Грілки на терасах ресторанів і сила чудодійного пенделя
Перед Новим роком, після року карантину і з відсутністю живого спілкування, нам дуже захотілося зібратися разом. Але на ковід перехворіла тільки третина редакції, тож інші ризикували заразитися від когось безсимптомного. Ми подумали: зберімося в кафе, де є тераса й обігрівачі на ній, адже погода цілком осіння. Обійшли з десяток закладів і такого не знайшли. Менеджмент різних кафе і ресторанів дивися на нас як на прибульців, мовляв, що за дурню ви вигадали!? Ми тоді ще подумали, ну може, криза в людей, немає грошей інвестувати у вуличні обігрівачі.
Але ось уряд таки запровадив оголошений карантин, виходиш і в центрі Києва бачиш безліч кафе та ресторанів з обігрівачами. Це чудово. Тепер Київ виглядає наче Париж. Варто насолоджуватися, поки не вдарили морози.
Але для цього був потрібен локдаун. Без чарівного пенделя наш бізнес, скажімо так, не завжди готовий бути відповідальним і адекватним. Йому було байдуже, що у закритих невентильованих приміщеннях вірус активно передається і хтось у кінці ланцюжка помре. Ми, українці, часто скаржимося на неефективні урядові рішення. І нерідко для цього є підстави, але не зайве повторити всоте, що в уряді працюють люди, які до призначення, умовно кажучи, не парилися, щоб винести грілку на терасу, мовляв, і так гроші капають.
Якщо ми хочемо ефективніших і відповідальніших політиків, то кожному з нас потрібно бути більш ефективним і відповідальним. Тоді у клоунів буде менше шансів керувати нами.
