Чому в країні з низькими зарплатами ростуть ціни і під час кризи, і під час економічного буму?

Днями Держкомстат опублікував дані про інфляцію в лютому 2010 року. Ціни на споживчі товари і послуги виросли на 1.9%, в т.ч. на продукти харчування на 3.5%.

Це вище зростання, ніж у лютому 2009-го, а такого зростання цін на продукти харчування не було з квітня 2008 року.

У кожного ринку є свої причини більшого або меншого зростання цін. Але є і загальні макроекономічні причини їх загального зростання.

Одна з причин прямо пов'язана з тим, як уряд виконує своє пряме завдання – регулює економіку.

На які товари росли ціни?

Минулого року ціни на споживчі товари і послуги (грудень до грудня) виросли на 12.3%, в т.ч. на продукти харчування – на 10.9%. Ціни росли весь рік, за винятком липня-серпня.

Лідерами зростання цін стали овочі, масло, риба, цукор і кондитерські вироби.

З непродуктових товарів найбільше зростання цін було по алкоголю і тютюну, на який кілька раз піднімалися акцизи. Тобто кошти, отримані в результаті подорожчання, практично повністю пішли до бюджету.

Ціни на промислові товари, взуття, одяг, комунальні послуги, готелі, ресторани значно відставали, давши за рік 7-8% зростання. Зате швидко росли ціни на ліки, послуги медицини, транспорт.

У 2010 році тенденція зберігається. Лідером зростання цін стали молочні продукти, цукор, масло, овочі. З непродуктових товарів виділяються паливно-мастильні матеріали. По решті промтоварів і послуг зростання цін практично немає.

У кожній галузі є свої причини зростання або гальмування цін. Проте, є один загальний висновок.

Ціни ростуть переважно на продукти першої необхідності, які споживають всі, в першу чергу, малозабезпечене населення.

В той же час, на послуги і промислові товари, основними споживачами яких є заможніші верстви населення, зростання цін - значно нижче середнього.

Чому?

Давайте подивимося, як і у кого росли зарплати і пенсії?

За повідомленням Держкомстату, загальний фонд зарплати в народному господарстві України минулого року склав 98,7% до рівня 2008г. Тобто загальна виплачена працівникам зарплата в номіналі зменшилася (з урахуванням інфляції зменшилася ще більше).

Зростання середньої зарплати в номіналі склало 5.5% (при 12.3% інфляції), але зменшилася загальна кількість відпрацьованого робочого часу.

Найнижчі зарплати в країні - в сільському господарстві, освіті і медицині. Останні галузі є бюджетними. Найвищі зарплати – у фінансах, видобутку вугілля, виробництві коксу.

Виявляється, що фонд зарплати в освіті і медицині виріс на 11.2%, а у фінансах зменшився на 7%, в промисловості – на 13.5%.

Тобто виплати низькооплачуваним працівникам з бюджету збільшилися, виплати краще оплачуваним в приватному секторі зменшилися.

За повідомленням Пенсійного фонду, загальний розмір виплачених пенсій збільшився на 12%.

Пенсії, як відомо, виплачуються в результаті відрахувань від зарплати. Рівень відрахувань складає 33.5%, а сума виплачених пенсій склала 66.3% від виплаченої зарплати в країні.

Якщо фонд зарплати зменшився, а пенсії збільшилися, звідки гроші?

Які товари продавалися в торгівлі?

Результатом такої політики стала підтримка попиту на товари, котрі споживають низькооплачуване населення і скорочення попиту на товари/послуги вищої якості.

При значному падінні курсу національної валюти можна було чекати різкого зростання питомої ваги української продукції в торгівлі.

Насправді статистика за 9 місяців 2009 року дає складнішу картину. По продовольчих товарах частка своєї продукції виросла всього на 0.1%. При цьому вона виросла для дорожчих товарів – коньяку, слабкоалкогольних напоїв, копченого м'яса, ковбас, масла.

Для товарів, які споживають малозабезпечене населення, частка українського виробника зменшилася або не змінилася. Зменшилася частка місцевих товарів при продажі овочів, картоплі, ягід, макаронів, борошняних виробів.

Збільшилася частка українських непродовольчих товарів. Але теж, не по всіх групах. При продажі засобів для чищення і миття – зменшилася.

Статистика показує збільшення питомої ваги продажів на ринках з 30 до 31.3% і швидше зростання цін на них - порівняно з організованою торгівлею. На ринках в більшій мірі купують товари малозабезпечені громадяни.

Загальний оборот торгівлі в номіналі практично не змінився. В той же час, оборот підприємств організованої торгівлі зменшився на 5.7%.

В результаті політики уряду, спрямованої на зростання доходів бюджетників і пенсіонерів, їхні доходи збільшувалися в номіналі практично з тією ж швидкістю, що і рівень інфляції.

Проте ціни на продукти для малозабезпечених громадян росли швидше за рівень інфляції в країні. Це привело, по-перше, до прискорення загальної інфляції, по-друге, до швидшого знецінення виплат саме для малозабезпечених.

