Пенсійна контрибуція для Росії. Частина «cлуг» та Батьківщина з ОПЗЖ просувають виплату 115 мільярдів окупованим територіям
Це законопроєкт, який поховає будь-які надії на зростання пенсій і зарплат бюджетників в Україні. 5 лютого в Кремлі готувалися відкорковувати шампанське. Верховна Рада мала от-от проголосувати за проєкт закону, за яким Україна розділила б із Москвою тягар утримання окупованих територій. Проєкт №2083-д, розрекламований як вияв турботи нової влади про пенсіонерів Донбасу та Криму, підтримувала не лише правляча монобільшість, а й частина опозиції. За нього агітував і профільний комітет, і розкручені українські та міжнародні організації. Здавалося б, успіх гарантовано. Але щось пішло не так, проєкт спричинив бурхливі дебати й провалився. Щоправда, не остаточно.
Автор: Тарас Шамайда
Його відправили на повторне перше читання в комітет, а отже – через деякий час знову розглядатимуть у сесійній залі. Що ж це за проєкт, звідки він узявся і чому навколо нього розгорнулися такі баталії?
Покласти на Україну тягар виплат пенсій на окупованих територіях – давня ідея Москви. Власне, це органічна частина московської стратегії, за якою війна на Донбасі – це «внутрішній конфлікт». Міжнародне право покладає обов’язок утримання окупованих територій до їх звільнення на державу-окупанта. Якщо ж конфлікт внутрішній, то держава, на території якої він відбувається, сама відповідає за проблеми населення в зоні такого конфлікту.
Тож не дивно, що Москва постійно вимагала від України виплачувати пенсії на окупованих територіях.
Домігшись цього, Росія вбила б одразу кількох зайців: продемонструвала б визнання Києвом відповідальності за утримання окупованих територій, викачувала б з українського бюджету астрономічні суми, підриваючи нашу економіку, а отже, й обороноздатність – і при цьому економила б власні ресурси. Звісно, це розуміли і в Києві. Тому впродовж 5 років війни українська держава відмовлялася здійснювати будь-які виплати на окупованих територіях, виплачуючи пенсії лише внутрішньо переміщеним особам (ВПО).
І тим, хто вдало прикидався такими. Не секрет, що значна частина пенсіонерів з ОРДЛО отримала липовий статус ВПО. Насправді ці люди живуть в окупації, а на нашу територію приїздять лише для отримання пенсії (а багато хто й не приїздить, а передає банківську картку).
Московську ж ідею безумовної виплати пенсії Києвом усім пенсіонерам на окупованих територіях у Раді минулого скликання просували хіба що уламки Партії Регіонів. Цим вони одразу зайнялися й у новій Раді.
Вже 6 вересня 2019 року депутати з фракції ОПЗЖ на чолі з Наталею Королевською зареєстрували законопроєкт №2083 «Про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян», що містив увесь набір московських пенсійних хотілок.
Але часи змінилися, і в прагненні «миру» на умовах Москви партія Бойка-Медведчука більше не самотня. Представники нової влади, очолюваної «президентом миру», теж обіцяють платити пенсії мешканцями окупованих територій.
Вже у вересні про це говорив міністр закордонних справ Вадим Пристайко.
Комік Сергій Сивохо, якого Зеленський призначив радником секретаря РНБО з питань Донбасу, взагалі заявив, що це, виявляється, не російські окупанти, а Україна знущається з жителів Донбасу.
А голова парламентського комітету з питань соцполітики Галина Третьякова, яку вважають людиною, близькою до нового керівника офісу Президента Андрія Єрмака, прямим текстом заявила, що пенсіонери на окупованих територіях мають право отримувати по дві пенсії – від України і від Росії.
Тож не дивно, що ключові ідеї законопроєкту Королевської були підтримані депутатами правлячої партії «Слуга народу». Так у листопаді 2019 року народився доопрацьований законопроєкт 2083-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на пенсію», співавторами якого стали депутати від «Слуги народу», ОПЗЖ і «Батьківщини».
