Радянський світогляд сучасного тижневика. «Кореспондент» і «четвірка» Януковичу

Але такий погляд має бути підкріплений залізними фактами і логічними аргументами, бажано декількома.

І от ми дивимося на обкладинку, вчитуємося, а там написано: «особенно на фоне предшественников». Перше, що приходить у голову, це реклама регіоналів, котра крутиться по ТБ і де в ролі головних винуватців нинішніх бід і досі зображено «помаранчевих». Меседжі в рекламі і на обкладинці та в статті «Кореспондента» співпадають. Успішна робота: «мислевірус» запущено і навіть аналітичні ЗМІ його тиражують.

Сама стаття складається з трьох частин. Першу, очевидно, писав або дописував головний редактор, бо там відображені такі ж думки, як і в його виправдовувальному блозі. У другій частині аналізуються «плюси» Януковича , в третій – «мінуси», ще є блок бідненької інфографіки, де теж перераховуються позитивні і негативні сторони шести місяців президентства.

Чи не головним досягненням Януковича, за редакцією «Кореспондента» (якщо судити із початку статті і блога головного редактора), є усунення Черновецького і порушення кримінальних справ проти чиновників мерії. Коли знімають неадекватну людину з посади – це завжди приємно. Але далі йдуть світоглядні речі. Основа демократії – це процедура. Без дотримання процедури жодний гарний начальник нічого не змінить. У колективу «Кореспондента» вочевидь проблеми зі світоглядом. У статті опускається те, що Черновецького, мера обраного громадою, усунули абсолютно всупереч процедурі. Проти нього не порушили кримінальну справу, з ним просто домовилися або залякали, тобто зняли, по-радянському, згідно із своїми ментальними установками. Натомість, нинішнього керівника ніхто не обирав, він із точки зору людини, котра дотримується демократичного світогляду, є незаконним і не легітимним керівником. На ці засадничі моменти в аналітичному і центральному матеріалі номеру немає навіть натяку. Як немає згадки про ліквідацію районних рад, що значно зменшує вплив громади на владу (райдержадміністрації залишаються).

«От Януковича ждали политических репрессий, закручивания гаек, сворачивание гражданских свобод, застоя в экономике. А получили улучшение финансового положения…», – пише чи то журналіст Ірина Соломко, чи то головний редактор Віталій Сич. Складається враження, що «згортання свобод» немає, все ОК, економіка почала розвиватися. Автор просто опускає за дужки розмови СБУ з громадськими активістами і журналістами, порушення кримінальних справ проти істориків, незаконні звільнення ректорів (про те, що автономність університетів є частиною громадянських свобод, у «Кореспонденті» мабуть і не здогадуються), ігнорується цілий рух «Стоп цензурі». Автор напевно і не знає про законопроект, розроблений СБУ, щодо прослуховування телефонних розмов і який дає право слухати всіх і вся .

Дійсно, все це дрібниці порівняно з «улучшением финансового положения в государстве». Насправді ж за даними Мінфіна, протягом 7 місяців внутрішній держборг виріс, на 24,4%, а зовнішній на 13,3%, - але про це теж не згадується, лише перефразовано ретранслюється широко розтиражовані висловлювання прем’єра Миколи Азарова, і схоже журналіст цього сам не помічає.

Кидаються у вічі логічні суперечності самої статті. За результатами опитування експертів Янукович набирав «3 з плюсом» (журналіст пише «чотири з мінусом», що по суті одне і те ж, але зміщує акценти у сприйнятті) і ще пів бала йому накинула сама редакція. Накинула за особливі заслуги. Цитую: «получили … запуск реформ». В іншій частині статті як недолік правління Януковича вказуються «затягивание с реформами», «административное и налоговое давление на бизнес». Дивним чином редакція за ці проколи балів не знімає.

За другим, більш уважним, прочитанням матеріалу відкривається ще один цікавий аспект цієї статті.

