Війна може тривати ще два-три роки. Але Україна вистоїть, — The Economist

Війна, в якій Україна перемагає

За всіма конвенційними показниками Україна мала б уже програти. Вона стримує противника, чиє населення більше у 4,5 раза, територія — у 28, а економіка — у 12 разів. Це вимагало військової, соціальної, економічної та час від часу політичної винахідливості.

Новини з передової — найперспективніші за останні роки. Бої запеклі, але українські командири вважають, що їхні війська на чолі з дронами знайшли формулу, як зірвати наземний наступ РФ. Протягом кількох місяців вони виводять російських солдатів зі строю швидше, ніж Кремль встигає набирати нових. Росія скоротила тривалість підготовки своїх нібито елітних повітряно-десантних підрозділів всього до десяти днів. Україна вбиває або серйозно ранить в середньому 35 000 російських солдатів на місяць. Ціль — 50 000, що є граничною стелею навчальних спроможностей Росії і точкою, як сподіваються українці, на якій арифметика Путіна зламається.

Росія продовжує кидати тіла в горнило, але з усе меншим і меншим результатом. Вона щонайменше на два роки відстає і без того скорочених графіків захоплення решти Донбасу, що є головною політичною метою Путіна. Бригадний генерал Павло Паліса, помічник президента України, каже, що Кремль знову наказав своїй армії вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, цього разу до осені.

Паліса відкидає цю перспективу: «Не все на полі бою можна порахувати цифрами. Ми маємо перевагу в професіоналізмі, швидкості, технологіях і моральному дусі».

Зростаюча ефективність українських кампаній із застосуванням далекобійних безпілотників є вирішальною. Мідлстрайк-атаки сіють хаос на російських лініях постачання; удари великої дальності вражають стратегічні об'єкти, від нафтових об'єктів до збройових заводів, іноді на відстані понад тисячу кілометрів вглиб Росії. Америка продовжує надавати важливу розвідувальну інформацію, попри напружені відносини між країнами. Але, мабуть, 95% систем великої дальності спроєктовані та побудовані власною оборонною промисловістю України, що стрімко розвивається. Армія пожинає плоди: зростання виробництва, надходження кращого озброєння та методична кампанія зі знищення російських радарів і засобів ППО, які неможливо швидко замінити.

Тим часом у Європі політичні еліти дедалі більше усвідомлюють, що їхня безпека пов'язана з українською стійкістю, принаймні доки їхні власні збройні сили не будуть у кращій формі. Це має гарантувати економічну підтримку в осяжному майбутньому. Віктор Орбан більше не може перешкоджати допомозі ЄС, програвши вибори в Угорщині, і довгоочікувані 90 мільярдів євро допомоги ось-ось надійдуть.

Ціна війни

Попри всю перспективність цих подій, війна, що ведеться переважно на українській землі, спустошила тил. Критична інфраструктура руйнується. Протиповітряна оборона, особливо протибалістична, є небезпечно тонкою. Масований удар по Києву в ніч на 24 травня призвів до ураження щонайменше 40 локацій. Російські FPV-дрони підривають цивільне життя в містах поблизу лінії фронту, таких як Херсон, Запоріжжя та Харків.

Цієї зими столиця була близькою до повного блекауту; у лютому система перебувала за один прицільний удар від колапсу, кажуть інсайдери. Світло залишалося увімкненим завдяки мужності надзвичайників. Економіка, підтримана зростаючим оборонним сектором, демонструвала найкращі результати, які тільки могла за таких несприятливих умов. (Наприклад, робоча сила в Україні скоротилася з 17 мільйонів до війни до приблизно 12 мільйонів). Але блекаути знизили зростання ВВП цього року приблизно на 2,5 відсоткових пункти. Зараз воно прогнозується на рівні 1,5%.

Керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут каже, що зараз він більше хвилюється за енергетику, ніж за лінію фронту. Люди втомлені, але моральний дух не зламаний. Відсутність належної підготовки до наступного року може випробувати це.

