Фрагменти

Коли Росія програє і прийде розплата. Лише сусіди РФ готуються до «смути» після Путіна, — Лукас

Успішні далекобійні удари України по російській інфраструктурі остаточно розвіяли міф про її поразку та продемонстрували глибоку вразливість Кремля, проте Захід досі абсолютно не готовий до неминучого хаосу й «смути» у РФ. Про це у своєму блозі пише британський публіцист і аналітик Едвард Лукас. Пропонуємо вашій увазі повний переклад його матеріалу.

Фото ілюстративне. Джерело: https://t.me/synegubov/3234

Песимісти замовкли. Один із провідних британських оглядачів писав у жовтні: "Мені неприємно це казати, але Київ не протримається до весни". Видання Foreign Affairs у лютому проголосило: "Україна програє війну" — цю тезу в березні підхопив звіт одного фінського аналітичного центру.

Уже ні. Вражаючі атаки України на нафтові та військово-морські об'єкти за 1 000 км вглиб Росії принизили Володимира Путіна на його щорічній тусовці — Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Меседж був однозначний: ніхто, ніщо і жодне місце в Росії не захищені у будь-який час.

Ці атаки затьмарили те, що в іншому випадку могло б вважатися дипломатичним успіхом, адже Петербурзький форум залучив до участі офіційного представника США Родні Мімса Кука-молодшого. Щоправда, Кук — це не зовсім Генрі Кіссінджер: він очолює Комісію з витончених мистецтв, яка відповідає за фараонські проєкти Дональда Трампа у Вашингтоні. Але його присутність підкреслює зростаюче, тривожне зближення між Вашингтоном і Москвою.

Зміна динаміки дає надію

Це погана новина для європейських союзників по НАТО, які з тривогою очікують на саміт альянсу в Анкарі наступного місяця. Адміністрація Трампа примхливо скасовує розгортання військ і продажі зброї, при цьому безсоромно ображаючи своїх найдавніших і найближчих союзників, називаючи їх безхарактерними та марними (останній приклад — виступ Піта Гегсета на урочистостях з нагоди вшануванні річниці висадки в Нормандії).

Але якщо дивитися з Києва, США вже не настільки важливі. Україна знайшла інші способи отримувати розвіддані з поля бою за допомогою найновіших технологій, а її оборонна промисловість стає дедалі потужнішою: виробляє дедалі більше точних видів зброї з важчими бойовими частинами.

Це затягує лещата навколо Криму, де російський контроль зараз дедалі менш стійким. За відсутності надійного сухопутного маршруту до півострова через окуповані Росією території на південному сході України, хиткий Керченський міст залишається де-факто гуманітарним коридором для спраглих, голодних, збіднілих і зневірених жителів, які хочуть утекти.

Як зазначає Енн Епплбом, приголомшливі темпи військових інновацій в Україні змінили динаміку на всіх фронтах війни. Знекровлена й понівечена Україна не програє. Самовдоволена й крихка Росія не перемагає.

Читайте до теми: Україна не програє. Росія не перемагає. Динаміка інша, і це змінює все, — Енн Епплбом

Дійсно, зараз РФ виглядає набагато вразливішою: економічно, військово і, понад усе, психологічно. Загартовані в боях українці знають, що вони ведуть екзистенційну боротьбу. Путін говорив росіянам, що перемога буде швидкою і легкою. Його репутація і ця брехня пов'язані між собою, ймовірно, фатально.

Захід не готовий до "смути"

Проте тріумфувати зарано. У Путіна ще є козирі. Щоб уникнути подальшого приниження, він може кидати до бою дедалі більше людей і застосовувати дедалі смертоноснішу зброю — тобто йти на вертикальну ескалацію, — або ж вдатися до горизонтальної ескалації: спробувати відволікти й розколоти європейських прихильників України. Ніхто не вважає, що НАТО до цього готове.

Якщо останні кроки Путіна проваляться і Росія почне розсипатися, Україна все одно опиниться перед дилемою: прийняти найкращу можливу угоду, поки має перевагу на полі бою, чи розвивати успіх? Продовження боротьби затягує біль і небезпеку. Але просте перемир'я може дати Росії можливість перевести подих, відновити контроль над Кримом і пізніше повернутися знову. Погляди на це і в Україні, і серед союзників розходитимуться принципово.

Захід не готовий до політичної кризи в Росії, яка, найпевніше, супроводжуватиметься тим, що хворого Путіна відсторонять прихильники жорсткої лінії (погано з однієї причини) або фальшиві ліберали, які запропонують "перезавантаження" (погано з іншої причини). Жоден із варіантів не означає стабільності — ні всередині країни, ні зовні.

Велике питання полягає в тому, що станеться, якщо настане "смута" — російський термін на позначення "доби лихоліття" — з усім тим хаосом, який це означає для кожного. Під час своїх подорожей регіоном я помітив, що найближчі до Росії країни, від Фінляндії до Польщі, похмуро готуються до смути. Країни, розташовані далі, вважають цю перспективу жахливою. Суперечки навколо цього будуть набагато гострішими, ніж під час розпаду Радянського Союзу. Тримайтеся міцніше.

НАТО безпека європи деградація росії поразка росії хаос