Замість спортзалу - нічліжка. Директорка школи на Печерську забрала у дітей зал і заселила туди будівельників

Перший зал у районі

Дев’ять років тому невеличка будівля у дворі київської школи №5 більше нагадувала сарай, придатний хіба для зберігання лопат і граблів, який вважався "майстернями". Чарівна трансформація відбулася у 2007 році, коли Печерська адміністрація виділила кошти на ремонт та переобладнання цього покинутого приміщення, а також на закупівлю спортивного інвентарю. Тут було створено спеціалізований спортзал для ДЮСШ №1 для настільного тенісу, де займалася команда «Печерськ».

Тут варто пояснити: у спортивної школи №1 (ДЮСШ) немає власного приміщення школи. Тренери займаються з дітьми у залах інших шкіл.

Створилася дивна для стороннього читача ситуація: відремонтований спортзал передали спортивній школі №1, але фактично він залишився у власності звичайної школи №5. «Ми завжди у приймах. Винаймаємо зали у різних школах», - говорить Василь Воропаєв, директор ДЮСШ №1.

Офіційної інформації – скільки грошей було витрачено на ремонт – міська адміністрація не надає, мовляв, районне управління освіти загубило документи. Та за словами батьків, сума була космічною – шість мільйонів гривень.

Для порівняння: на ремонт усієї школи №5 у 2016 році із міського бюджету було виділено 1,3 млн грн. Така ж сума була виділена у Херсонській області на функціонування аж чотирьох спортивних шкіл.

Для новоствореної команди «Печерськ» та для підготовки резерву ДЮСШ №1 передали спеціалізований спортзал для настільного тенісу.

10-річний Діма Осовський (на фото – із ракеткою) займається тенісом уже три роки; він неодноразово брав участь у міжнародних турнірах

Так чи інакше, у 2008-му приміщення привели до ладу, і у Печерському районі з’явився перший спортзал для гри у настільний теніс. Сюди на тренування ходило кілька десятків маленьких спортсменів віком від семи до п’ятнадцяти років. Після закінчення ремонту батьки за власні гроші підтримували порядок у спортзалі і платили за комунальні послуги. А от самі тренування були безкоштовними – оскільки дітей навчали тренери із державної установи – ДЮСШ №5.

Маленькі чемпіони

Першокласник Діма поставив на дачі стіл біля стінки і почав ракеткою відбивати м’яч. Грав все літо зі стінкою, а восени попросив батьків записати його у секцію гри у настільний теніс. У Печерському районі, де живе хлопчик, був лише один такий зал – на території школи №5. Сюди на тренування школяр ходив три роки поспіль.

- Тренери у нас – від Бога. Я дитину не могла із залу виманити, йому так подобалося займатися! Він на Ютубі всі відеоролики передивився, бо так хотів стати найкращим із найкращих, - каже мама Діми Наталя Осовська.

Разом з Дімою секцію настільного тенісу відвідувала найменша учениця – п’ятирічна Софійка.

- Моя професія – бути чемпіоном, - казала вона мамі після тренування. Зараз дівчинці виповнилося дев’ять, і вона пишається тим, що грає краще за хлопчиків, на один-два роки старших за неї.

Батьки юних спортсменів радіють їхнім маленьким перемогам. Протягом останніх років вихованці дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) №1 представляли Печерський район на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Команда «Печерськ» неодноразово перемагала на всеукраїнських чемпіонатах.

Українська дитяча команда з настільного тенісу на міжнародних змаганнях виклалася на всі сто - але держава це не оцінила

Тренери домовилися зі шкільною адміністрацією про створення окремої групи для дітей зі школи №5. Дуже скоро ця група почала показувати прекрасні результати: з року в рік п’ята школа перемагала на районних турнірах.

У залі займалися і діти з інвалідністю: вадами опорно-рухового апарату та зору. Саме спорт допоміг дітям не лише краще себе почувати, а й знайти більше друзів та почуватися більш впевнено.

Наприклад, Ігнат Іванілов має дуже поганий зір, але регулярні заняття настільним тенісом допомогли йому бачити краще.

- Дитина уважно дивиться на м’яч, і це розвиває зір. Швидкість, реакція, мислення – все розвивається, - каже мама Ігната Наталя.

Завдяки регулярним заняттям настільним тенісом у десятирічного Ігната став покращуватися зір

Батьки юних тенісистів згадують, з яким ентузіазмом приходили діти на заняття.

