«Ворог застосовує тактику «тисячі порізів». Головне з інтерв'ю головкома Сирського

Про фронт

– Розкажіть про ситуацію на фронті і які напрямки ви можете назвати зараз найскладнішими?

– Ситуація на фронті наразі дійсно складна. Вона характеризується продовженням стратегічної наступальної операції Росії. Зараз противник проводить перегрупування і концентрується на двох основних напрямках. Це Покровський напрямок, який для росіян залишається визначальним. І тепер ворог перекидає свої частини з Сумського на Запорізький напрямок. Тобто це буде другий напрямок, на якому ворог планує розпочати активні наступальні дії.

Станом на сьогодні там (на Запорізькому напрямку, – ред.) тривають дії невисокої інтенсивності. Але реалізуючи цілі та вказівки путіна, окупанти намагаються завдати також і там потужного удару, що планувався ще рік тому

– Логістику в Покровськ можна забезпечувати зараз?

– Так. Ворог застосовує там так звану тактику "тисячі порізів" – тобто наступ на широкому фронті малих штурмових груп. Він мав певний успіх, коли його групи просунулись до 10-12 км до декількох наших населених пунктів і раптово там з'явилися.

Чому так сталося? Тому що місцевість там, по-перше, рясніє великою кількістю ярів, річок – ділянок, природні властивості яких дозволяють приховано пересуватись. А влітку ще й багато рослинності, тобто важко здійснювати контроль над лінією бойового зіткнення.

І по-друге, на жаль, через об'єктивні причини у нас там немає суцільної лінії фронту, тому ворог скористався цим і просунувся. Але після того, як було вжито низку рішучих заходів, перекинуті додаткові сили і засоби наших десантних частин, ми зачистили населені пункти та ділянки місцевості, і переможний настрій ворога змінився на відчай. Їхні публікації в їхніх соцмережах спочатку мали тональність "вперед, перемога", а зараз – "в оточенні, кінець". Тобто все дійшло до свого логічного завершення.

– Це ви маєте на увазі просочування їхніх груп біля Добропілля?

– Так.

– Я бачила, що в п'ятницю були також дані Генштабу щодо втрат ворога на цій ділянці – вбитими, полоненими, пораненими десь під 300 осіб. Чи є інформація, скільки їх там загалом могло пройти? Яка була мета цих "бігунів"? Це елемент операції з наступу на Покровськ чи, можливо, у них була якась інша – символічно-політична мета?

– Ні, це частина наступальної операції там, де наносився, напевно, один з основних ударів. Противник намагається охопити Покровську агломерацію з двох сторін. Він наступає на півночі – північно-східному напрямку, і на півдні – південно-західному напрямку, намагаючись у такий спосіб сформувати своєрідні лещата.

Головна задача цих дій на північному напрямку – перерізати нашу логістику. І от власне, там наступає 51-ша загальновійськова армія рф у складі трьох бригад – це колишній 1-й армійський корпус так званої "ДНР". У полон до нас потрапили і були знищені якраз військовослужбовці 132-ї бригади – це горлівська бригада.

Якщо ви бачили полонених – усі молоді військовослужбовці, прослужили різний час, призвані з різних місць, у тому числі і з Росії. Але кінець у них один – полон.

– Плани і пріоритети росіян на найближчий час – це Запорізький і Покровський напрямки?

– Імовірно, ще буде Новопавлівський напрямок. І активно ведуться дії на Лиманському напрямку – там також росіяни намагаються досягти успіхів, але там бойові дії мають менший масштаб.

Про корпуси

– Зараз впроваджується перехід до корпусної системи управління в армії. Яка мета цієї реформи?

– Мета реформи – значно покращити керованість Збройних Сил, їхньої безпосередньо бойової компоненти на полі бою. Тому що збільшення кількості органів управління, які створені на постійній основі – управлінь корпусів, і створення корпусного комплекту дозволяє, по-перше, зменшити кількість суб’єктів, якими керує кожен такий орган.

Пам’ятаєте, раніше були оперативно-тактичні угруповання (ОТУ), в деяких ОТУ було більш ніж 20 бригад, що дуже ускладнювало процес управління. Потрібно було контролювати відразу, наприклад, 23 військові частини.

Зараз значно зменшився комплект. Це підвищило контроль за діями бригад, за їхнім забезпеченням, за наявністю особового складу – щоб не виходило так, коли певна частина особового складу залишилася без контролю, тобто перебувала в районі ведення бойових дій, але участь у них не брала. У цьому сенсі це дуже позитивний крок вперед.

Крім того, корпус може проводити свою корпусну операцію. Після створення корпусного комплекту, при набутті ним спроможностей, це корпусне угруповання набуває певної самостійності і може самотужки виконувати оперативне завдання, тому що в нього є всі засоби для цього – своя артилерія, засоби ППО, РЕБ, БПЛА тощо.

– Є критики цієї реформи, які стверджують, що створення корпусів без достатньої кількості бойових бригад і їхньої достатньої укомплектованості – це нібито лише "ребрендинг без м’язів" і вона додасть лише зайвої бюрократії. Як би ви відповіли на це?

– Ми хочемо, щоб усі бригади були укомплектовані на 80-90%. Але ж і інтенсивність бойових дій, і можливості ворога, який наразі втричі переважає нас за чисельністю, накладають певні обмеження. Коли є така велика кількість бригад – суб’єктів управління, і ще коли вони недоукомплектовані, розумієте, як тяжко виконати будь-яке завдання? Тому корпусна система – це крок вперед.

