Матеріали автора Олексій Набожняк

Вища рада правосуддя 1 червня обрала нову Вищу кваліфкомісію суддів. Одним із перших її рішень має стати формування Громадської ради доброчесності, без якої неможливе продовження кадрових змін у судовій системі. Громадська рада не працює від 2020 року, а раніше попередній склад Вищої кваліфкомісії суддів у багатьох випадках ігнорував негативні висновки щодо доброчесності кандидатів, зокрема й на посади суддів "оновленого" Верховного суду.

Однією з ключових задач Комітету держбезпеки СРСР на зовнішньому фронті була дискредитація і “розкладання” антирадянських емігрантських організацій. Негативні публікації в ЗМІ, викривальні прес-конференції, “листи від трудових колективів” — усі ці цілком “сучасні” методи чорного піару у КДБ використовували ще 60 років тому. Під час підготовки матеріалу про співпрацю російських співвітчизників зі спецслужбами Росії ми натрапили на методичку КДБ за 1968 рік, де йшлося про використання органами держбезпеки прикриття “культурних зв’язків” з еміграцією. Один з його розділів присвячено дискредитаційним кампаніям.

Через великий рівень російських втрат під час масштабного нападу на Україну у 2022 році операції в російському війську істотно відхилилися від тієї доктрини, на яку опиралися до вторгнення. Втім росіяни адаптувались і перегрупувалися. Є докази централізованого процесу виявлення недоліків і спроб покращити ситуацію. Королівський інститут об’єднаних сил (Royal United Services Institute, RUSI) опублікував велику доповідь про те, як різні структури російської армії пережили перший рік війни з Україною і в якому стані перебувають на другому році.

Наприкінці 2018 року американські медіа опублікували рідкісні секретні документи КДБ. Серед них була й методичка за 1968 рік для “чекістів” – як використовувати можливості Радянського комітету з культурних зв’язків співвітчизників за кордоном (один з попередників Россотруднічества) в агентурній роботі. Методичку випустили накладом лише в 66 примірників. З описаних там кейсів можна зробити висновки про методику співпраці двох відомств, яка, ймовірно, не змінилась і досі, лише замість КДБ “культурну дипломатію” курує Служба зовнішньої розвідки.Раніше ми опублікували цей фрагмент в тексті "Співвітчизники тримають удар", але потім вирішили винести в окрему публікацію.

Українські мистецтвознавці й культурні активісти впродовж останніх років домоглися деколонізації десятків художників і робіт, які стосуються українського культурного спадку, проте які ідентифікували як російські. Кейси Іллі Ріпина, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, чию українську ідентичність визнає Музей Метрополітан у Нью-Йорку, перейменування роботи Едгара Дега “Російські танцівниці” на “Танцівниць в українському вбранні” та низка інших історій стали широко відомими завдяки розголосу в медіа.

На початку травня в багатьох європейських містах відбулися акції “Безсмертного полку” – марші на честь річниці “Великої Перемоги” Радянського Союзу, які щорічно об’єднують сотні тисяч росіян-емігрантів по всьому світу. Організувати марш “полку” – одне з ключових завдань місцевих об’єднань співвітчизників, яких курує федеральне агентство Россотруднічество. З нагоди “свята” ТЕКСТИ додали в базу “Бактерії русского міра” понад 300 представників таких організацій і філій Россотруднічества в 19 країнах Європи. Їх можна знайти у базі за тегом Compatriots. У цьому матеріалі ми зробили короткий огляд найяскравіших представників цієї спільноти. Раніше в цьому тексті була опублікована пам’ятка від КДБ, як вербувати співвітчизників за кордоном – з конкретними кейсами. Тепер вона розміщена на сайті як окремий текст.

Нещодавно низка європейських ЗМІ оприлюднила дані про плани Кремля завоювати країни Балтії, що формувалися приблизно у 2021 році. Серед цих планів — сформувати мережу м'якої сили з організацій, які виступають за співпрацю з Росією; не допустити подальшої мілітаризації Естонії, Латвії та Литви; завербувати бізнесменів за допомогою обіцянок відкрити для них російський ринок; зберегти "спільну історичну пам'ять і радянські пам'ятки" та інші "русскомірні" ініціативи.Спецслужби країн Європи давно знають про ці плани. Загрозу нападу з боку Росії та поширення її впливу на регіон вони вважають ключовим викликом для власної безпеки. Проте є низка менш очевидних загроз, на які очікують європейці від агресивного сусіда. Окрім кібернебезпек і поширення ідеології “русского міра”, це також претензії на панування в Арктиці, фінансування лояльних мусульманських об’єднань, промисловий шпіонаж і спроби організувати приховані партнерства з університетами.ТЕКСТИ вирішили подивитися, на які специфічні загрози — крім воєнних — звертають увагу деякі європейські розвідки на прикладі річних звітів спецслужб Швеції, Литви, Естонії, Данії, Норвегії та Фінляндії.

Люди та організації, які в різний спосіб підтримують Росію та її політику в 19 країнах Європи. Ми допрацювали й оновили наш датасет, а також зробили його зручнішим для пошуку.

7 великих мереж онлайн та офлайн магазинів і 15 великих видавців у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Великобританії, Італії, зокрема й видавництво National Geographic, продають своїм клієнтам карти, атласи, глобуси та іншу географічну продукцію з нанесеними на них окупованим Кримом як частиною Росії. До того ж на деяких картах також є зображення окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей як частин РФ. На це звернув увагу продакт-менеджер Микола Голубей, який проживає в Німеччині й захоплюється картографією. Разом зі знайомими він відвідав кілька десятків магазинів у Німеччині, Швейцарії та Австрії, щоб переконатися, що йдеться про системну торгівлю такими картами, а не про хибодрук. Микола опублікував розлоге й детальне дослідження цього “ринку”, ТЕКСТИ вибрали з нього факти, які нам здалися найбільш знаковими.

Російська мова є одним із ключових “стовпів” “русского міра”, який росіяни визначають як сферу своїх національних інтересів і територію потенційного загарбання. В Росії приділяють багато уваги розповсюдженню російської мови, її поглибленому вивченню, а також підтримці різноманітних товариств “русистів”. В десятках країн на всіх континентах вчителі та науковці, які займаються російською мовою, літературою та культурою, є неприхованими осередками “русского міра” з його матрьошками, балалайками, георгіївськими стрічками і любов’ю до “століци нашей вєлікой родіни”. В черговому матеріалі із серії “Бактерії русского міра” ТЕКСТИ розбираються, як влаштовано цю мережу і які ризики вона в собі несе.