Як повне блокування "Північного потоку-2" просто зараз може запобігти новому вторгненню Росії в Україну
Якщо міркувань безпеки для всієї Європи не розуміє Німеччина, то наджорсткі санкції проти газопроводу мають ввести принаймні США.
Про це пише американський аналітик Бенджамін Шмітт:
Цього тижня Вашингтон знову вимушено зосередився на можливостях зупинити кремлівський "Північний потік-2". Ось трохи контексту:
Санкції проти "Північного потоку-2", на жаль, раптом розділили США, хоча з 2015 року протистояння цій трубі підтримували обидві партії.
Так, у 2019 та 2020 роках було введено майже одностайно санкції, й Байден першим протистояв "Північному потоку".
Nord Stream 2 AG – компанія в Німеччині, яка має оперувати газопроводом та є основною мішенню санкцій – це НЕ німецька фірма, а юридично швейцарська компанія, якою на 100% володіє кремлівський Газпром. Москва ж робить із постачання енергії зброю (weaponizes energy).
При цьому сам Берлін не виконує свою частину угоди зі США: вводити санкції проти Росії на рівні ЄС у разі, якщо Росія використовуватиме постачання енергії як зброю (що Москва неодноразово робила, однак Берлін цього так і не визнав). Не визнав, на відміну від Міжнародної агенції з енергетики, чий голова "звинуватив Росію в прикручуванні постачання газу в Європу в часи підвищених геополітичних негараздів, що означає, що Москва створила енергетичну кризу для політичних цілей".
Москва вже понад пів року тисне на німецьких регуляторів із тим, щоб вони швидко сертифікували "Північний потік-2" в обмін на полегшення газової кризи в ЄС. Багато експертів саме це розцінюють якраз як використання енергії як зброї.
Крім того, Москва використала енергію як зброю, коли кремлівський Газпром запропонував Молдові нову газову угоду в обмін на послаблення зв'язків цієї країни з Євросоюзом.
Отже, "Північний потік-2" – аж ніяк не "просто комерційна угода", й має розглядатися відповідно.
Метою цього проєкту Кремля є насправді припинити транзит газу через Україну, щоб послабити цю країну та створити додатковий тиск на неї у подальших двосторонніх відносинах – на тлі того, що Росія з 2014 року окупує частину України.
Санкції проти "Північного потоку-2" особливо важливі на тлі потенційного подальшого вторгнення Росії в Україну.
Нині Росія значною мірою покладається на українську ГТС для торгівлі газом з ринками ЄС, тому в разі дестабілізації України шляхом вторгнення та при відсутності ПП-2 кошт для самої Росії буде значно вищим, через втрату ринку в ЄС.
Натомість, якщо "Північний потік-2" почне працювати, то Росія матиме технічні альтернативи для продажу газу на ринках ЄС у надії, що з часом санкції за вторгнення з неї знімуть, оскільки газ буде потрібен самій Європі.
Політика нового канцлера Німеччини викликає занепокоєння. Зокрема, він заявив, щоб "Північний потік-2" як підприємство приватного сектору не було політизовано". Але цей проєкт є політизованим від самого початку і є кремлівським, а аж ніяк не приватним.
Натомість Європарламент за останні три роки вже багато разів абсолютно панівною більшістю голосів виступав за повне зупинення "Північного потіку-2": це проєкт Кремля, а не ЄС.
ПП-2 становить загрозу для безпеки не лише України, а й усієї Європи. Якщо Німеччина не готова ставити стратегічні інтереси ЄС понад власні поточні, принаймні США мають допомогти, бодай як союзник більшості європейських країн у НАТО.