«Війни ведуться не арміями, а суспільствами. Якщо віра в нашу здатність витримати війну зламається, зламається і воля до боротьби», — каже Чмут.

Неопубліковане опитування українських суспільних настроїв, проведене на замовлення американської неурядової організації, виявило розкол суспільства на три табори: патріоти (46%), скептичні помірковані (36%) та демотивовані (18%). Що показово, головними демотивуючими факторами є не травми чи виснаження, а корупція еліт та недовіра до інституцій.

Відчутна несправедливість у мобілізації зачіпає за живе. Дефіцит солдатів в армії є менш гострим, ніж раніше, і за останній рік вона здебільшого виконала свої плани з набору. На сучасному полі бою лише крихітна частина солдатів коли-небудь вступає в контакт із ворогом; пів десятка людей можуть утримувати 5-кілометрову смугу. Але для тих небагатьох нещасних, які дислоковані глибоко в зоні ураження, це часто поїздка в один кінець. Страх перед такими розгортаннями, які іноді використовуються для покарання тих, хто пішов у СЗЧ (самовільне залишення частини), підірвав волю до служби.

Міністр оборони України Михайло Федоров просуває вищу оплату праці на передовій та міжнародний рекрутинг, щоб залучити більше добровольців. Поки що примусова мобілізація є нормою, значна частина якої є жорсткою. В Одесі та Дніпрі, де мобілізаційні кампанії були найжорсткішими, значна частина чоловіків призовного віку переховується.

Внутрішня політика становить значний ризик для перспектив країни. На початку війни національна єдність була майже повною, принаймні публічно. Відтоді виклики воєнного часу та корупційні скандали знову відкрили розбіжності; один із них стосувався близько 100 мільйонів доларів і залучив членів оточення президента. Скандали викликали перші справжні протести під час війни і в листопаді минулого року змусили піти у відставку впливового другого номера президента Зеленського — Андрія Єрмака. У травні йому було офіційно оголошено про підозру. Настрій гарячковий, схожий на виборчий сезон без випускного клапана виборів: належне голосування було б неможливим у воєнний час, хоча Зеленський продовжує його планувати.

Попри всю мужність і дипломатичну гнучкість президента, він є вразливим до критики. Замість того щоб прийняти національний уряд єдності, кажуть інсайдери, Зеленський скотився до дедалі більше відстороненого, візантійського стилю правління. Його офіс контролює більшу частину медіаландшафту, включаючи анонімні акаунти в соціальних мережах, які використовуються для дискредитації опонентів.

«Зеленський не терпить сильних людей, — скаржиться високопоставлений офіцер розвідки. — Він побудував навколо себе культ лояльності».

Війна без кінця

Протягом короткого періоду на початку цього року мирні переговори за посередництва США виглядали так, ніби вони могли призвести до непростої угоди, за якою Україна відступила б з контрольованих неї частин Донбасу в обмін на сумнівні гарантії безпеки. Путін так і не схвалив конкретної пропозиції, і ця ідея більше не розглядається серйозно. 22 травня Америка заявила, що припиняє свою участь у переговорах. Оптимістичні інсайдери вважають, що укладання угод може відновитися цього літа. Більш ймовірно, що бойові дії триватимуть, доки Україна або Росія не тріснуть.

Точка надлому Росії невідома. Деякі слабкості помітні: зростаюче невдоволення та застійна економіка, обтяжена санкціями та українськими ударами. Державний бюджет був урятований війною в Ірані; вищі ціни на нафту принесуть несподівані 60 мільярдів доларів протягом 2026 року. Але неясно, як довго це може тривати.

Джерела в уряді повідомляють, що Зеленський наказав готуватися до ще двох-трьох років війни. Немає жодної переконливої причини, чому Україна не може продовжувати боротьбу так довго. Україна, ймовірно, постане як пошкоджена, але функціонуюча демократія і нова середня держава: бідніша, травмована, але впевнена у своїй ідентичності.

мобілізація російсько-українська війна стратегія тактика стійкість удари по РФ фронт

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск