BIRDYANSK у Бердянську: як створити місто для людей і птахів

Курорт у Бердянську – це узбережжя коси та набережна. У самому місті турист, ймовірно, сходить на прогулянку у парк ім. Шмідта – єдиний у нижній частині Бердянська. Потім відвідає кілька музеїв: художній, краєзнавчий та музей історії міста. На цьому популярні міські курортні локації майже вичерпуються. Гуляти вулицями – задоволення сумнівне і для туристів влітку, і для місцевих мешканців увесь рік: забагато сонця й вітру, замало дерев і затінку, немає затишних куточків для відпочинку.

Мультидисциплінарна команда проєкту Конструкції Взаємодії (тут і надалі КВ), до якої входили урбан дизайнери, культурні менеджери, історики та архітектори – придумала, як це виправити. Для цього дослідники спілкувалися з місцевими краєзнавцями, представниками влади, працівниками музеїв, бізнесменами, вченими, активістами та місцевими жителями. Вони вивчали місто протягом тижня у листопаді минулого року, а потім розробили концепцію акупунктурного проєкту трансформації Бердянська. Акупунктурний – це такий, що передбачає певні точкові зміни, які можуть дати «нове дихання» місту, як акупунктурні точки на тілі людини допомагають зціленню організму. Суть пропонованої архітектурної концепції – зменшити дистанцію між дикою природою та урбанізованим середовищем, людиною та твариною, між туристом та містянином, між літнім та зимовим сезонами.

У пошуках відчуття «курортності»

Природні багатства міста: довжелезна морська берегова лінія, заповідні зони, лікувальні озера, лимани, річки, мальовничі степи, різноманіття рослин і птахів не лише потроху втрачаються, а й не знаходять відбиття у тканині самого міста, яке важко назвати зеленим та наближеним до природи.

У Бердянську за чинним генпланом до природно-заповідного фонду належить два острови (Малий, Великий Дзендзик), «Дальні Макорти», ландшафтні заказники «Заплава річки Берда» й «Оголовок Бердянської коси» (дальня Коса) та архіпелаг Остапиха. Об'єктом природно-заповідного фонду є також міський парк імені Шмідта, а пляж на сході Бердянська є курортною зоною, входить до Смарагдової мережі (європейська природоохоронна зона) та межує із Ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Заплава річки Берда».

Команда проєкту «Конструкції взаємодії» досліджує історію Бердянська в одному з міських музеїв. Фото: Марія Матяшова

У цій зоні багато рідкісних рослин, мешкають та зимують тварини, деякі з яких занесені до Червоної книги або/та охороняються Бернською конвенцією. Саме у Бердянськ прилітають на зимування тисячі птахів.

Більшості місцевих жителів до зелених рекреаційних зон добиратися далеченько. Наприклад, з віддаленого північно-західного району АЗМОЛ до міської набережної – 15–30 хвилин громадським транспортом. Рекреаційної альтернативи в цьому районі немає.

На схемі нижче, яка об’єднує всі зелені зони міста (заповідні, рекреаційні, спеціалізованого призначення та сільськогосподарські), видно, що місто поляризоване: умовно зелене у східній частині, та урбанізоване у північно-західній, де проживає більшість населення.

«Зелені» зони згідно з Генпланом міста, які насправді далеко не завжди є такими. Дані: Анастасія Пономарьова/urban curators. Дизайн: Надія Кельм/texty.org.ua (схема створена на основі даних сайту https://bmr.gov.ua/)

В офіційних документах масштабних планів озеленення міста поза межами умовно зеленої зони в східній частині Бердянська немає, навпаки – там, де могли б бути «зелені коридори», планується забудова. Концептуальна просторова пропозиція команди проєкту КВ полягає в тому, щоб створити «зелений коридор» від Макортів до району АЗМОЛ.

Концептуальна поетапна пропозиція нових “зелених коридорів”. Зліва направо: нинішня ситуація; 1 крок – визначення стратегії створення поздовжнього зеленого коридору на місці схилів; 2 крок – пропозиція локації першого акупунктурного проєкту на майданчику «7 небо» та поєднання з набережною поперечним зеленим коридором; 3 крок – реалізація наступних акупунктурних точок та відповідних поперечних коридорів до набережної.

Зліва: поточна ситуація. Невикористаний потенціал “зеленої” зони та її поділення на різні функціональні ділянки згідно зі Схемою зонування території міста Бердянська. Справа: концептуальна пропозиція "Перспективний суцільний зелений коридор від Макортів до району АЗМОЛ" (графічні матеріали авторки).

Стратегією перетворення міста обрали гармонійне співіснування людини та природи та включення живої природи у міський простір. У Бердянську є своя передісторія співіснування людей і птахів, про що, зокрема, свідчать старовинні голубники у дворах. Між старих надгробків на міському цвинтарі розгулюють дикі фазани. У центральній частині міста на вулицях можна побачити дятлів, серпокрильців (стрижів), сичів, соколів, ластівок, горобців. Колись на зелених Макортах водилися й дикі фламінго, тепер їх можна побачити лише у неволі – у місцевому приватному зоопарку.