До лобіювання проєкту долучилися й міжнародні структури, такі як агенція ООН з питань біженців, і низка українських організацій, що позиціонують себе як захисники прав внутрішньо переміщених осіб і отримують підтримку від міжнародних партнерів. Автори й прихильники проєкту заявляють про благородну мету – захистити соціальні права українських громадян, що потерпають від наслідків збройного конфлікту.
Але давайте подивимося, що передбачає цей проєкт:
• Україна починає безумовну виплату пенсій пенсіонерам з окупованих територій, які по неї звернуться. Як з Донбасу, так і з Криму.
• Пенсії виплачуватимуться незалежно від того, чи отримує людина пенсію або інші соціальні виплати від Росії. Для цього навіть змінюється норма Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яка не дозволяла платити українські пенсії тим, хто отримує російські.
• Україна зобов’язана виплатити несплачені пенсії за весь час окупації (чинний закон дозволяє такі виплати максимум за 3 роки).
• Щоб отримати пенсію, у тому числі за минулі роки окупації, можна звернутися в будь-яке відділення Пенсійного фонду на контрольованій території України. Це може зробити як сам пенсіонер, так і будь-яка особа за його нотаріально завіреним дорученням.
• Пенсію, несплачену за роки окупації пенсіонерам, які померли, можуть отримати їх спадкоємці.
• Документи, що підтверджують право на пенсію, надавати не обов’язково. Крім того, «органи Пенсійного фонду України не можуть відмовити у призначенні пенсії внутрішньо переміщеним особам або особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, на підставі неможливості проведення перевірки первинних документів, поданих для визначення права на пенсію».
• Якщо загалом в Україні «частина суми неотриманої пенсії, але НЕ більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії», то для пенсіонерів з окупованих територій «частина суми неотриманої пенсії, БІЛЬШ як за 12 місяців, виплачується одночасно». Вилучення частки «не» з цієї формули означає, що такі пенсіонери можуть претендувати на отримання одним платежем суми пенсій практично за будь-який час.
• Закон починає діяти з наступного дня після опублікування.
До чого це призведе
Одразу після набуття законом чинності на Пенсійний Фонд чекає навала пенсіонерів з Донбасу та Криму, а також людей зі стосами довіреностей на руках, яким будуть зобов’язані на підставі звичайного звернення виплатити багатотисячні суми. І надалі – постійно сплачувати пенсію, призначену на підставі цих звернень без підтверджуючих документів, які надає решта українських пенсіонерів.
Отже, по-перше, на плечі держави звалиться колосальний фінансовий тягар. За підрахунками Міністерства фінансів, лише за перший рік реалізації Закону додаткові витрати можуть сягнути 115 мільярдів гривень. І далі – десятки мільярдів щорічно. А оскільки Пенсійний фонд має і без того колосальний дефіцит, взяти ці гроші можна лише з державного бюджету.
Але й у бюджеті цих грошей нема. Наприклад, у січні надходження в Бюджет були суттєво нижчі від плану. Україні й так катастрофічно бракує грошей на армію, освіту, дороги.
По-друге, ситуація, коли пенсіонери на окупованій території отримуватимуть по дві пенсії (від України і від Росії) плюс багатотисячні виплати за минулі роки, виглядає знущанням з українських пенсіонерів на неокупованій території. Яке послання українська влада хоче у такий спосіб транслювати пенсіонерам усієї країни? Що там, куди прийшли російські танки, пенсії платять і Москва, і Київ, а отже, пенсіонерам у вільній Україні, щоб отримувати по дві пенсії, треба, щоб Путін і їх «звільнив»?!
По-третє, десятки мільярдів гривень, які Київ у такий спосіб увіллє в економіку окупованих територій, дозволять Росії демонструвати «покращення життя» в окупації коштом України, а власні гроші економити, щоб витратити, наприклад, на зброю, з якої вбиватимуть українців.
