Їжте на здоров'я. Хімія і глисти у домашніх продуктах з ринку

Киянка Оксана вже багато років купує продукцію із присадибних господарств, бо вважає її кориснішою. «Про молоко в супермаркеті я на 100% впевнена, що воно небезпечне для здоров’я, тому що натурального там мало, – пояснює. – Купую домашнє і впевнена, що це молоко хоча б бачило корову. І яблука з домашнього саду набагато смачніші, ніж магазинні. В мене ніколи не було, щоб я отруїлася чи ще якось постраждала від домашніх продуктів. А молоко я навіть не кип'ячу.»

Разом з тим, радить все-таки купувати в когось одного, хто вселяє довіру.

Для Оксани купувати у селян – це своєрідна філософія: хоче підтримувати не великий бізнес, а простих людей, які заробляють чесною працею. Через отрутохімікати та пестициди теж не переймається: «Я думаю, що вони занадто дорого коштують, щоб люди могли собі це дозволити. Скоріш за все, вони нічим таким не користуються».

Хімія

Пані Оксана навряд чи запитувала у своєї улюбленої бабусі, чи є у неї апарат для охолодження молока. Якщо немає, ймовірно, що вона додає антибіотики – аби довше не скисало. Антибіотики в українському молоці – давно відома проблема: через неї українські сири періодично не пускають на ринок Росії. Причому відомо, що вкидають антибіотики у молоко саме індивідуальні власники, тобто прості селяни.

Ці тонкощі ринку молока, а також інші небезпеки харчових продуктів, складно перевірити. Однак, якщо вам довелося відвідувати ринок, де продаються добрива й отрути для городів чи корми для домашніх тварин, то віра у екологічність домашніх господарств зазнає серйозних випробувань. І от я на базарі. Перш за все звертаю увагу на пестициди, адже вони чи не найнебезпечніші: багато з них мають канцерогенну дію, при надмірному використанні накопичуються в рослинах, забруднюють ґрунт і підземні води.

З’ясувалося, що 1-грамова упаковка отрути від колорадського жука коштує 4 гривні. Препарат для боротьби з інфекціями – 8 гривень. Ціна 1-грамової упаковки ще одного засобу від інфекцій – 6 гривень. В інструкціях зазначене дозування та заходи безпеки. Вказується також термін очікування – час, протягом якого з обробленої рослини не можна збирати урожай: 7, 14, 20 днів (та чи можемо ми бути певними, що господар цей термін вичекав?).

Засіб для знищення бурянів "Напалм" рекомедується багатьма журналами для садівників і продається на усіх ринках. Упаковка 100 г коштує 16 гривень.

Пестициди дуже полегшують роботу на землі та доступні за ціною. Тому навряд чи можна сліпо вірити, що продавці городини їх не використовують. Щоправда проблема не стільки в шкідливості самого препарату, як в його недобросовісному використанні.

Кандидат сільськогосподарських наук, доцент Кафедри зберігання та переробки продукції рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України Любов Скалецька каже: «Якщо вже продається якийсь препарат, то він в принципі проходить через різні дозволи, він перевірений. Але треба чітко дотримуватися інструкції і не допускати перевищення». Нерідко трапляється, що люди, аби цілком знищити бур’яни, вносять подвійну дозу гербіциду, а наслідки відбиваються на природі та здоров’ї. Тож очевидно, що купувати продукцію з присадибних ділянок можна лише тоді, коли ти впевнений, що вона не піддавалася негативним чинникам.

Любов Скалецька звертає увагу на такі основні закономірності:

«Продукція має бути вирощена на земельній ділянці, яка розміщена не ближче як 50 метрів від дороги, а краще 100 і більше; якщо неподалік є сміттєспалювальні заводи, то ділянка має бути не ближче кілометра. Господарі не повинні перевантажувати землю мінеральними добривами, а краще вносити органічні добрива. Удобрювати треба тільки тоді, коли рослина цього потребує, в період інтенсивного росту, а не просто так розкидати, як часто буває. Не варто купувати молоду продукцію, оскільки в ній більше нітратів. Важливо знати, в якому районі вирощена продукція: наприклад, відомо, що з точки зору радіонуклідів Яготинський трошки чистіший, ніж Вишгородський. Якщо купуєте молоко, треба знати, де випасається ця коза чи корова.»

Пані Скалецька також радить купувати фрукти з великих садових господарств, щоправда вітчизняних: «За кордоном проводять по 20-30 обприскувань, а у наших садоводів не вистачає на це матеріальних ресурсів. Тому зазвичай обприскують 2-3 рази. Крім того, з такої великої кількості менш ймовірно, що тобі попадуться плоди з яблуні, що росла над дорогою.»