Звідки ж гроші?

Йдеться про вилучення грошей з ринків до бюджету.

Напрошується питання. Якщо попит на товари для малозабезпеченого населення не падає, чому наша економіка не намагається цей попит задовольнити? В результаті вона б теж розвивалася і тоді ціни б не росли. Чому цього не відбувається?

Бюджетники отримують свою зарплату з бюджету. Пенсії платить Пенсійний фонд, проте, як показують цифри, половину потрібних сум він також отримує з бюджету. А звідки бере засоби бюджет, якщо економіка падає?

Як економіка, котра скорочується, може дати грошей на збільшені зарплати бюджетників і пенсії? Тільки одним способом - вилученням додаткових сум грошей з і без того падаючої економіки. І неповерненням їх назад.

Це добре видно з цифр державної статистики.

Доходи державного бюджету в номінальному виразі, тобто без урахування інфляції, впали на 2.75%.

Витрати державного бюджету в номінальному виразі виросли на 0.4%.

При цьому виплати зарплат і трансферти на виплату пенсій і стипендій виросли значно більше. Зате впали виплати на поточні потреби бюджетних установ і капітальні вкладення - тобто гроші, що йдуть з бюджету суб'єктам господарювання.

Звідки ж узялися доходи?

Почнемо з того, що прибуток підприємств (які його отримали) знизився на третину.

Народне господарство в 2009 року зазнало збитків на 31.5 млрд грн замість прибутку в 83.4 млрд грн у 2008 року. Минулого року прибуток тих підприємств, які його змогли отримати, склав 71% від рівня 2008-го.

Настільки ж впали надходження від податку на прибуток. Тут не може бути точного збігу, оскільки податок виплачується із затримкою. Але тенденції співпадають.

Податок на додану вартість у 2009 році склав 91.9% від рівня 2008-го.

ВВП України в 2009-ому становив 96% (у номіналі, з урахуванням інфляції - 85%) від ВВП 2008-го.

Істотну частину ПДВ складає оподаткування імпорту. А імпорт минулого року у доларовому виразі склав лише 53.1% від імпорту 2008 року.

Навіть з урахуванням падіння курсу гривні ПДВ узятий з економіки в більшій пропорції, ніж рік тому.

Знову ж таки, ВВП і ПДВ, при загальній економічній суті цих показників, розраховуються по різних методиках, стягуються в різні періоди і не можуть співпадати. Але динаміка змін повинна бути схожою.

Якщо ПДВ падає повільніше, ніж ВВП і імпорт, значить, з економіки витягується до бюджету більше засобів, ніж раніше. Саме це і відбулося.

Але деякі статті доходу бюджету виросли. Так, акцизи і мита виросли на 12% за рахунок постійного і різкого зростання акцизів на тютюн і алкоголь.

Особливо сильно виросли неподаткові надходження - на 25.5%. В основному, це доходи від власності і рента, тобто пряме вилучення грошей з економіки.

Цифри підтверджують, що виплати малозабезпеченим з бюджету підтримуються за рахунок додаткового вилучення засобів з ринку до бюджету.

Далі поговоримо про вилучення коштів банків до бюджету.

Банки кредитують економіку, а НБУ рефінансує банки. Проте, в 2009 році цей інструмент не дав економіці великих коштів. Причина не тільки в тому, що банки переживали наслідки кризи, але і в тому, що велику частину того, що банки могли дати економіці, забирав той же самий бюджет, тобто Уряд.

У банків було непросте становище. Депозити юридичних осіб зменшилися на 18.2%, фізичних – на 1.9%. Відтік іноземних кредитів приватному сектору склав $7.9 млрд. Тобто, ресурс банків зменшився.

При цьому частка грошей, які отримав від банків уряд і державні проекти, виросла. Так, банкам були продані облігації внутрішньодержавної позики (ОВДП) - цінні папери Мінфіну на суму більше 18 млрд.грн. з рівнем прибутковості більше 20%, а деякі випуски розміщувалися під 27% і вище.

Природно, у банків пропадала і можливість, і мотивація кредитувати приватний сектор, та ще і під нижчий відсоток. (Як тут не згадати заяви Тимошенко про змову банкірів і їх небажання кредитувати економіку!)

Серед виданих банками кредитів значну частку займають кредити державних банків державним же монополіям на неринкових умовах. Як повідомляє Економічна Правда, Ощадбанк видав кредити Нафтогазу на суму 32 млрд грн.

При цьому Нафтогаз погасив тільки 10 млрд грн, інші 22 «реструктуризував» під нічого не варті папери. І таких прикладів багато. Тобто навіть ті ресурси, які є у комерційних банків, підгрібає Уряд.

Іншим ресурсом грошей в економіці є кошти НБУ. У 2009 році Нацбанк безпосередньо або через банки викупив 34.9 млрд грн ОВДП за ціною розміщення, тобто знову-таки фінансував бюджет або проекти Уряду (оплата Нафтогазу, викуп банків, що впали тощо).

Ці гроші не потрапили у виробничий сектор.