По-четверте, гроші від України отримають не лише звичайні цивільні, що змушені жити в окупації. Так само їх виплатять і працівникам окупаційних адміністрацій, і катам, терористам, убивцям наших воїнів. Достатньо мати пенсійний вік і стаж. Не кажучи вже про те, що отримання пенсій за довіреністю відкриває величезний простір для маніпуляцій – аж до прямого фінансування Україною потреб окупаційних військ і терористичних структур. Адже люди на окупованих територіях безправні, і невідомо, кому й чому вони випишуть довіреність, і куди насправді підуть отримані за такою довіреністю гроші.
Словом, це не так турбота про людей в окупації, як контрибуція, яку стягує переможець.
Якщо цей закон ухвалять, він поховає будь-які надії на зростання пенсій і зарплат бюджетників на контрольованій території України.
Як відбили першу спробу
На щастя, виступи під час обговорення законопроєкту депутатів від «Європейської солідарності», «Голосу» та групи «За майбутнє», а головне – від власного уряду, змусили частину депутатів від монобільшості усвідомити масштаб катастрофи, що насувалася.
(стенограма засідання, з 12 год 43 хв до 13 год 15 хв)
«Ці 100 мільярдів гривень доведеться виплатити з кишень українських пенсіонерів в Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Луганській областей, чи що? Чи звідки ці гроші візьмуться?» – обурювався депутат від «Голосу» Володимир Цабаль.
«Саме цього вимагає від нас Москва, – заявив представник «ЄС» Володимир В’ятрович. – Такий підхід підтверджує російську тезу про внутрішній конфлікт. А міжнародне право передбачає, що тягар забезпечення населення окупованих територій несе саме окупант. До того ж, цей закон доб'є нашу економіку й зруйнує соціальну справедливість».
Доконав ініціаторів внесення проєкту заступник міністра фінансів Юрій Джигир, який від імені уряду закликав зняти проєкт із розгляду:
«Законопроєкт призводить до додаткових видатків у розмірі 115 мільярдів гривень. Таку значну суму ми можемо брати як додаткові видаткові зобов'язання на бюджет лише з адекватними доходними компенсаторами».
Аргументи, вочевидь, вплинули не лише на рядових депутатів, але й на президію. Перший віце-спікер Руслан Стефанчук, що вів засідання, не вимовив жодної з незмінних кодових фраз – ні «прошу підтримати й голосувати» (сигнал для всіх «слуг народу» дружно голосувати «за»), ні «прошу визначатися й голосувати» (сигнал, що голосувати «за» не потрібно або не обов’язково). Це остаточно внесло сум’яття у нестійкі депутатські лави і проєкт отримав лише 184 голоси.
І якщо з 34 голосами ОПЗЖ все зрозуміло, то цікаво, чим керувалися решта? Зокрема, 106 членів фракції «Слуга народу» і 18 депутатів від «Батьківщини», які проголосували «за» після всіх наведених аргументів.
Так чи інакше, проєкт провалився. Така сама доля спіткала й первісний законопроєкт від ОПЗЖ, який отримав ще менше – 155 голосів.
Питання можна було на цьому зняти остаточно, якби не спікер Дмитро Разумков, який, зайнявши місце головуючого, закликав відправити проєкт 2083-д на повторне перше читання в комітет, що Рада й зробила.
А це значить, що лобісти проєкту знову спробують переламати ситуацію на свою користь. І якщо до тиску на свою фракцію підключиться особисто Володимир Зеленський, ця спроба може їм вдатися.
Якщо це станеться, наслідки можуть бути незворотними. Україна власним коштом фінансуватиме окупацію власних територій, зміцнюючи окупаційний режим, а нашій економіці й національній безпеці, як і довірі громадян до своєї держави, буде завдано важкого удару.