"У російському суспільстві насильство є звичайною формою комунікації". Чеський кримінолог пояснює, чому росіяни вчиняють воєнні злочини

Кожна російська окупація була пов’язана з масовим насильством

Нічого нового в історичному плані тут не було, ми стикнулися з цим у Східній Європі багато разів кілька десятиліть тому.

Тим, хто цього історичного досвіду не має, кому його батьки чи діди не передали цього знання, бо вони самі цього не пережили, важко його пояснити. Тому для багатьох людей на захід від нас у Європейському Союзі важко було в таке повірити.

Але для мене, звичайно, одна справа – знати про це, читати у книжках, бачити в документальних фільмах, а зовсім інша – бути присутнім під час ексгумації з масових могил, чи бачити цілі квартали, знищені артилерійськими обстрілами чи бомбардуванням з літаків, як це було в Ізюмі, Балаклії, Куп’янську, чи в Салтівці, районі Харкова.

У російському суспільстві є глибоко закорінена модель поведінки, що базується на високому рівні насильства

Домашнє насильство, зґвалтування є частиною повсякденної комунікації у великій частині російського суспільства.

Коли я їздив на різні кримінологічні конференції в Росії, то пригадую, що в Санкт-Петербурзі, наприклад, ми не лише сиділи в залах засідань, але і виїжджали в такі райони, де могли вивчати так звану девіантну поведінку людей прямо «в полі».

На цих польових дослідженнях ми, наприклад, побували у висотному будинку, де на першому поверсі була поліцейська дільниця, а на останньому – притон для наркоманів, з розкиданими шприцами. І поліцейські, і всі люди, які жили в будинку, про це, звичайно, знали. І нікого не дивувало, коли діти, які мали проблеми у школі чи з батьками, не мусили навіть виходити з дому, щоб отримати дозу наркотиків, щоб забути про ці проблеми.

У рамках цього нашого соціального моніторингу ми зустрічалися і з домашнім насильством, і зі зґвалтуванням, і з тим, що не розслідуються серійні вбивства. І чим менше соціально захищеними є люди, тим більше насильства до них застосовують, і тим менше шансів, що ці злочини будуть розслідувані.

Культ насильства є не лише у владі, а і в суспільстві, люди знову пишуть доноси, знову не можна довіряти навіть найближчим людям

Це означає, що стає неможливо організувати якийсь спротив, а покарання навіть за невинний вияв незгоди стають дедалі жорсткішими. Ця жорстокість переноситься далі у суспільстві і в кінці ми знаходимо її в масових похованнях в Україні. З часів Катині, розстрілу польських полонених офіцерів радянською владою на початку Другої світової війни, нічого не змінилося.

Спирається ця ідеологія на абсурдну ідею, що росіянам має бути дозволений будь-який злочин, бо вони так несуть своє абсолютне добро, під яке вони камуфлюють імперську ідею. Тому для солдатів немає проблем вчиняти будь-які злочини, бо вони виховані у суспільстві, де насильство є звичайною формою комунікації, не лише в тюрмах, але і в армії, яка в Росії також мало чим відрізняється від тюрми.

У результаті ця девіантна поведінка насправді є для них нормою, бо нормальних людських стосунків, нормального суспільства вони ніколи не бачили.

Таке суспільство має зазнати поразки

Україна має у цій війні перемогти, щоб довести, що імперські зазіхання Росії приречені на поразку. Це буде добре не лише для України, але і для російського суспільства, бо дозволить йому вийти з кола насильства. Я наголошую, що кажу про суспільство, а не Росію як державу, бо я не думаю, що держава таку поразку переживе.

Багато хто на Заході цього боїться, але агресивність Росії/СРСР завжди проявлялася тоді, коли вона ставала централізованою диктатурою. Трансформація децентралізованої країни також буде складною, але я думаю, що ризики матимуть більш локальний характер і їх хоча б частково можна буде контролювати.

Росія, переможена в Україні, але не трансформована, становить набагато більшу загрозу. Є загроза ресентименту і того, що мир виявиться лише тимчасовим відтермінуванням війни.

Нам потрібно позбутися не лише нинішнього режиму, але й ідеології та фундаментально трансформувати державу. Тільки так ми зменшимо ризики повторення агресії в майбутньому. У цьому зацікавлені й ті частини російського суспільства, які хочуть у майбутньому знову стати частиною цивілізованого світу.

Захід має докласти усіх зусиль, щоб це сталося, і не припускати ніяких розмов про компроміс, про передачу території в обмін на мир, бо очевидно, що ніякого миру не буде – буде підготовка до наступної війни, і ми знаємо вже, що відбувається з людьми, які опиняються в окупації.

По-друге, Захід має докласти зусиль для реформування російського суспільства. У загальних рисах частиною плану такої трансформації мало б бути позбавлення Росії місця в Раді Безпеки ООН, бо держава, яка творить такі злочини, попрала всі правила міжнародного співжиття. А також деімперіалізація Росії – позбавлення суспільства культу імперії, подвійного культу величі та примусу, що базується на насильстві і продукує насильство.

Читайте також: Росія – це фашистська держава. Якщо Україна не переможе, нас очікують десятиліття темряви – Тімоті Снайдер

деградація росії кримінал воєнні злочини рф насильство рф