Матеріали автора Дмитро Полюхович

Йдеться про вишкрябані написи на стінах. Це справа рук польської та української шляхти. Вони містять особове та родове ім’я, інколи рік або дату відвідин храму. У ті часи таким чином людина наголошувала про свої особисті відвідини цієї церкви та паломництва, коли до храму привозили якусь особливо вартісну реліквію. Це додавало їй надію, що виголошені у храмі молитви будуть почуті та здійснені.

Мало хто знає, що на межі весни та літа в Україні можна побачити – крім бузку в ботсаду Києва і нарцисів поблизу Хуста – ще одне диво масового цвітіння «диких» квітів. До того ж, на відміну від нарцисів, більшість громадян України таких квітів «вживу» й не бачила. Це легендарна неопалима купина. Аби помилуватися цією красою, треба потрапити в заповідник «Медобори». Його перлиною є невеличка гора «Гостра» (49°21'23.0"N 26°04'30.5"E — 49.356381, 26.075132), що здіймається на околиці села Вікно в Гусятинському районі Тернопільської області.

Серед звичних хрестів та сакральних фігур виділяється білокам'яна скульптура сумної дівчини, що сидить на тлі обеліска, вирізаного з червоного пісковику. Це гробівець родини графів Реїв, яка колись володіла містечком.

Наш автор знайшов та дослідив ще один, абсолютно невідомий широкому загалу скельно-печерний сакральний комплекс у Товтрах, про який знають лише місцеві та вузьке коло науковців. Причому, не лише дослідив, але й зробив досить серйозне відкриття.