Трамп, Росія, Європа, Китай: чому експерти з безпеки розгублені, — Лукас
Експерт Центру аналізу європейської політики (CEPA) Едвард Лукас, який є постійним гостем безпекової конференції "Снігова зустріч" в Литві, поділився своїми враженнями від розмов з політиками, експертами та військовими. Теми – прийдешній рік і доля України, Європи та світу. Texty.org.ua публікують переклад статті експерта.
Трамп. Чи є новий президент США передвісником апокаліпсиса в трансатлантичній безпеці, або ж вкрай необхідним підривником? Розмови гудуть від новин про гостру розмову президента з прем'єр-міністром ультралояльного американського союзника Данії. Невже минулі жертви у війнах під проводом США в далеких країнах нічого не варті в нашу епоху транзакцій? Чи це просто ще одна вибоїна на дорозі? Трамп, можливо, буде пихкати і пихкати, але в підсумку нічого не зробить. Коротко кажучи, пристебнути ремені чи врятуватись?
Росія. З одного боку, Путін прямує до катастрофи. Військові запаси радянських часів вичерпані. Економіка летить шкереберть. І все заради поки що тривіальних територіальних придбань. Росії знадобиться десятиліття або й більше, щоб оговтатися від своєї невдалої авантюри в Україні. Все, що нам потрібно — це терпіння і рішучість. Все буде добре.
Якщо подивитися з іншого боку, то картина похмура. Україна заплатила страшну ціну. У неї закінчуються солдати. Фронт розвалюється. Західна підтримка розпадається. Путін показав, що ядерний шантаж працює. Тепер він пожинає свої плоди. Без різкого збільшення підтримки Україні кінець — і на черзі країни Балтії.
Європа. Кризи виковують єдність. Подібно до того, як фінансова криза створила банківський союз, а пандемія змусила Європейський Союз змінити правила запозичень, зараз криза у сфері безпеки сприяє створенню довгоочікуваного оборонного союзу на континенті. Так, тут складно. Але з огляду на дим та шум будівництво триває. Європа звільняється від американської опіки, і світ від цього тільки виграє.
«Не так швидко», — лунає аргумент з іншого боку кімнати. Європа розхитується. Все, що ми бачимо, — це кілька модних іграшок. Компоненти сучасної армії — сенсори, ядерна зброя, логістика, командування і контроль для інтеграції всього на полі бою — відсутні. Європейцям знадобиться десятиліття або більше, щоб заповнити прогалини, залишені Сполученими Штатами. А Росія буде готова набагато раніше.
Британія. Уряд Кіра Стармера — це безлад. Зараз ніхто не має сприймати Великобританію після Брекзиту всерйоз. Їй бракує військової, дипломатичної та економічної ваги, щоб здійснювати лідерство в Європі. Але — хіба це хтось співає в кутку? — Британія все ще залишається єдиною ядерною державою, здатною стримувати Росію, культурним флагманом і центром розвідки. Не варто поки що списувати британців з рахунків.
Китай. Якщо ми хочемо зберегти інтерес американців до Європи, то маємо показати новій адміністрації, що ми зацікавлені у стримуванні Китаю. Це означає протистояти залякуванням Комуністичної партії Китаю щодо Тайваню, підтримувати нашу торгівлю та інвестиції, а також стримувати втручання Пекіна в наші власні суспільства.
Або ж: триматися подалі від справ, які нас не стосуються. Цілком можливо, що Трамп укладе угоду з Сі Цзіньпіном. Пріоритетом для Європи є процвітання і стабільність, а не випадкові акти геополітичного егоїзму.
Німеччина. Незамінний європейський локомотив, що виходить із Zeitenwende (оголошений Шольцом "поворотний момент" чи "зміна епох", — Ред.) сильнішим і рішучішим? Чи катастрофічним розчаруванням, скаліченим внутрішніми чварами? Вирішувати вам.
