Як морпіх зі США потрапив у російську тюрму і воював за Україну заради помсти
Американський морський піхотинець Тревор Рід, який майже три роки був ув'язнений в Росії, брав участь у повномасштабній війні на боці України, щоб помститися росіянам. Історію Ріда, який повернувся до США та видав свої мемуари, розповіли у виданні The New York Post. Далі переклад матеріалу.
У квітні 2022 року, коли 30-річний Тревор Рід після трьох років у російській в’язниці нарешті повернувся додому до Техасу, він не мріяв про комфортне життя чи вступ до коледжу. Ветеран Корпусу морської піхоти США прагнув помсти — зокрема, хотів поїхати в Україну й воювати проти росіян.
«Я знав, що ніколи не зможу знову бути собою, якщо справедливість не буде відновлена», — сказав він The Post в ексклюзивному інтерв’ю. «Я розумів, через що мають проходити українці. У мене були підготовка й досвід, щоб їм допомогти».
Це рішення глибоко вразило його батька, який роками докладав зусиль, щоб звільнити його.
«Він подивився на мене з шоком і розгубленістю, абсолютно нічого не розуміючи», — пише Рід у своїх нових мемуарах “Retribution: A Former US Marine’s Harrowing Journey from Wrongful Imprisonment in Russia to the Front Lines of the Ukrainian War” («Відплата: важкий шлях колишнього морського піхотинця США від неправомірного ув’язнення в Росії до передової війни в Україні»), згадуючи момент, коли розповів батькові про свої плани.
«Я сказав йому, що збираюся вбити кожного з тих сучих синів. Його обличчя зблідло. Очі ніби запали в череп, навколо них з’явилися чорні кола. Він виглядав так, ніби побачив привида», — сказав Рід.
Тревор Рід прослужив чотири роки в морській піхоті США, так і не побувавши в бойових відрядженнях, після чого працював за контрактом у сфері безпеки в Афганістані та почав зустрічатися з росіянкою, на ім'я Аліна «Ліна» Цибульник, з якою познайомився в Tinder.
Неволя в Росії
Одного вечора з нею в Москві у серпні 2019 року його життя різко змінилося. Він неймовірно напився на вечірці й прокинувся у відділку поліції, не пам’ятаючи, що сталося.
«Молода поліцейська підійшла до мене й запитала, чи все зі мною гаразд, — згадував Рід. — Вона сказала, що я був дуже п’яний і проспав усю ніч у її кабінеті. Мене не затримали, і я міг піти».
Однак російської Ріда було недостатньо, щоб самостійно орієнтуватися в Москві, тож він залишився чекати, доки приїде Ліна.
До її приходу змінилася зміна, і з’явився начальник відділку з «зовсім іншим ставленням», розповідав Рід. «Він затримав мене і викликав [Федеральну службу безпеки — правонаступницю КДБ]. Невдовзі мене почали допитувати. Поліція взялася фабрикувати справу проти мене».
Ріду висунули обвинувачення у «застосуванні насильства щодо представника влади», що передбачає до десяти років ув’язнення. Поліція стверджувала, що він напав на двох правоохоронців. Доказів не було. У це не вірила навіть молода слідча, яку призначили вести справу.
Посол США в Москві Джон Салліван назвав обвинувачення «абсурдними», а судовий процес, що відбувся потому, — «театром абсурду».
Потім настав момент, який остаточно вирішив долю Ріда. Його адвокат подав до суду фотографію, на якій Рід у парадній формі морської піхоти США стоїть поруч із президентом Обамою, якого він охороняв під час служби в Кемп-Девіді.
«Якщо є фотографія зі мною і президентом, то я, виходить, не якийсь там неук і нікчемний морпіх, — пише Рід. — Ні. Я — дуже цінний особистий друг президента, людина, яка може мати чималу вартість як політична розмінна монета».
Ріда відправили до СІЗО-5 — московського слідчого ізолятора. Коли охоронці вели його до камери, він готувався до бійки. Натомість найвпливовіший в’язень — чеченець Адлан — прочитав його документи і посміхнувся.