Численне птаство, зокрема «мігранти», а також багате природне оточення й надихнули команду архітекторів назвати проєкт BIRDYANSK (гра слів, bird – «пташка» англійською). Хоча «класична» назва Бердянськ теж прийнятна для назви комфортного середовища, адже походить від річки Берда, що тюркською означає «благодатна земля».

Трансформація має початися з проєкту, локацію якого обрали серед 10 пропозицій, проаналізувавши окремі аспекти міста і візуалізувавши результати у вигляді «мапи погоди». Цей інструмент дає змогу показати сприятливе для акупунктурного проєкту середовище: що насиченіший червоний, то воно краще.

За основу для створення «мапи погоди» був взятий інструмент, який використовує Urban Catalyst studio, та який був адаптований до контексту та вимог проєкту.

До сприятливих для акупунктурного проєкту умов увійшли:

1) гарний транспортний зв’язок – зупинки громадського транспорту;

2) висока щільність молоді (заклади освіти, соціальна інфраструктура + місця тусовок);

3) наявність громадських вбиралень;

4) рекреаційні зони (зелені території, водні об’єкти);

5) приватний сектор (нещільна забудова).

Оглядовий майданчик «7 небо»: міський сад і «бьордвотчинг»

Для проєкту, що має стати каталізатором «зеленого» каркасу міста, обрали локацію поряд із районом АЗМОЛ, розташовану в межах «зеленого» коридору та біля моря. Саме через неї проходить найкоротший маршрут для цілого житлового мікрорайону до морської набережної. Мешканці АЗМОЛу спускаються донизу, щоб дістатися моря. Своєю чергою мешканці прибережного житлового району Ліски підіймаються до верхнього міста, щоб отримати громадські послуги. На обраній ділянці розташований найвищий майданчик Бердянська, з якого відкривається краєвид на все місто і де людина може відчути себе певною мірою пташкою. Саме цей майданчик може перетворитись на простір гармонійного співіснування людини та природи й стати основою проєкту BIRDYANSK.

Мережа публічних просторів та природний потенціал для бьордвотчінгу (від англійського словосполучення bird watch – спостереження за птахами) – атракції, що актуальні й в курортний, і в зимовий період як для туристів, так і для місцевих жителів.

На основі створеного командою КВ технічного завдання архітектори запропонували побудувати над схилом «повітряний міст» для спостереження за птахами. Також на базі модуля – схожого на гніздо кола – запропоновано створити мікропростори для птахів та людей вздовж наявної підпірної стінки схилу.

Вигляд з оглядового майданчика. Фото 1960го року.

Фото надані командою проєкту «Конструкції взаємодії»

На схилах пропонується посадити міський сад із затишними зеленими куточками для усамітнення та відпочинку. Це допоможе зміцнити схил, привабити птахів та зонувати простір для людей і птаства. З урахуванням помірного клімату Бердянська та сильних вітрів, на обраній ділянці найкращими кандидатами для вирощування є горобина та клени, а також ялівець, миколайчики, куничник наземний, шипшина. Як інклюзивну альтернативу наявним бетонним сходам, що ведуть до майданчика, автори проєкту пропонують побудувати пандуси.

Концепція нового простору співіснування людей та тварин (кураторка проєкту Настя Пономарьова, архітектори: Марина Попова, Артем Мельник).

Потенціал для міських ініціатив

Очікуваним ефектом створення міського саду в проєкті є об’єднання зусиль місцевих жителів. У місті, наприклад, понад 30 років функціонує клуб садівництва та городництва (Бердянський клуб садівників-городників ім. Я. Й. Левіна), у членів якого вже є перший досвід створення невеличкого міського саду в сквері Пушкіна. Про це учасникам проєкту розповіла місцева жителька Валентина Нешпай, президентка Клубу садівників.

Під час дослідження учасники проєкту багато спілкувалися з місцевими мешканцями й переконалися, що вони можуть об’єднуватися заради реалізації невеликих проєктів у міському просторі. В місті є популярна міська платформа та точка перетину активних мешканців Бердянська – антикафе «Час є», а також інші спільноти, яким може бути цікаво долучитися до участі в проєкті BIRDYANSK. Це і клуб садівників з досвідом вирощування рослин у місцевих умовах, і студенти Бердянського державного педагогічного університету.

Ці організації разом з іншими жителями різною мірою долучалися до досліджень – виступали місцевими експертами та респондентами. Представники міської влади теж підтримали учасників проєкту "Конструкції Взаємодії", що дає надію на втілення їхніх ідей у Бердянську.

Щоденники садівника як джерело натхнення

Джерелом натхнення для команди стали щоденники місцевого жителя Бердянська Василя Крижановського, що жив у XIX столітті. Серед його записів про життя міста знайшлися й описи садівничих експериментів. Він доглядав свій сад та дарував рослини іншим мешканцям Бердянська. Його сад був розташований на схилі гори, на глинистих та піщаних ділянках, що спонукало до постійних пошуків оптимальних культур і місць для їхнього вирощування