сліди перебування на поверхні», — описує ситуацію капітан.

Все частіше піхоті на передньому краї даються вказівки суто спостерігати й передавати інформацію про переміщення противника, а не видавати себе, вступаючи в ближній бій. Штурми тепер являють собою знищення нір та підвалів (переважно дронами) й зачистку та «заселення» їх вже своєю піхотою. Всі піші переміщення здійснюються виключно малими групами й максимально приховано, використовуючи сприятливі погодні умови.

«Вже немає якихось окопів та вогневих позицій противника, за якими ведуть спостереження, є неконтрольований нами район, в якому орієнтовно знаходиться особовий склад противника в норах та схованках, які ще потрібно знайти на місцевості», — пояснює Ігор Шутий. При цьому знайдена піхотна позиція означає в 99% випадків «знищена позиція».

Через труднощі заведення-виведення бійців та реалії «підземної війни» звичними стали історії про перебування піхотинців на передових позиціях по кілька місяців аж до пів року.

На цьому тлі міномети практично відмирають. Калібр 120 мм ще іноді намагаються застосовувати, а ось 82 мм, як констатує військовий, вже остаточно стали історією.

Натомість БпЛА-перехоплювачі застосовуються все більше й більше. Якщо в 2024 році їхньою основною ціллю були крила-розвідники, то зараз активно полюють і на «Молнії», «Італмаси», «Шахеди» та навіть оптоволоконні мультиротори. Вночі, буває, від кількох перехоплювачів одночасно в повітрі стоїть дзижчання, наче від зграї комарів. Вони працюють у тісній взаємодії з РЕБ: «Заглушили й "поставили на коло" якесь ударне крило, і перехоплювач його добиває».

Також антидронові сітки стали абсолютно звичною частиною ландшафту міських вулиць та прифронтових доріг. Це дорого, дуже трудомістко, не завжди ефективно, але все ж таки необхідно, пояснює Шутий.

Є позитивні зрушення стратегічного масштабу. Сили оборони України почали робити те, що росіяни за допомогою «Гербер», «Шахедів» та «Італмасів» намагалися здійснювати проти нас в попередні роки, а саме — завдавати масового ураження ударними БпЛА по скупченню техніки, особового складу, пунктах управління, місцях зберігання ПММ та боєприпасів на сотні кілометрів вглиб ворожої території.

війна зміни дрони реб стратегічна адаптація стратегія тактика тенденції фронт