Автор пише, що Янукович «Стал слышать критику в свой адрес... А главное – доказал, что умеет на нее адекватно реагировать». Як приклад подається історія із законом про місцеві вибори і податковим кодексом. «Часть оппозици онных политиков упрекала Президента, что этот документ ослабил шансы на успех представителей недавно возникших, но потенциально сильных партий. В ответ Янукович пообещал либерализировать закон». У цьому реченні декілька моментів, котрі засвідчують, що журналіст і редактор, який редагував текст, не повністю володіють ситуацією. По-перше, вищезгаданий закон не «ослабив шанси» ряду партій, а не давав можливості повноцінно брати участь у виборах взагалі. Відчуйте різницю.

По-друге, Віктор Янукович, не зважаючи на всю критику, цей закон підписав, я вже не кажу про те, що завдяки (цитую «Кореспондент») «возобновлению совместной работы законодательной и исполнительной ветвей власти» жоден законопроект без узгодження з Банковою в Раді не проходить. Закон був змінений за тиждень до початку виборчої кампанії і мотиви Януковича залишаються невідомими. Є версії про серйозний тиск Заходу і про страх Регіонів, що виборці «забанених» політсил проголосують за Тимошенко.

Читаємо далі: «Похожая ситуация сложилась и с Налоговым кодексом – первый его вариант, подготовленный Кабмином, вызвал много нареканий со стороны оппонентов. И Президент вернул его на доработку». Тут автор також не зовсім у темі. Принаймні Ірина Соломко забула написати, що перший (урядовий) варіант Кодексу був проголосований більшістю в першому читанні протягом одного дня без жодного обговорення. Щоб зрозуміти чому без обговорення, нагадую про «возобновление совместной работы». Дійсно, Янукович критикував Податковий кодекс, але головною причиною відстрочки його прийняття є війни різних груп усередині Кабміну щодо того, чий варіант буде направлено в Раду. І «Кореспондент» це визнає, але до висновку, що в новій владній команді, як і у попередній відсутня чіткість і єдність дій, не доходить.

Цікаве у журналістів і редакторів «Кореспондента» розуміння реформ: «Для западных экспертов в области экономики очевидным конкурентным преимуществом Януковича и Ко стала готовность нынешней власти идти на непопулярные в народе, но нужные для экономики страны реформы». Під «реформами» журналіст має на увазі збільшення пенсійного віку і підвищення ціни на газ. Ці кроки дійсно потрібні (між іншим пенсійний вік ще не підвищений і деякі регіонали кажуть, що його і не підвищать, так що ставити це в заслугу Віктору Федоровичу ще зарано). Згадка про пенсійний вік і газ свідчить, що журналіст не виходить за межі дискурсу, даного владною командою, і не має свого бачення, якими ж мають бути реформи. А оскільки не має свого уявлення, то в нього відсутня шкала, за якою можна оцінити наскільки дії Президента правильні чи хибні.

Як на мене, пенсійний вік і ціни на газ – це необхідне затягування поясу. Справжні реформи можна було б оцінити по індексу економічної свободи. Ми зараз на 162 місці між країнами Того і Ліберією. Щоб скласти мінімальне уявлення по реформи, рекомендую почитати цей маленький запис в блозі присвячений Грузії. Зрештою, «Кореспондент» писав про реформи в Грузії, чому б не порівняти їх з реформами в Україні?

Вживаючи слово «західні експерти» видання теж здійснює маніпуляцію. Адже йдеться не про незалежних західних дослідників української економіки, а про іноземців, які працюють в Україні і представляють свої комерційні компанії. І як представники бізнесу вони ніколи не будуть критикувати владу. З досвіду роботи в діловій пресі знаю, що в природі не існує підприємця, який би сказав хоч слово критики в адресу влади, хіба що в нього прямий конфлікт, або він пішов у політику. Очевидно, що підбір експертів (більшість є представниками крупного західного бізнесу в Україні, деякі працюють консультантами уряду, наприклад, компанія Ернс енд Янг) тенденційний. Більш адекватну оцінку дали б владі представники галузевих асоціацій. Як правило, вони відстоюють інтереси своїх учасників і можуть говорити більш відверто.