- У нас була група із п’ятої школи – двадцять дітей. Займалася я з ними абсолютно безкоштовно, і навіть свої ракетки давала, і м’ячі. І діти, і батьки були дуже задоволені,- розповідає старший тренер відділення настільного тенісу ДЮСШ №1 Валентина Пулле.

Грудень 2014-го: На фото - учень школи №5, який відвідував секцію настільного тенісу, доки нова директорка не закрила зал

Залізна леді

Школа №5 знаходиться в елітному районі столиці – в центрі міста навпроти ботанічного саду. Невеличкий клаптик землі з усіх боків оточують дорогезні новобудови. Тому земельні скандали тут – не рідкість. В один із них свого часу була вплутана і п’ята школа.

Навесні 2013-го забудовники (ТОВ «Старкада») хотіла побудувати прямісінько посеред шкільного двору 9-поверховий житлово-офісний центр з паркінгом. Київрада традиційно була не проти – і видала забудовникам договір оренди 27-ми соток землі та декларацію про початок будівельних робіт.

Елітний бізнес-центр планували побудувати прямісінько у шкільному дворі

Але вчителі та батьки школярів вирішили боротися до кінця: влаштували акцію протесту, зламали паркан, за яким уже вирили котлован, та на очах у журналістів кидалися під авто, які возили будматеріали.

Тоді будівництво таки припинили, але директора школи звільнили. А на його місце запросили Світлану Олексюк – екс-директорку Європейського колегіуму, престижної приватної школи, що знаходиться у центрі столиці

Світлана Олексюк намагається виглядати сучасним педагогом в очах Міносвіти. Вона спілкується із провідними експертами, часто дає інтерв’ю та приймає участь у круглих столах з питань реформування освіти, а на своїй сторінці у фейсбуці активно постить новини про інновації.

Світлана Олексюк і президент Інституту реформ та розвитку Києва Олександр Вовченко

- Дуже важливою є довіра до такої соціальної інституції, як школа. Не буде реформи без того, щоб школа і вчитель стали головними людьми в цій країні. Я хочу, щоб нам довіряли. Я побачила в цій реформі учня, у якого є багато можливостей. В цій реформі я побачила дуже просте питання: «Що ти, синку, вмієш робити після того, як закінчиш школу?»,- декларує вчителька на публічних заходах.

«Ви тут займатися не будете. І крапка»

- Прийшла новий директор і сказала – тут ви займатися не будете. Я питаю - чому? А вона мені: не будете, і крапка, - згадує Тетяна Андрієнко.

Погрози Світлани Олексюк не були порожніми. Директор оголосила на всю школу, що секцію гри в настільний теніс закрито.

- В один момент до мене перестали ходити дітки з першого і другого класів. Я спитала в одного із учнів: «Чому не ходиш на тренування? Розлюбив теніс?», а він мені каже: «А завуч і директор нам сказали, що тут тепер тенісу нема…», - розповідає заслужений тренер України Валентина Пулле, яка займалася з дітьми у новому спортзалі.

Але справжні випробування для дітей почалися у жовтні 2015-го, коли за тиждень до міжнародних змагань у залі раптово зникли світло, вода і тепло.

- Я ходила до директорки, просила – не закривайте зал. Вона сказала – треба було приходити і домовлятися, - згадує Наталя Осовська, мама десятирічного учасника міжнародних турнірів Діми, і додає – директорка натякала їй на хабар.

- Коли відключили світло, грали при світодіодних лампах. В мене аж сльози на очах були, коли знімала відео напам’ять – як діти в залі займалися. Кажу тренерові – давайте щось робити. Заяву напишемо. Кажіть, що робити! - згадує мама Софійки Тетяна Андрієнко.

Зовсім недавно у цій будівлі тренувалися школярі - а тепер тут неофіційно живуть будівельники

- Директор казала – у вас такі чудові тренери, але нам потрібен дитсадок. У районі, мовляв, немає дитсадків. Але як можна розмістити дитсадок у такому маленькому приміщенні?, - дивуються батьки.

Сама ж Світлана Осипчук зараз заявляє, що в залі діти не займалися вже багато років:

- Офіційно ніякі діти у цих приміщеннях вже 6 років не займалися. У тому і справа була... Ця команда не мала жодних документів на перебування на території та у приміщеннях школи. Займалися дорослі дяді. Ставши директором, я навіть не підозрювали про цей безлад, просто почала вимагати документів: рішення ради, договору про співпрацю, договору про оренду. Ніяких документів про використання залу 10 років надано не було. Намагаючись щось зрозуміти, ми підняли архіви, бо перш за все я хотіла мати законні підстави на руках. Бо не мала жодного наміру бруднити себе, прикриваючи школою щось незрозуміле.

