Як працює артилерія і звідки втрати серед нових західних гармат 155 мм: пояснення артилериста
У відповідь на проєкт "Текстів" "Вогняний вал. Як і які снаряди прилітають на українські позиції" прийшов лист від нашого читача, який служить в артилерії. Ми публікуємо цей відгук, бо він містить багато цікавого фактажу.
Тексти: "Ствольна артилерія за наявності боєкомплекту може працювати з однієї точки без упину — встигай тільки перезаряджати (що відносно легко, зважаючи на невелику вагу снарядів)".
Артилерист: Про "легко" – це для генералів на папері, а на практиці снаряди 152 мм, наприклад, важать майже 50 кг, і постійно їх заряджати в розпеченій на сонці гарматі – це зовсім нелегко. "Піт артилеристів – це кров піхоти".
Тексти: "На полі бою в реальних умовах гармати зазвичай змінюють позицію після кількох залпів".
Артилерист: Дуже залежить від типу гармати. Якщо "гвоздики" 122 мм дійсно так роблять, то для стареньких зношених "мсти" чи "акації" 152 мм навіть декілька кілометрів проїхати – це вже подвиг. Тому позиція змінюється переважно разом з фронтом. Якщо великих зсувів лінії боїв нема, то тижнями можемо стояти на одному місці, окопавшись та терплячи всі обстріли майже на рівних з піхотою.
Фото: Генштаб ЗСУ
Тексти: “Якщо наша батарея в середньому випускає на дуже «спокійній» ділянці фронту до 50 снарядів за один «виїзд», то у відповідь ми отримуємо десь у 3-4 рази більше. І це тільки ствольні гармати, а ще ж є РСЗВ, авіація, міномети”
Артилерист: На нашій найгарячішій ділянці фронту десь 30-50 снарядів на день виходить на батарею. Більше і снарядів нема, і важко вже технічно, бо музейна радянська техніка більше не витримує. І це ще добре, бо місяці два тому було і по 10 снарядів. Ворог на порядок більше випускає. Хоча останні дні вже ситуація трохи вирівнюється.
Тексти: "На середню відстань 20-30 км гатять гармати “Акація”, “Мста”, “Гіацинт”, Д20, Д30, а РСЗВ “Ураган”, “Торнадо-Г” і “Град” — на 30-40 км".
Артилерист: А тут головна наша проблема. Це не середня відстань, а максимальна. На практиці ж, схоже, всі стріляють десь на 5-20 км. І вся артилерія всіх типів стоїть плюс-мінус в одному районі десь за 3-10 км до нуля.
А бувало і так, що артилерія наша стояла перед танками та навіть піхотою ледь не на першій лінії.
Хтось веде контрбатарейну боротьбу і йому треба перестрілювати ще на 10 км за ворожу піхоту до їхньої артилерії, хтось прострілює важливі транспортні шляхи, хтось б'є передові склади. Тож, попри ніби більшу дальність дії, майже вся наша ствольна артилерія стоїть у зоні впевненої досяжності їхньої під інтенсивним вогнем. Звідси і втрати серед нових західних гармат 155 мм.
Тож, на жаль, західна зброя – це не панацея та не чудо, якого достатньо трохи почекати. Поки це лише спосіб встановити хоч якийсь паритет з орками.