Ми робимо все, щоб наповнити корпуси бригадами, військовослужбовцями, особовим складом, і вживаємо всіх заходів, щоб покращити привабливість військової служби. Як ви знаєте, є проект “Контракт 18-24”. Зараз ми працюємо над новим контрактом, який стане базовим для всіх охочих продовжити професійну службу у Збройних Силах. Ця робота на завершальній стадії. Ми залучаємо для проходження служби добровольців з інших країн – таких охочих захищати нашу країну зі зброєю в руках теж багато.

Ми проводимо низку заходів, спрямованих на покращення умов військової служби, її привабливості, і одночасно – на зменшення чинників, яких сприяють самовільному залишенню військових частин. Зменшуючи рівень СЗЧ, ми збільшуємо укомплектованість бригад.

В умовах, коли у нас недостатньо особового складу, ми маємо певну пріоритетність в укомплектуванні частин. Ті частини, які ведуть штурмові, наступальні дії або тримають оборону на головних напрямках, мають пріоритет над іншими у відборі та отриманні особового складу. Це вимушений захід, але в нинішніх умовах він ефективний.

Читайте також: Колись спритна армія України загрузла у радянській системі ухвалення рішень, — WSJ

Про неправдиву інформацію і мікроменеджмент

– Нещодавно ресурс DeepState, описуючи ситуацію на одній з ділянок на Покровському напрямку, написав таке: "великою складовою успіху ворога є брехня з місць в доповідях про реальний стан справ, що заважає оцінювати ризики та реагувати на зміну обстановки зверху". Чи стикались ви з випадками, коли вам надходила неправдива інформація з місць, а після власної перевірки ви розуміли, що ситуація виглядає інакше – наприклад, що підрозділ знявся з позиції і пішов? Як ви намагаєтесь запобігати таким випадкам, щоби бути в курсі реальної ситуації на місцях?

– На жаль, дійсно, є випадки, коли безпосередньо з місць ведення бойових дій надається неправдива інформація про стан та положення окремих підрозділів. Це призводить, по-перше, до загрози для військових з інших підрозділів, які ведуть бойові дії чи тримають оборону поруч. Бо коли ти думаєш, що праворуч чи ліворуч є сусід, а його там насправді немає, там може раптово з'явитись ворог. І це призводить до втрат.

Тому, щоб мати об'єктивну інформацію, ми отримуємо її з багатьох джерел. Ось, наприклад, тільки що, поки ми з вами говоримо, мені прийшло оновлення від DeepState. Ми використовуємо всі види джерел інформації для об’єктивності, в тому числі і DeepState.

Я не хочу сказати, що це "остання інстанція" в отриманні реалістичної інформації, бо він теж припускається помилок. Але це джерело інформації, яке часто допомагає отримати дані про загрозу втрати позиції.

Крім того, ми користуємося даними від наших партнерів, від інших джерел розвідки – усі складові Сил оборони України надають нам інформацію. Є прямий контакт з військовими частинами. Великий обсяг такого роду інформації нам зараз надають Сили безпілотних систем. Вони з повітря повністю контролюють весь передній край і мають інформацію про наявність військовослужбовців на позиціях. Тобто саме отримуючи інформацію з багатьох джерел, ми добиваємося її об’єктивності.

– Від ваших критиків звучать докори щодо вашого так званого мікроменеджменту чи централізованого стилю управління. Мовляв, ви надто сильно втручаєтесь в управління тактичного рівня і мало не в ручному режимі керуєте зʼєднаннями та частинами. Як би ви це прокоментували?

– Реалії війни, високий рівень поінформованості та наявність величезної кількості засобів розвідки дозволяють отримувати інформацію фактично з усієї лінії фронту. Водночас реалії нашої війни такі, що втрата однієї позиції може призвести до втрати великої території, якщо не вживати там заходів. Знову ж таки, ми маємо технологічність та застосовуємо потужні види зброї, з одного боку. З іншого – є нестача людського ресурсу, яка не дозволяє нам тримати, контролювати і створювати суцільну лінію оборони.

І тому, якщо я можу вирішити чи усунути проблему в її зародку – то, звичайно, для мене дуже важливо знати, що відбувається на лінії фронту. Це, знову ж таки, реалії війни. Якщо я не буду володіти інформацією, тоді наші військовослужбовці, наприклад, можуть потрапити в полон, і ми матимемо більш негативні наслідки.

Противник переважає в силах, в засобах, в озброєнні, в кількості боєприпасів. Нам треба миттєво реагувати на всі зміни обстановки та швидко ухвалювати ті рішення, які дозволяють нейтралізувати загрозу ще на старті.

Це що стосується володіння обстановкою та ухвалення певних рішень. Але, звичайно, що на полі бою керує командир. Ти не можеш розказувати, як діяти військослужбовцям, відділенню, взводу безпосередньо на полі бою, тому що там рішення приймає командир – відділення, взводу, групи. Це прописано в його обов'язках, і він за це несе відповідальність. Коли він знаходиться на місці, він краще знає, як йому діяти.

Ми, до речі, відійшли від громіздких, величезних наказів, які раніше отримували командири. Коли я командував "Хортицею", щоденно, двічі на добу я отримував розлогий наказ з Генерального штабу, де детально розписували, які дії мають бути на кожній з позицій.

Зараз ми доводимо задачі короткими розпорядженнями, інформуємо і ставимо задачі по суті, а рішення приймає вже безпосередньо командир, який знаходиться на полі бою. Тобто він знає, що його не кинули напризволяще, про нього дбають, і йому готові допомогти в будь-який момент. Це дає йому впевненість у своїх силах та діях.

військо зсу сирський фронт