Директорка обурюється і каже, що не розуміє, чому батьки скаржилися на неї в міську адміністрацію і Міносвіти.

- Поводилися всі причетні до цього дивно... Організували трохи батьків, щоб писали скарги на мене. Трохи залучили депутатів до розбірок. Реанімація цього питання не має перспектив.

Василь Воропаєв, директор ДЮСШ №1, пояснює ситуацію так:

- Якраз в той час, коли старого директора звільнили, у нас зі школою закінчився договір оренди. Ми подали нову заявку, але її ніхто не підписував - бо ж нового директора ще не призначили. А потім, коли розгорівся скандал, директорка навідріз відмовилася оформляти наші відносини. Отак ми і програли цю війну, - каже він. - Те, чи будуть діти займатися, залежить виключно від директора. Якщо директор категорично проти того, щоб діти займалися у приміщенні школи, ніякий суд не допоможе. Адміністрація знайде тисячу способів, щоб створити неможливі для тренування умови. У нас був договір із школою №5, прекрасно працювали. Аж раптом приходить новий директор і виявляється, що наші документи загубилися, а видавати нові Печерська адміністрація відмовилася. Так само відбулося і в 133-й школі. Тобто, такі випадки – не рідкість.

Що для маленьких чемпіонів зробила держава

У міській цільовій програмі «Освіта Києва. 2016 - 2018 роки» Київрада зобов’язала столичну та районну адміністрації сприяти активній співпраці загальноосвітніх та спортивних шкіл. Щоб виконати цей пункт програми, гроші не потрібні. Потрібне бажання.

Втім, реакцію державних органів влади на позбавлення дітей можливості займатися спортом можна описати одним словом – байдужість. Батьки юних спортсменів боролися за збереження спортзалу цілий рік, писали листи, збирали підписи, принижувалися і благали про допомогу в усіх інстанціях. І от що вийшло:

Управління освіти Печерського району міста Києва проігнорувало звернення директора ДЮСШ №1 В.Воропаєва про передачу спортзалу з балансу школи №5 на баланс ДЮСШ.

Київська держадміністрація:

Начальник управління дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти КМДА О.Бохно позитивно відреагував на звернення батьківського комітету:

- Ми прийняли рішення, щоб Печерська адміністрація відновила електро- та водопостачання у спортзалі для настільного тенісу і створила умови для здійснення якісного навчально-тренувального процесу у ДЮСШ №1. Директорові даної спортивної школи доручили подати до районного управління освіти документи для оформлення договору про співпрацю із школою №5.

Печерська адміністрація:

- проігнорувала рішення управління дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти КМДА.

- проігнорувала прохання директора ДЮСШ №1 В.Воропаєва про видачу архівної довідки про передачу спортзалу на баланс ДЮСШ

- запропонувала дітям займатися тенісом у непристосованому для цього спортзалі школи №5.

- заступник голови райадміністрації Невмержицький А.В. відмовив директору ДЮСШ №1 В.Воропаєву передати спортзал з балансу школи №5 на баланс ДЮСШ №1

Міністерство молоді та спорту

- заступник директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту А.Трофімов подивився на відремонтований тенісний зал і спортзал у школі. І погодився, що шкільний спортзал не може бути використаний для гри в теніс.

- заступник міністра Микола Даневич уважно вислухав батьків і запропонував їм перестати боротися, об’єктивно оцінивши політичну складову питання. Мовляв, у директорки зв’язків більше.

Парламентський комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму

Голова комітету А.Палатний звернувся до столичної адміністрації із проханням зберегти спортзал для дітей. Мер Києва Віталій Кличко відповів, що «наразі триває робота з вирішення порушеного питання». На цьому листування закінчилося.

Мер Києва Віталій Кличко:

Скоріше за все, навіть не читав звернення батьківського комітету. Відповідь на листи В.Кличка та заступника голови Печерської адміністрації – ідентичні. Все, на що спромоглися у мерії та райдержадміністрації – це створити видимість роботи, скопіювавши витяги із законодавчих актів про нормативні засади діяльності місцевих адміністрацій і змінити прізвища для підпису.

Київрада: депутат Алла Шлапак прийшла в зал, поспілкувалася із батьками спортсменів.

