Велетенська друга хвиля ковіду в Індії – катастрофа для всього світу

Чому не тільки для Індії, а й для всього світу – розповідає The Economist.

Невдоволені «індійською» вакциною? Заспокойтесь, Індія зупинила експорт, бо самим треба

Непослідовність і недбалість індійського уряду посилили нову хвилю

14 квітня з усіх боків було значущим днем для Індії. Індуїсти та сікхи збиралися разом і відзначали Новий рік. Водночас мусульмани святкували великими групами перший день Рамадану. У місті Гарідвар від 1 до 3 млн людей штовхалися та юрбилися, щоб ритуально зануритись у Ганг. І цього дня вперше понад 200 тис. осіб отримали офіційний позитивний тест на Covid-19.

Відтоді зростання посилилося й нині сягає 315 тис. осіб на день – найбільша цифра в будь-якій країні в будь-який час від початку пандемії.

Смертність починає зашкалювати теж, до того ж офіційні цифри, найпевніше, занижують реальні. У крематоріях бракує місць, тож за їхніми межами на тротуарах складають тимчасові вогнища для традиційного спалення тіл.

треба звільнити міністра охорони здоров'я, який вважає, що хвороби можна лікувати сечею корів

Жахлива друга хвиля стала катастрофою для всього світу. Дозволивши циркулювати вірусу без обмежень, ми надаємо можливості для появи нових небезпечних штамів. В Індії вже зафіксовано «подвійно мутований вірус», згодом його знайдено в кількох інших країнах, зокрема США та Британії. Й продовжують з'являтися нові варіанти.

Більш безпосереднім наслідком другої хвилі для решти світу є порушення постачань вакцини. Індія сподівалася стати «аптекою світу». Однак із вибуховим зростанням цифр усередині країни уряд обмежив експорт вироблених в Індії вакцин.

За квітень Індія відправила за кордон лише 1,2 млн доз – для порівняння, в попередні три місяці було спрямовано 64 млн доз (зокрема, в Україну – ТЕКСТИ).

Serum Institute of India, приватна компанія, що виробляє вакцину AstraZeneca, відмовилася від своїх зобов'язань перед Євросоюзом та світовою програмою COVAX. Африканські країни, які тільки на Індію й розраховували, дивляться на все це у відчаї.

Індія з її переповненими містами та поганою системою охорони здоров'я – місце, де обмежити інфекційне захворювання непросто. Втім, окремі частини країни разюче добре впоралися:

Бідні регіони можуть ефективно впоратись із COVID-19. Приклад В'єтнаму та одного індійського штату

До 2021 року уряд Індії, як і багато інших, непослідовно, але боровся з пандемією. Проте прем'єр Індії своїм потуранням і недбалістю дозволив ситуації вийти з-під контролю. Ще в січні він наголошував, що «ми не тільки розв'язали наші проблеми, а й допомогли світові в боротьбі з пандемією».

Ця цитата нагадує «Майстрів спорту в боротьбі з коронавірусом» Зеленського

Однією з причин стало те, що Нарендра Моді, індійський прем'єр, ставить політику вище за інтереси держави. Коли в березні почався спалах у штаті, де при владі опозиція – він зловтішався, замість допомагати. У чотирьох штатах, де у квітні відбувалися місцеві вибори, попри це, він проводив (як і його суперники) багатотисячні мітинги під час тривалої кампанії – без будь-яких форм соціального дистанціювання.

При цьому влада офіційно замовила вакцин лише на 3% населення – тож коли почався небачений спалах, уряд просто почав забирати собі ті, які раніше замовили інші країни та Covax.

Уряд також пришвидшено схвалив індійську вакцину Covaxin, хоча вона не пройшла всіх необхідних стадій випробувань.

Є ознаки покращення: влада виділить $400 млн для пришвидшення виробництва Serum Institute, панівна партія скасувала передвиборчі мітинги, а з 19 квітня уряд дозволив вакцинувати всіх дорослих незалежно від віку, починаючи з 1 травня. Втім, вакцин усе одно бракує. Але нинішній спалах такий, що його не встигнуть зупинити самі лише щеплення.

Іронія в тому, що Моді є найпопулярнішим прем'єром за останні десятиліття, його партія контролює обидві палати парламенту – тож він мав би скористатися підтримкою населення для рішучих дій. Наприклад, обмежити релігійні зібрання – натомість він просуває їх, адже це частина його індуїстсько-націоналістичної ідеології. Йому слід також обмежити пересування країною, водночас не кинувши мігрантів напризволяще, як під час першого локдауну.