Чому мирні зусилля Трампа в Україні постійно зазнають невдачі, — The Atlantic
Дональд Трамп явно розчарований своєю невдачею завершити російсько-українську війну. Він вважав, що зможе досягти домовленості простою угодою, яка визнає територіальні здобутки Росії та врахує її економічні інтереси. Він не усвідомлював, наскільки рішуче Володимир Путін налаштований на знищення незалежної української держави — і наскільки складно буде змусити його погодитися на щось менше.
Про це для The Atlantic пише старший науковий співробітник Інституту Брукінгса Томас Райт. Texty.org.ua наводять переклад ключових фрагментів матеріалу.
Нещодавно президент Трамп спробував змінити динаміку: він заявив Путіну, що може надати Україні далекобійні ракети Tomahawk, а також намагався змусити Володимира Зеленського поступитися територіями — але безрезультатно. Трамп скасував запланований саміт із Путіним, пояснивши журналістам: «Ми маємо бути впевнені, що укладемо угоду. Я не збираюся марнувати час. У мене завжди були чудові стосунки з Володимиром Путіним, але це дуже розчаровує».
Якщо послухати високопосадовців адміністрації Трампа, здається, що вони майже досягли врегулювання війни — потрібно лише, щоб сторони були розсудливими. Вони, очевидно, розглядають основний конфлікт як простий і такий, що піддається компромісу: Росія хоче отримати решту територій Донбасу, які ще не контролює, а Україна — надійні гарантії безпеки. Але насправді проблема набагато складніша й заплутаніша.
На початку другого терміну Трампа Росія відкинула угоду, яка передбачала замороження лінії фронту, скасування санкцій проти Росії та невступ України до НАТО. Якби Трамп розумів глибший контекст війни, він би не очікував іншого. Москва сприймає вільну, незалежну та військово спроможну Україну як неприйнятну загрозу. Її єдиний план — знищити українську державність. Саме це Москва має на увазі, коли говорить про «усунення першопричин» війни.
Для Путіна надзвичайно висока ціна продовження війни є виправданою — адже вона не дозволяє Україні знову стати на ноги. Він не змінить свою позицію лише через те, що санкції стають більш обтяжливими або що Україна здійснює нові глибокі удари. Саме тому російська позиція майже не змінилася з моменту вступу Трампа на посаду: Росія робить пропозицію, яку Зеленський може лише відхилити. Вона вимагає поступок, які політично знищать українського президента — таких як передача нових територій і демілітаризація України.
Трамп не зможе завершити війну в найближчі місяці, але він міг би почати створювати військові та дипломатичні умови для успішних переговорів пізніше у своєму терміні. Для цього навіть не потрібно радикально змінювати курс.
Трампу слід і надалі допомагати Україні переконати Путіна, що той не має шансів досягти своїх цілей на полі бою. Андрій Загороднюк, який обіймав посаду міністра оборони України до війни, називає цю стратегію «стратегічною нейтралізацією» — Україна прагне паралізувати наступальні можливості Росії на суші, на морі та в повітрі, щоб та могла продовжувати воювати, але не могла перемогти.
Втім, схоже, що Трамп прагне не стільки допомогти Україні перемогти у затяжній війні, скільки вдихнути нове життя у свою дипломатію задля мирної угоди. І в цьому напрямку він може зробити більше: глобалізувати свою мирну ініціативу — наприклад, скликати мирний саміт і закликати інші країни підтримати негайне припинення війни на поточних умовах.
Читайте також: «Метод Громика». Яку тактику використовує Росія на переговорах: пояснює Залужний
Україна вже брала участь у мирних самітах, але їй було важко залучити країни Глобального Півдня до своїх пропозицій щодо врегулювання конфлікту з Росією. Тепер, коли Зеленський підтримує ідею безумовного припинення вогню, це завдання значно спрощується. Бразилія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Сенегал, Індія та інші держави, які виступали за мир, навряд чи зможуть відкинути чітку перспективу його досягнення — особливо з огляду на те, що Трамп виключив вступ України до НАТО.
Метою Трампа може стати мобілізація більшості країн світу на підтримку негайного і безумовного припинення вогню, а деталі реалізації домовленостей мали б узгодити самі сторони. Росія виступатиме проти, але буде змушена пояснювати свою позицію. Такий процес висвітлить абсурдність вимог Путіна щодо додаткових територіальних поступок і демілітаризації України. Китай, як найближчий союзник Росії, не підтримає безумовне припинення вогню, але й йому буде незручно пояснювати свою позицію. Трамп зможе зафіксувати певний прогрес, коли країни почнуть приєднуватися до ініціативи, а Україна отримає моральну підтримку на початку довгої й важкої зими.
Війна в Україні навряд чи завершиться одним ефектним проривом. Але такі кроки — у поєднанні з терпінням — можуть поступово створити умови для врегулювання, яке не передбачає знищення і підкорення Росією свого сусіда.