«Очевидно, наявність офіційних паперів, у яких зазначено, що ти ледь не вбив двох поліцейських — один із найкращих способів завести друзів у російській в’язниці», — пише Рід.
Протягом наступних трьох років Рід пройшов через одиночне ув’язнення, камери, де «ледве можна було розвернутися», та «голодний пайок із черствого хліба, солоної риби та кісток».
Він втратив понад 22 кілограми 50 фунтів і заледве зберігав розсудливість. Поки стан здоров’я сина за ґратами погіршувався, батьки Ріда витратили десятки тисяч доларів на боротьбу за його звільнення. Він перехворів на Covid, а згодом був госпіталізований у тюремну лікарню після того, як почав харкати кров’ю; симптоми вказували на туберкульоз.
Зрештою, у квітні 2022 року Росія погодилася на обмін полоненими. Після 985 днів під вартою у РФ Тревор Рід вийшов на волю.
Однак людина, яка повернулася додому, не була тією самою, яку заарештували.
«Це не метафора. У ГУЛАГу я став іншою людиною», — пише Рід. — «Жага помсти пересилила все інше».
У лавах добровольців в Україні
Він приєднався до Rogue Team — елітного добровольчого підрозділу у складі Інтернаціонального легіону ГУР, який тоді діяв поблизу Бахмута. Саме там він знайшов те, що шукав.
«Я пам’ятаю перший день, коли потрапив до конспіративної квартири на Донбасі», — сказав Рід. — «Я відчував, що живий чи мертвий, але нарешті потрапивши туди, я забираю своє життя назад у росіян. Я відчув внутрішній спокій, який важко описати. Я проспав дев’ять годин».
Протягом кількох місяців Rogue Team проводила розвідувальні місії та вступала в прямі зіткнення з російськими військами. Потім, однієї ночі на початку літа 2023 року, після успішного штурму російських позицій, підрозділ розпочав вихід через мінне поле в суцільній темряві.
Раптово пролунав «різкий, тріскучий вибух за кілька метрів попереду, за яким швидко послідував потік лайки та агонізуючі крики», — пише Рід.
Бєлка, білоруський доброволець, наступив на міну, йому розтрощило ногу.
Двоє побратимів — Пеле й Австрія — рвонули вперед, щоб винести Бєлку в безпечне місце. У цей момент Пеле зійшов зі стежки — і вибухнула ще одна міна, яка накрила Ріда.
«Кров струменіла з моїх ніг», — пише він. Йому вдалося самостійно накласти турнікет, перш ніж почався шок. «Потім усе почало німіти. Я відчував, ніби провалююся в землю. Руки, які не були поранені, перестали слухатися. Я зрозумів, що, найімовірніше, помираю».
Коли його обличчя почало неконтрольовано сіпатися, Рід попросив одного з побратимів передати його родині повідомлення й переконатися, що вони знатимуть: він загинув вільною людиною.
«Це було найважливіше, що я міг їм сказати, — пише він. — У цих словах була подяка за те, що вони допомогли визволити мене з російської неволі, і водночас — головна правда мого життя. Я — вільна людина».
Медики евакуювали Ріда під вогнем. Він провів кілька тижнів у лікарнях в Україні та Німеччині, відновлюючись після важких поранень, але ногу вдалося врятувати. Бєлці та ще одному побратиму, Пеле, пощастило менше — вони втратили кінцівки, проте отримали протези й повернулися в Україну, щоб знову воювати. Ще четверо бійців Rogue Team, які продовжували бойові дії, згодом загинули.
«Я завдячую цим хлопцям своїм життям», — пише Рід. — «Я не можу позбутися думки, що мав бути поруч із ними так само, як вони були поруч зі мною. До зустрічі у Валгаллі, брати».
Сьогодні 33-річний Рід перебуває вдома у Техасі. Його батьки продовжують роботу в організації Bring Our Families Home, допомагаючи сім’ям американців, які були незаконно затримані за кордоном.