Читаємо далі:

«Среди заслуг Президента значится ситуация с возвратом НДС. На сегодня задолженность правительства Украины по НДС перед предприятиями огромна… Однако власть выпустила НДС – облигации – ценные бумаг , которыми Кабмин расплачивается с теми кому должны вернуть этот налог», тут же компліментарна щодо уряду думка представника Арселор Міттал Кривий Ріг.

На перший погляд може скластися враження, що уряд розгрібає завали попередньої влади. Тим паче перед цим писалося, який Віктор Федорович молодець на фоні попередників. Але дійсність набагато цікавіша. Старі борги уряд погасив облігаціями (цей метод теж неоднозначний та про це ні слова), але накопилося чимало нових. За інформацією Рахункової палати сума невиплаченого ПДВ зросла в 1,4 рази, - цього автор, очевидно, теж не знав. Я б рекомендував багатьом журналістам перед тим, як писати на теми в яких вони мало розбираються хоча б перечитувати ділову пресу. Там вимоги на порядок вищі ніж у «Кореспонденті» і репортери «копають глибше», тому часто можна дізнатися багато корисної й ексклюзивної інформації.

До того ж загальне слово «влада» розмите і цим легко скористатися. В даному випадку успішні на думку тижневика дії Кабміну подаються як заслуга Президента. А щодо намагань Азарова цензурувати своє інтерв’ю в «Кореспонденті», то головний редактор просить розрізняти дії Президента і Прем’єра.

І якщо вже автор звернувся за коментарем до представника АрселорМіттал Кривий Ріг, то для повноти картини «повышения доверия в деловой и инвестиционной среде» варто було б згадати, що «влада» зробила перший крок по реприватизації Криворіжсталі.

Декілька слів про наведені в інфографіці тези.

Зокрема ось це: «возобновление вертикальной управляемоти госапарата». Що означає цей чудовий приклад «пташиної мови політиків», або говорильні, напевно не скаже ні Янукович, ні сам автор. Як на мене, «керованість держапарата» – це тоді, коли останній не лізе не у свої справи. Наприклад, податківці не стріляють в робітників, міліція не влаштовує масових незаконних арештів тільки через те, що пограбували квартиру начальника, губернатори на запитання про зниклих журналістів не відповідають: «Таке іноді буває». А бізнес не скаржиться на (цитую «Кореспондент»): «передел собственности, тесно связаный со мздоимством во власти».

Ще теза: «начата судебная и пенсионная реформы». Автор мала б знати, що пенсійна реформа в нас іде давно. Тому варто оцінювати наскільки швидко і правильно Президент і уряд зможе її закінчити. «Судова реформа» взагалі викликає багато запитань. По-перше, фактично скасовані адміністративні суди, які існують в системі судочинства для того, аби громадяни могли судитися з державою. По-друге, експертна оцінка нового закону про судоустрій негативна, оскільки цей закон робить суддів більш залежними. Я розумію, дедлайн, брак часу, але це засадничі речі, про які не припустимо забувати. Варто таки перевіряти свої твердження.

Цікавий також останній пункт: «продолжена работа по подписанию взаимовыгодного договора о свободной торговле с ЕС». «Продовження роботи» – це, звичайно ж, колосальний успіх. Особливо якщо врахувати, що ця робота проводилася ще за часів Кучми і лише зараз представники ЕС заявили, що переговори зайшли в глухий кут і Україні потрібно не «вести роботу по підписанню договору», а провести внутрішні реформи.

Серед «мінусів» згадується порушення Конституції в ході формування більшості й намагання скасувати політичну реформу 2004 року. При цьому не вказано, що всі попередні 5 років Регіони робили все аби Ющенко цю реформу не скасував. Звичайно, ці мінуси (як і згортання громадянських свобод) можна розглядати і як досадну дрібничку, котра не впливає на загалом позитивну роботу Президента з образно кажучи «наведення порядку». А можна вважати ці дії такими, що ведуть країну в глухий кут і перекреслюють усі інші позитиви, збільшення рейтингу кредитних агентств чи усунення Черновецького. Усе залежить від світогляду.

медіа янукович мезозой