І ми приходимо до того, що саме уряд стимулює зростання цін.

Замкнуте коло - уряд, підтримуючи рівень доходів найменш забезпечених, виймає гроші з ринку.

Виробники отримують ці гроші як виручку, але не можуть їх використовувати для розширення виробництва, оскільки уряд їх знову вилучає до бюджету. Виробництво падає, ціни ростуть - причому найбільше саме на товари, які споживаєють малозабезпечені громадяни.

Є і інші відомі факти, які не відображаються в статистиці.

Тиск влади на приватний бізнес, стягування податків авансом, призначення податку (коли у підприємця не приймають звіт, поки він не вкаже потрібну інспектору суму), неповернення ПДВ, відверте здирництво чиновників, внаслідок чого підприємець думає не про розширення виробництва у відповідь на ринковий попит, а про те, щоб взагалі вижити!

Всі ці явища існували завжди, але такого розквіту, як минулого року не було давно.

Звичайно, у інфляції багато причин. Але всі вони, так або інакше, ґрунтуються на спробах влади не зменшити свої номінальні витрати.

Дефіцит бюджету, неможливість сплатити борги, витрати держмонополій вимагали грошей. І їх брали, точніше забирали з ринку, у НБУ, позичали закордоном і у своїх банкірів.

Причому, як відзначає НБУ, коли валюта МВФ витрачається на потреби бюджету, це по своїй економічній суті не відрізняється від незабезпеченої емісії. Адже бюджет виконує розрахунки в гривні.

Тобто валюта з кредиту МВФ продавалася НБУ, а він замість неї друкував гривню, яка і йшла на зарплату бюджетникам.

Таке специфічне регулювання економіки Урядом і привело до одночасного падіння національної економіки і зростання інфляції.

Кажуть, ніби в 2010 році економіка почала зростати. Посилаються на дані про зростання промисловості в січні 2010 році. Це лукава цифра.

Роздрібний товарообіг підприємств торгівлі в січні в номіналі виріс на 6.8%, але з урахуванням інфляції впав на 5.5%. Загальний товарообіг торгівлі, з урахуванням ринків, в січні 2010 у номіналі виріс на 10%, але з урахуванням зростання цін, впав на 4.8%.

Тобто тенденція та ж, що і раніше: по товарообігу і зростанню цін ринки випереджають організовану торгівлю.

Послуги населенню зменшуються весь 2009 рік, у січні 2010 року вони в номіналі практично такі ж, як в січні 2009 року (з урахуванням інфляції - набагато нижче).

Таким чином, внутрішній попит не росте і не дає імпульсів економіці. Промисловість виросла за рахунок пожвавлення на зовнішніх ринках, зростання експорту сировини і напівфабрикатів. Всі тенденції 2009 року зберігаються.

Окремої розмови вимагає головна наша біда і гальмо розвитку – відсутність цивілізованого ринку землі, незахищеність власності. Але ці проблеми були і раніше, тут же мова про специфічні проблеми 2009 року.

Кажуть, ніби всі розвинені країни світу друкували і займали гроші, щоб вийти з кризи. Це ще лукавіше твердження.

По-перше, США або ЄС друкують світову резервну валюту. Hадрукували і розрахувалися по своїх боргах. Україна може друкувати тільки гривню, а розраховуватися потім треба світовою резервною валютою.

По-друге, згадані країни – найбільші світові експортери, вони знають, чим потім розраховуватимуться.

По-третє, не доведено, що вони правильно робили, коли друкували і позичали.

Але, найголовніше, жодна розвинена країна не друкувалa грошей для виплат зарплат бюджетникам та пенсій пенсіонерам. Всі вливали гроші в приватний сектор ринку, даючи йому засоби на розвиток виробництва.

Ніхто не збільшував вилучення до бюджету - навпаки, все було направлено на допомогу приватному виробникові, торговцеві, банку. Наш уряд діяв з точністю навпаки - забираючи гроші у приватного виробника, позбавляючи його можливості відреагувати на попит.

Така політика законсервувала кризу, не поліпшивши стану малозабезпечених верств населення, заради якого, по легенді, все затівалося. Але і працівники підприємств, що перейшли в результаті такої урядової на неповний робочий тиждень, теж не олігархи.

Тепер, коли в розвинених і сировинних країнах пожвавлення внутрішнього попиту, у нас він завмер, а зростання відбувається за рахунок експорту до них сировини і напівфабрикату. Внутрішніх же імпульсів для виходу з кризи так і не з'явилося.

В результаті ми ще довго дивуватимемося із зростання цін то в одному секторі ринку, то в іншому, будемо обговорювати технічні причини, що привели до того, що країна стала купувати основні продукти харчування.

У кожній галузі свої проблеми, кожну з яких можна розглянути.

Але загальна біда одна - популістська політика уряду, що роздає гроші своєму електорату за рахунок того, у кого їх простіше узяти, тобто за рахунок виробника. Причому ця політика зовсім не залежить від прізвища прем'єра.

економіка продукти уряд їжа