Що стосується м'яса, то тут теж не все аж так "екологічно". Запахи тієї частини ринку, де продаються корми для домашніх тварин, взагалі нагадують аромати хімзаводу. Якщо подивитися на склад кормів, то перше враження – недалеке від істини.

Для того щоб м'ясо було якісне і безпечне важливо не тільки, що їсть і як утримується тварина, а й те, як її забивають. В Україні щодня «індивідуально» забивається близько 20 тисяч тонн м’яса. А забій худоби – це одна з «точок небезпеки» у виготовленні цього продукту. Зрозуміло, що при «індивідуальному» забої про дотримання будь-яких стандартів не йдеться взагалі. Щоправда, як кажуть проінформовані джерела, лише приблизно 5% українських компаній, котрі виробляють свинину і телятину, відповідають нормам.

Глисти

Однак, загроза полягає не лише у використанні хімічних препаратів, близькості доріг чи промислових об’єктів. На думку лікаря-епідеміолога Олімпіади Горбатюк, вирощена на присадибній ділянці «органічна» продукція може бути дуже небезпечною навіть без жодної хімії. У сільській місцевості досить часто людські фекалії з дворового туалету опиняються на городі – а це вже проблема гельмінтозів.

«Є група гельмінтів, які, не потрапивши в ґрунт, не можуть розвиватися, - розповідає пані Олімпіада. – Їх називають геогельмінтами. Вони потрапляють в землю в якості добрива з туалету. У селах так часто роблять: фекаліями удобрюють дерева, грядки і думають, що за зиму воно все знезаразиться. Але нічого подібного. Яйця глистів прекрасно переносять заморожування. Найчастіше після того, як таке «добриво» виливають на грядки, його трішки прикопують – а це саме те, що яйцям потрібно. В результаті, споживаючи пізніше продукти з цього городу, можна заразитися аскаридами, власоглавами або гостриками. Вони найпоширеніші в наших широтах».

Хімічне розмаїття.

Пані Горбатюк також стверджує, що гній від корови для людини безпечний, адже там відсутні людські паразити. Проте буває, що нечистоти змішують з гноєм. На її думку, це допустимо, але за певних умов: «Треба, щоб цей гній із фекаліями витримувався якийсь час, а не відразу його використовувати. Взимку там піднімається температура до 60-70 градусів, буває, що гній може аж парувати. Цього достатньо, щоб знищити людські гельмінти.»

Типовий спосіб продажу домашніх продуктів. Українці, які вернулися із заробітків у ЄС, не можуть змусити себе купувати їжу "з дороги". У європейців, які потрапляють в Україну, такі ринки викликають панічний жах та огиду.

Коли ми купуємо продукцію з присадибної ділянки, ми не можемо бути впевнені, що господарі дотрималися усіх вимог. Пані Олімпіада розповіла промовисту історію із власної лікарської практики: «Колись проводили дослідження на ринку: взяли полуниці, зробили змиви з ягід і виявили там яйця аскарид. Говорили з людьми про те. Виявилося, що для того, щоб краще визріла, вони ту полуницю, яку несуть на базар, удобрюють з туалету, а ту, що для себе – залишають неудобреною. І при цьому думають, що вітер ту землю не принесе і на їхні ягоди. Все одно не буде порятунку для такої непорядної людини».

Стовідсотковим способом убити яйця глистів є ошпарювання окропом. Щоправда з малиною чи полуницею – це навряд чи доречно. Епідеміолог підсумовує: щоб їсти все свіжим та в сирому вигляді – треба берегти ґрунт від фекального забруднення.

Порятунок у ЄС

Якщо ви не Янукович і у вас немає окремого господарства, котре вирощує екологічно чисту продукцію (від картоплі до свинини) і курятини, як би ви не береглися, а неякісні харчі потраплять вам на стіл. І походи на ринок замість супермаркету вас не врятують.

Українська система контролю якості продуктів недосконала. Крім корупції, сам процес організований неправильно. У нас декілька організацій перевіряють виробників на одних і тих самих точках «ланцюжках виробництва» в той час, як інші складові цього процесу не перевіряє ніхто. У випадку отруєння виробник, як правило, не несе відповідальності – держава карає контролера. У Європі виробник продуктів, від яких хтось постраждав, може опинитися у в’язниці, не кажучи вже про фінансові компенсації постраждалій стороні.

Ситуація схожа на безвихідь. Але вихід є там, де його ніхто не шукає. В угоді про асоціацію з ЄС передбачається кардинальне реформування системи контролю за якістю продуктів, створення її за європейськими шаблонами. На індивідуальних виробників вона навряд чи відразу вплине, але продукти у магазинах стануть безпечніші.

економіка продукти безпека їжа