Світ накрила нова хвиля масової міграції: як реагують країни – The Economist
Британський тижневик The Economist фіксує тенденцію зростання міграції у світі та аналізує, як це впливає на економіки багатих країн. Далі дещо скорочений переклад статті.
Торік 1,2 мільйона людей переїхали до Британії – майже напевно найбільше за всю історію. Чиста міграція (тобто іммігранти мінус емігранти) до Австралії наразі вдвічі перевищує показник до пандемії Covid-19. Еквівалентний показник Іспанії нещодавно сягнув історичного максимуму. Очікується, що цього року до США переїдуть майже 1,4 млн осіб, що на третину більше, ніж до пандемії. У 2022 році чиста міграція до Канади більш ніж удвічі перевищила попередній рекорд. У Німеччині вона була навіть вищою, ніж під час "міграційної кризи" 2015 року. Багатий світ в цілому переживає безпрецедентний міграційний бум. Кількість населення, народженого за кордоном, зростає швидше, ніж будь-коли в історії.
Що це означає для світової економіки? Нещодавно здавалося, що багато заможних країн рішуче виступили проти масової міграції. У 2016 році британці проголосували за Brexit, а потім американці за Дональда Трампа – обидва політичні проєкти мали сильну антимігрантську спрямованість. На глобальній хвилі популізму, що піднялася після цього, політики від Австралії до Угорщини пообіцяли розправитися з міграцією. Потім ковід закрив кордони. Міграція зупинилася або навіть пішла у зворотному напрямку, оскільки люди вирішили повернутися додому. Між 2019 і 2021 роками населення Кувейту і Сінгапуру, країн, які зазвичай приймають багато мігрантів, скоротилося на 4%. У 2021 році кількість емігрантів з Австралії перевищила кількість іммігрантів до країни вперше з 1940-х років.
Дивіться також: Яким є розрив між реальністю світових мігрантів та їхніми пошуковими інтересами, – візуальне дослідження
Подекуди сплеск міграції повернув відчуття нормального життя. Нещодавно кількість іноземної робочої сили в Сінгапурі повернулася до допандемійного рівня. В інших місцях це відчувається як кардинальна зміна. Візьміть хоча б Ньюфаундленд і Лабрадор – другу за чисельністю населення провінцію Канади. Міграція до неї перевищує допандемійну норму більш ніж у 20 разів. Столиця Сент-Джонс, колись досить однорідна (з давніх-давен ця провінція є домівкою для людей ірландсько-католицького походження), щоразу більше нагадує Торонто, коли ви туди приїжджаєте.
Мер Торонто підняв український прапор над мерією міста, 24 лютого 2022. Фото: ukrainianworldcongress.org
Новоприбулі до Ньюфаундленду – це мікрокосмос тих, хто живе в інших частинах багатого світу. Багато сотень українців прибули на острів – крихітна частка з мільйонів, які покинули країну після вторгнення Росії. Сюди також переїжджає чимало індійців та нігерійців. Багато хто розмовляє англійською. І багато хто вже має родинні зв'язки в багатших країнах, зокрема, у Великій Британії та Канаді.
Частково сплеск міграції пояснюється тим, що люди надолужують згаяне. Багато мігрантів отримали візи у 2020 або 2021 році, але вирушили в подорож лише після послаблення ковідних обмежень. Проте кількість населення багатих країн світу, яке народилося за кордоном – понад 100 мільйонів – зараз перевищує докризовий показник, що свідчить про те, що відбувається щось інше.
Природа постпандемійної економіки значною мірою пояснює цю тенденцію. Безробіття в багатому світі на рівні 4,8% не було таким низьким протягом десятиліть. Боси відчайдушно потребують персоналу, а кількість вакансій наближається до історичного максимуму. Таким чином, люди з-за кордону мають вагомі причини для подорожей. Іншим фактором може бути рух валют. З початку 2021 року середня валюта країн, що розвиваються, знецінилася приблизно на 4% стосовно долара. Це дозволяє мігрантам надсилати додому більше грошей, ніж раніше.
Уряди багатьох країн також намагаються залучити більше людей. Канада має чітку мету прийняти 1,5 мільйона нових жителів у 2023-25 роках. Німеччина та Індія нещодавно підписали угоду, яка дозволить більшій кількості індійців працювати та навчатися в Німеччині. Австралія збільшує період часу, протягом якого деякі студенти можуть працювати після закінчення навчання, з двох до чотирьох років. Британія вітає гонконгців, які прагнуть втекти від китайських утисків – вже понад 100 000 осіб прибули до країни. Багато країн спростили в'їзд для українців. Навіть ті країни, які досі вороже ставилися до міграції, включно з Японією і Південною Кореєю, дивляться на чужинців більш прихильно, оскільки вони намагаються протидіяти впливу старіння населення.
Економіки, які приймають багато мігрантів, зазвичай виграють у довгостроковій перспективі.
Погляньте на США. Іноземці приносять з собою нові ідеї. Згідно з нещодавнім дослідженням П'єра Азуле (Pierre Azoulay) з Массачусетського технологічного інституту та його колег, ймовірність заснувати фірму в Америці для іммігрантів приблизно на 80% вища, ніж для корінних жителів. Дослідження показують, що мігранти також допомагають налагоджувати торговельні та інвестиційні зв'язки між країною походження та країною, що приймає мігрантів. Приплив молодих працівників також допомагає генерувати більше податкових надходжень.
Мігранти також збільшують попит на товари та послуги, що може призвести до зростання інфляції. У Великій Британії нові іммігранти, схоже, підвищують орендну плату в Лондоні, який і так має обмежену пропозицію житла. Подібний ефект помітний і в Австралії. Оцінки, опубліковані банком Goldman Sachs, свідчать про те, що нинішній річний чистий приріст мігрантів в Австралії, який становить 500 000 осіб, підвищує орендну плату приблизно на 5%. Вища орендна плата призводить до зростання загального індексу споживчих цін. Попит з боку мігрантів також може пояснити, чому, попри вищі іпотечні ставки, ціни на житло в багатьох багатих країнах не дуже впали.
Протягом наступного року або близько того міграція може дещо знизитися. Постпандемійне "наздоганяння" закінчиться; ринки праці багатих країн поступово послаблюються. Проте є підстави вважати, що історично високі рівні прибуття нових мігрантів залишатимуться підвищеними ще деякий час. Одним із факторів є більш сприятлива державна політика. Важливішим є те, що міграція сьогодні породжує міграцію завтра, оскільки новоприбулі мігранти привозять із собою дітей і партнерів. Незабаром антиіммігрантський поворот багатих країн наприкінці 2010-х років здаватиметься відхиленням від норми.