Батьки перестали боротися після того, як начальник відділу освіти Печерської адміністрації почав тиснути на директора ДЮСШ, погрожуючи йому звільненням.

У пошуках притулку

Кілька місяців юні спортсмени перебігали з одного залу в інший, шукали притулку. Аж доки не знайшли старий трухлявий спортзал в районі Шулявки. Батьки школярів вклали у ремонт приміщення 40 тисяч гривень, і самі ж його зробили, щоб зекономити на роботі професійних будівельників. Після цього власники залу підняли орендну плату із 1 грн. до 7000 грн. А ще треба сплатити комунальні послуги.

Батьки були змушені погодитися: чого не зробиш заради дітей?

- Ніхто не хоче навіть братися за цю справу. Всі від нас відвернулися. Зараз в Печерському районі немає жодної секції гри в настільний теніс. Дітям нема де займатися. Тому доводиться їздити від метро Дружби народів аж на Шулявку три рази на тиждень. А поки робили ремонт, ще їздили на Бастіонну і займалися у приміщенні дирекції школи – там всього один стіл є, - констатує мама Ігната Наталя.

- За чотири роки занять донька здружилася з дітками, полюбила спорт. Показує гарні результати. Їздить на змагання, і на міжнародні в тому числі. Шкода, що живемо поряд із зачиненим нині тенісним залом, а доводиться їздити аж на Шулявку, витрачаючи на дорогу дві години, - каже мама Софійки Тетяна. - В 5-му класі буде більше предметів у школі, їздити буде ще важче.

Планомірна деградація

Щоб мати олімпійських чемпіонів, держава повинна спочатку подбати про масовий спорт. Виховання майбутніх олімпійських чемпіонів відбувається у дитячо-юнацьких спортивних школах (ДЮСШ). Але кількість таких шкіл щороку зменшується, а ті заклади, які продовжують працювати, хронічно недофінансовані.

Лише за 2015 рік в Україні було закрито 83 спортивні школи. За даними профільного парламентського комітету, майже 30 тисяч дітей при цьому втратили можливість займатися в улюбленій секції.

Про планомірне знищення вітчизняного спорту свідчать і результати цьогорічної олімпіади у Ріо-де-Жанейро. В той час як на олімпіаді 2008-го року Україна зайняла 11-те місце у медальному заліку, через чотири роки наша олімпійська команда спустилася на 14-те місце, а 2016-му пішла на антирекорд – 31-е місце.

Інакше як провалом це не назвеш. Але звинувачувати спортсменів не слід, адже справжнім убивцею вітчизняного спорту є безсилля державних інститутів, які не можуть добитися виконання прийнятих рішень.

ОНОВЛЕНО 13 жовтня 2016 15:26:

Публікуємо також думку Антіна Коломійця одного з батьків, чиї діти учаться у школі № 5:

Мене звуть Антін і я є батьком 2-х дітей, що навчаються у 5-й школі, про яку Ви написали матеріалі у Текстах. "Ми" вчимося у цій школі ще з часів попереднього директора пана Клюя, я разом з батьківською громадою воював проти януківської "Старкади" (Д.Гнап казав, що то хвірма стоматолога), ми тоді отримали потужну підтримку з боку журналістів та небайдужих громадян і з Божою допомогою перемогли стоматологічних рейдерів, а вони вже і відгородили школу, і півсотні камуфльованих мордоворотів проти школи привезли. Але програли з шумом.

Потім, дійсно, пана Клюя звільнили і призначили нове керівництво. Після цього школа почала на очах оживати, як ото у тому замку після сплячки і прокидання красуні. Комусь щось може і не подобатися, в чомусь могли бути і помилки та патовість у ситуації з тенісом. Про тенісну школу не скажу нічого, бо мої діти туди не ходили.

Насправді шкода, що ДЮСШ втратила тренувальну базу, проте це приміщення історично завше було саме шкільним і раніше, ще до ДЮСШ, там були шкільні майстерні. Правдою є і те, що район не має дит. садочка. Той що був продали у 90-х литовській амбасаді. Тому відкриття садочку є надзвичайно актуальним. ДЮСШ стало заручником безвідповідальності чиновників, що забрали в школи її будівлю.

Варто зауважити, що держава та місто можуть і мусять турбуватися про одних не ціною утискання та обкрадання інших. А саме так і було в минулому, коли за рахунок ненайбагатшої школи вирішили питання приміщення для ДЮСШ.

скандал освіта школа київ спорт будівництво