Статті
Росіяни втрачають дедалі більше, але майже не просуваються: аналіз фронту
На початку вересня ми публікували черговий аналіз поточної ситуації на фронті. Сьогодні пояснюємо, що змінилося відтоді.
Традиційно спочатку роздивимося дві окремі криві, одночасний погляд на які дає розуміння, куди загалом рухаються справи на фронті. І цього місяця бачимо підтвердження тренду на перемогу, який фіксували на початку вересня.
Ідеальна картина в умовах чисельної переваги ворога була б така: верхня лінія йде рівно, а нижня — стрімко вгору. Саме це й відбувалося. Нині продовжуємо спостерігати, як російські втрати постійно зростають, у той час як просування ворога майже зупинилося.
Попри успіхи операції «Вівальді», біля Лимана загалом по лінії фронту росіяни подовжують просуватися. Але за місяць темпи такі мізерні, що їх ледве видно на верхній кривій. Тож можна говорити, що фронт стоїть.
Російська стратегія вже кілька років передбачала обмін великої кількості вбитих росіян на захоплені українські території. Розрахунок полягав у тому, що в Росії багато людей і рано чи пізно вони заберуть всю нашу землю.
Проте нинішня ситуація ламає ці розрахунки: втрати окупантів зростають, а територій не прибуває. Для ворога це явно програшне становище. Якщо Україні вдасться підтримувати таку динаміку в середньостроковій перспективі, Росія буде змушена погоджуватися на реальні мирні переговори, а не висувати ультиматуми про капітуляцію під брендом «миру».
Щоб здобути повну перемогу, Сили оборони мають нарощувати російські втрати та відбивати великі території. На графіці це відображатиметься так, що верхня лінія йтиме вниз, а нижня стрімко вгору. Але на нинішньому етапі підстав сподіватися, що це буде скоро, немає.
Ми публікуємо графік втрат і просування ворога регулярно протягом кількох останніх років. Після минулої публікації до нас прийшло багато критиків, а ще більше хейтерів. Тому пояснюємо, чому ми обрали саме такий тип графіка.
Нам закидають, що не можна порівнювати два графіки: на верхньому накопичення, на нижньому дані потижнево. Ми вважаємо, що насправді можна, якщо говорити не про абсолютні числа верхньої кривої, а про НАХИЛ лінії. Отже, дивимося на темп захоплення територій (нахил верхньої кривої) та порівнюємо його зі втратами за тиждень. Нижня крива показує швидкість, тобто кількість чогось за певний проміжок часу. У нашому випадку це кількість втрат росіян за тиждень.
Чому ми не показуємо швидкість і на верхньому графіку? Такі показники мають чималі коливання. Якщо на обох кривих показувати лише ці коливання, їх стає важко порівнювати між собою, око чіпляється за випадкові піки і людина не розуміє тенденцію.
Натомість наш підхід такий:
- зверху ми дивимося на те, наскільки швидко змінюється ситуація з територіями (через нахил лінії в якийсь інтервал часу);
- знизу дивимося на те, якою ціною для ворога це відбувається (втрати за тиждень).
Така комбінація дає змогу швидко побачити суть, не гублячись у дрібних коливаннях.
Ще один дуже важливий момент: ви одразу бачите різні фази бойових дій протягом усієї війни.
Така форма графіка дає змогу швидко робити висновки:
- жовтень 2023-го — серпень 2024-го — суттєві втрати росіян, малі втрати територій (ситуація ок);
- жовтень 2024-го — січень 2025-го — дуже великі втрати росіян, але й швидша втрата територій (ситуація складна, але контрольована);
- далі втрати ворога зменшуються, а з травня по серпень 2025 року відбувається швидка втрата територій (ситуація погана);
- вересень — жовтень 2025-го — бачимо, що втрати росіян зростають і вони просуваються повільніше, можна говорити про стабілізацію;
- листопад 2025-го — січень 2026-го — знову все стало значно гірше;
- лютий 2026-го — ситуація вирівнюється;
- березень — травень 2026-го — ситуація має тенденцію до покращення.
Ми розглядали різні варіанти графіка, зокрема такий, коли зверху й знизу йдуть сумарні втрати росіян і сумарні втрати територій. Такий графік гірше показує тенденцію, тому що треба порівнювати два нахили, а не один. Ще один варіант — показувати зверху й знизу згладжені графіки швидкості втрат території проти втрати особового складу ворога. Однак ми зупинилися на тому варіанті, який ви бачите.
Тепер поглянемо на місця інтенсивних боїв.
Оріхів. Тактичне вклинення
Карти показують помітне просування росіян на Запорізькому напрямку. Противнику вдалося вклинитися на глибину до кількох кілометрів на схід і південний схід від Оріхова, створивши загрозу на окремих польових рубежах.
Основними епіцентрами, де зафіксовано просування та інтенсивний тиск ворога, стали підступи до села Мала Токмачка з південного сходу, пасмо полів і лісосмуг на схід і південний схід від сала Новоданилівка, а також проміжна ділянка між Вербовим та Малою Токмачкою.
Просування росіян на цьому відтинку зумовлене кількома ключовими чинниками.
По-перше, ворог застосовує тактику тотального випалювання: масовані удари керованими авіабомбами (КАБами) та артилерією руйнують будь-які інженерні фортифікації, опорні пункти та укриття в лісосмугах. Утримувати позиції у відкритому полі стає фізично неможливо.
По-друге, окупанти активно використовують тактику інфільтрації. Не маючи змоги проводити масштабні механізовані прориви через відкриту місцевість, росіяни задіюють дрібні піхотні групи. Ті через складки рельєфу та руїни просочуються в сіру зону.
По-третє, щоб у цих умовах зберегти особовий склад, українські підрозділи змушені маневрувати й відходити зі знищених позицій на тилові рубежі.
Костянтинівка
На південному фланзі — це Костянтинівсько-Іванопільській відтинок — червона зона фіксує методичне просування російських підрозділів на підступах до Костянтинівки та в районі села Іванопілля. Ворог намагається вирівняти фронт і створити плацдарми для подальшого тиску на агломерацію, використовуючи інтенсивний вогонь і перевагу в живій силі. Просування супроводжується боями за контроль над панівними висотами та лісосмугами, що прикривають підходи до українських позицій.
«Вівальді» в Лимані
На Лиманському напрямку карта чітко фіксує результативні контрнаступальні дії Сил оборони України: блакитним кольором позначені звільнені в ході операції «Вівальді» території. Українські підрозділи проводять локальні контратаки, вибиваючи окупантів із зайнятих лісових масивів та вигідних позицій. Це не дає ворогу закріпитися й перехопити повну ініціативу на північному фланзі. Тож спостерігається зустрічна динаміка. Окрім локальних вклинень противника СОУ намагаються завдавати ударів по росіянах.
Харківщина
На північному прикордонному напрямку в районі Вовчанська і далі тривають запеклі бої. Червоні ділянки вказують на локальне просування російських військ на захід від Вовчанська та на окремих прикордонних смугах, де ворог намагається тиснути на українську оборону.
На східному відтинку — Куп’янський напрямок — помітний суттєвий позитив. Окрім точкових змін карта чітко фіксує значну зону деокупованих територій — їх виділено блакитним кольором на північний схід від Куп’янська, що свідчить про успішні контрнаступальні та штурмові дії Сил оборони України на цій ділянці.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися