«Потрібно викорінювати думку, що іноземець може будь-коли зібратися й поїхати». Як організувати службу легіонерів в Україні

На початку цього літа Міністерство оборони вперше представило план залучення іноземців. Тодішній очільник відомства Михайло Федоров зазначив, що можемо укомплектувати легіонерами до половини складу піхотних і штурмових підрозділів.

Зокрема, передбачалося створити відкриту систему рекрутингу. Шукати кандидатів, перевіряти їх та організовувати приїзд в Україну мали б ліцензовані приватні рекрутингові компанії. За словами ексміністра, за кожного залученого іноземця компанія могла б отримати до 300 тис. грн поетапно — залежно від того, наскільки якісно відібрали й підготували кандидата.

Уже після відставки Федорова Міноборони повідомило, що основна модель залучення іноземців розроблена. Вона прописує умови покриття витрат на дорогу й навчання рекрутів, проходження базової військової підготовки, роботу перекладачів тощо. Реформа мала стартувати в серпні. Однак, вочевидь, про конкретику можна буде говорити вже після призначення нового міністра.

Залучення. Змістити акценти

Колишній військовослужбовець армії США, а згодом командир роти Chosen Company у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Раян О’Лірі вважає, що інформаційна складова рекрутингової кампанії для іноземців важить багато.

Іноземців можуть зацікавити звичайні відео, які показують українське військо в реальних умовах: бойову роботу підрозділів, застосування дронів та інших сучасних засобів. «Хороший приклад — це “Азов”, 3-тя окрема штурмова бригада та Сили спеціальних операцій, які зробили досить якісні рекрутингові відео в Інстаграмі для іноземців», — пояснює О’Лірі.

Державі треба накреслити легіонерам зрозумілий і передбачуваний шлях

Та чи достатньо красивих відео? Очевидно, що ні, розмірковує військовий. Щоб іноземці долучалися до українського війська системно, державі треба накреслити легіонерам зрозумілий і передбачуваний шлях — від першого контакту з рекрутинговим центром до прописаних умов служби, переведення, кар’єрного зростання та соціального захисту після закінчення контракту.

На думку О’Лірі, іноземцям треба розповідати про те, як вони зможуть користуватися в Україні цифровими сервісами, вирішувати правові питання після закінчення контракту.

Рекрутинг має враховувати й різну мотивацію легіонерів, вважає О’Лірі. Якщо добровольці із західних країн часто керуються ідеологічними мотивами та професійним інтересом, то значна частина громадян країн Південної Америки розглядає службу як можливість заробити гроші, що є зрозумілим і природним.

Також, каже О’Лірі, інформація для кандидатів повинна подаватися їхніми рідними мовами: іспанською та португальською.

Поки що українська модель зосереджена на залученні якомога більшої кількості іноземців, а не на тому, як нормально налаштувати їхню службу, підсумовує американець.

Супровід. Від А до Я

Українець із позивним Яжів, нині військовослужбовець Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, п’ять років прослужив у Французькому іноземному легіоні. Вважає, що супровід іноземця має починатися ще на етапі подання ним анкети.

«Від моменту, коли людина подає анкету, у неї має бути куратор, який усе пояснюватиме: умови контракту, порядок оформлення документів, етапи підготовки та подальшої служби. Іноді навіть шести місяців чи року замало, щоб іноземець повністю адаптувався», — ділиться досвідом Яжів.

Доброволець зі США з позивним Гольф, який нині служить водієм бронетранспортера М113 у тактичній групі «Реванш» Головного управління розвідки, вважає, що для іноземців передусім важливі правовий статус, умови медичного обслуговування та отримання дозволу на проживання в Україні.

Однак іноземців до системи «Оберіг» не додають

Зазначимо, що донедавна військовослужбовцям-іноземцям фактично не видавали українських посвідок на тимчасове проживання. Законність їхнього перебування в Україні підтверджували військовий квиток або службове посвідчення, але цих документів часто було недостатньо, щоб користуватися банківськими, медичними та нотаріальними послугами.

