У Житомирі суд зобов'язав знести особняк, збудований у захисній смузі річки
Богунський районний суд м. Житомира визнав недійсним договір оренди земельної ділянки на території колишньої човнової станції та зобов’язав власницю знести розташований там об’єкт незавершеного будівництва. Споруда площею понад 0,09 га знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Тетерів.
Про це повідомляє Zhitomir.info.
Відповідне рішення суд ухвалив 11 лютого 2026 року за позовом Житомирської міської ради до Ірини Медарь. Спірна ділянка розташована за адресою: провулок Річковий, 19-б.
Деталі справи та рішення суду
Земельну ділянку площею 0,0935 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення» було передано в оренду у 2020 році. На цій території розташований об’єкт незавершеного будівництва (11% готовності), що належить відповідачці на праві власності.
Суд задовольнив позовні вимоги міськради частково:
- визнав недійсним договір оренди землі №188 від 15.09.2020 р.;
- зобов’язав Ірину Медарь винести об’єкт нерухомого майна за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів шляхом його знесення.
У рішенні суду наголошується, що відповідач не надав доказів того, що недобудова є спорудою гідротехнічного чи навігаційного призначення, які, згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України, можуть розміщуватися у захисних смугах.
«Відповідачем суду не надано жодних належних доказів, що об`єкт незавершеного будівництва... є спорудою... яка не підпадає під заборону, встановлену ст. 61 ЗК України», — йдеться у матеріалах справи.
Рішення Богунського райсуду від 11 лютого ще не набрало законної сили та може бути оскаржене протягом 30 днів.
Системні позови та передісторія
Позов проти Ірини Медарь є частиною серії судових справ, які Житомирська міська рада почала ініціювати у серпні 2025 року щодо земель колишньої човнової станції.
Паралельно триває розгляд справ щодо сусідніх ділянок. Зокрема, щодо ділянки площею 0,1182 га (власниця Тетяна Крігер) апеляційний суд раніше постановив повернути землю у комунальну власність та винести звідти «будинок тривалого відпочинку». У січні 2026 року апеляційна інстанція окремо підкреслила, що рішення про винесення споруди за межі захисної смуги може бути виконане навіть шляхом демонтажу об'єкта частинами.