Найскладніше було після завершення служби. Іноземець мав лише 90 днів, щоб оформити законне перебування в Україні або виїхати. Тоді як підготовка та розгляд документів могли розтягуватися на значно довший час.

Правила змінили лише у 2026 році. Тепер військовослужбовці-іноземці можуть отримати посвідку на тимчасове проживання на строк контракту. Державна міграційна служба вже повідомляла про перші такі випадки й зазначає, що процес набирає обертів. Зокрема, посвідки отримали двоє громадян Колумбії, які служать у ЗСУ. Але статистики про кількість виданих документів немає.

Виконання обіцянок

Наші герої зазначають, що в рекрутингових матеріалах варто чітко вказувати:

• розмір грошового забезпечення;
• умови контракту;
• соціальні гарантії;
• можливість отримання посвідки на проживання.

«Важливо, щоб армія ще й виконувала обіцяне», — додає Яжів, колишній боєць Французького іноземного легіону.

У Франції боєць не залишається сам на сам із побутовими й заплутаними адміністративними питаннями, пояснює Яжів. За словами альфівця, у кожній роті працює «бюро мажор», щось на кшталт адміністративного штабу або канцелярії. Військовослужбовцям розповідають, як оформити страховку, отримати документи чи скористатися пільгами. Такий супровід створює зрозумілу систему: боєць знає, хто допоможе вирішити його проблему.

Однією з переваг французької системи Яжів вважає її прозорість. «Легіонер чітко знає, за що отримує гроші. Перед зарплатою в електронний кабінет надходить документ, де прописані всі виплати: скільки і за що. Якщо з чимось не згоден, можеш оскаржити. Є чітка послідовність дій», — розповідає.

Нерівність

У попередньому матеріалі ми наголошували, що іноземці не просять особливих умов. Ідеться про усунення бюрократичних і правових проблем, через які вони часто опиняються в уразливому становищі порівняно з українцями.

«Нам не потрібні особливі гарантії чи механізми захисту. Нам потрібні ті самі гарантії, що й у будь-якого українського військовослужбовця», — пояснює Раян ОʼЛірі.

Іноземці не можуть користуватися електронними рапортами, подавати заявки на переведення

Один із найпомітніших прикладів такої нерівності — відсутність доступу до цифрових військових сервісів. Щоб зареєструватися в «Армії+», система має підтвердити, що людина є військовослужбовцем. Для цього застосунок отримує дані з державних реєстрів, зокрема з реєстру військовозобов’язаних «Оберіг». Однак іноземців до цієї системи не додають. Як наслідок — вони не можуть користуватися електронними рапортами, подавати заявки на переведення та отримувати інші послуги, доступні українським військовим через «Армію+».

Не менш важливо надати іноземним військовим такі самі можливості отримувати звання та будувати кар’єру у війську, як і українцям. «Це просто зрівняння іноземців у правах з нашими українськими побратимами», — каже О’Лірі.

Рівність

Яжів також вважає, що ключовою має бути рівність. «Потрібно викорінювати думку, що коли служить іноземець, то він може будь-коли зібратися й поїхати додому. Якщо людина служить, до неї мають ставитися так само, як до українських військових», — каже.

Про те, як відзначають військовослужбовців Французького іноземного легіону й надають їм громадянство, ми писали тут.

Для військовослужбовців-іноземців нагороди мають особливе значення

Рівність має проявлятися не лише в правах і можливостях, а й у визнанні служби. За словами Яжіва, для військовослужбовців-іноземців нагороди мають особливе значення. Це доказ того, що держава бачить і цінує їхній внесок нарівні з внеском українських військових.

«Для іноземців нагороди, особливо медалі за відвагу, — це офіційне визнання того, що людина ризикувала життям, зробила свій внесок у спільну з нами боротьбу. Їх потрібно видавати частіше», — вважає Яжів.

військо легіонери рекрутинг іноземці

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск