Як Росія оклигала і які уроки Кремль засвоює з війни в Україні

Від Texty.org.ua додамо те, про що не йдеться у статті: збір, систематизація і масштабування військового досвіду — це те, що не робить ні український Генштаб, ні Міноборони. Хоча є відповідні посади і «полковники» на них. Коли Михайло Драпатий очолив Сухопутні війська, була надія, що ця робота почнеться, принаймні відповідних офіцерів після років сидіння в кабінетах вигнали збирати і систематизувати бойовий досвід. Але, на жаль, Зеленський не оцінив цих та інших змін, які запроваджував Драпатий, і підтримав його відставку з командувача Сухопутних військ (докладніше про це в статті «Як Драпатий намагався зламати кругову поруку в сухопутці й хто йому ставив палиці в колеса»).

На початку війни більшість країн НАТО вважали Росію нездоланним велетнем, здатним швидко перемогти Україну. Натомість російські війська були зупинені й відкинуті назад. Тоді зовнішні спостерігачі вирішили, що російська армія прогнила і, можливо, ще одна контратака приведе до її краху.

Це також виявилося неправдою. Українські наступальні операції провалилися, і Москва відновила своє повільне просування. Зараз багато хто дивиться за межі Росії, щоб зрозуміти становище на полі бою, і звинувачує в проблемах Києва недостатню зовнішню підтримку.

Багато політиків і стратегів не помітило, що Москва, навчившись на власних помилках, змінила свою стратегію і підхід до війни в Україні та за її межами.

Починаючи з 2022 року Росія веде систематичну роботу з аналізу свого бойового досвіду, засвоєння уроків та поширення їх у власній армії. До початку 2023-го вона непомітно створила складну екосистему навчання, що охоплює оборонпром, університети та військових у всьому ланцюжку командування.

Проаналізувавши проблеми, Росія стала надавати молодшим командирам більше свободи в плануванні

Сьогодні військові інституціоналізують свої знання, переорієнтовують оборонні підприємства та дослідницькі організації на потреби війни і поєднують технологічні стартапи з державними ресурсами.

Результатом стали нові тактики на полі бою, закріплені в навчальних програмах і бойових посібниках, а також краща зброя. Москва розробила нові способи використання дронів для пошуку та знищення українських солдатів, руйнування українських активів, перетворивши те, що колись було слабким місцем, на перевагу; випустила потужніші ракети, міцніші й потужніші броньовані системи; стала надавати молодшим командирам більше свободи в плануванні. Росія перетворилася на армію, здатну розвиватися під час війни і водночас готуватися до майбутніх високотехнологічних конфліктів.

Через ці зміни Україна, ймовірно, зіткнеться в найближчі місяці зі ще стрімкішими й численнішими атаками російських дронів по містах, цивільному населенню та критичній інфраструктурі, зі ще більшими руйнуваннями. Більша кількість ракет прорве оборону України.

Двадцять кілометрів до лінії фронту, які вже є дуже небезпечними, стануть ще небезпечнішими і важчими для пересування. Ці зміни можуть не дати Росії жодних кардинальних проривів завдяки обороні України й масштабним атакам дронів та артилерії. Але вони означають, що Москва і далі жертвуватиме життями своїх солдатів заради повільних успіхів на Донбасі, сподіваючись, що НАТО втомиться від конфлікту.

Ці зміни можуть не дати Росії жодних кардинальних проривів, але збільшать українські втрати

Деякі американські та європейські чиновники справді втрачають інтерес до України. Але всі ці зміни в російській армії, які загрожують Україні, повинні турбувати політиків і в інших країнах. Москва вийде з російсько-української війни з великим досвідом і чітким баченням майбутнього бойових дій. І вона ділиться своїм досвідом із Китаєм, Іраном та Північною Кореєю.

Росія заклала основу для інтенсивнішого періоду навчання і відновлення після закінчення війни. Вона й надалі буде обмежена поганою дисципліною і матиме труднощі з виробництвом найсучаснішого обладнання. Але, попри недостатні ресурси, буде готова до нового способу ведення війни. Якщо Вашингтон і європейські столиці не хочуть відставати, вони повинні засвоїти уроки з війни в Україні, а не ігнорувати її, вивчити досвід Росії і почати запроваджувати власні зміни.

Навчально-промисловий комплекс

З перших днів вторгнення російська армія змушена пристосовуватися до обставин. Щоб вижити під час запеклих контрнаступів України, російські підрозділи встановили на транспортні засоби захисне бронювання, опанували нові способи маскування, застосували тактику атак невеликими підрозділами й запровадили багато інших змін.

Російські військові також неформально обмінювалися порадами через соціальні мережі, зокрема через закриті канали, і самостійно опубліковані бойові посібники.

Такий тип неформального навчання від людини до людини або від підрозділу до підрозділу — важливий етап пристосування в умовах війни. Якщо армія як інституція не засвоїть пройдених уроків, вони з часом втрачаються, бо не передаються і не поширюються серед військових.

Якщо армія як інституція не засвоїть пройдених уроків, знання втрачаються, тому їх потрібно централізовано поширювати

Другий етап навчання — інституціоналізація цих змін, наприклад, через перегляд програм навчання, планів закупівель та оперативних концепцій. Після цього військові мають навчитися передбачати майбутнє війни і визнати необхідність реформ.

П’ять кроків, які мають робити військові: набувати бойового досвіду, аналізувати його, вносити пропозиції, поширювати поради й здобуті знання серед інших підрозділів і запроваджувати їх.

Коли стало зрозуміло, що війна затягнеться, Росія почала робити більшість цих кроків. Те, що почалося як ситуативне пристосування на полі бою, переросло в систематичні зусилля з метою вивчення бойового досвіду, його аналізу та поширення серед військових для підвищення дієвості.

Наприклад, у 2022 році росіяни відрядили спеціальних штабних офіцерів і дослідників на передові військові командні пункти, щоб вони спостерігали за війною й аналізували ефективність військ.

Військові мають навчитися передбачати майбутнє війни

Потім ці дослідники аналізували результати боїв, вивчали журнали командирів і проводили опитування військовослужбовців для складання аналітичних звітів. Після додаткової оцінки ці звіти про «засвоєні уроки» (як їх називають військові експерти) передавалися до штабу в Ростові, Генерального штабу в Москві, штабів різних родів збройних сил, військових академій, оборонних підприємств і військово-дослідницької спільноти.

Збройні сили відповідно скоригували свою діяльність. Завдяки мобілізаційному наказу Москви від вересня 2022 року та збільшенню оборонного бюджету російські військові реорганізували свою командну структуру й змінили тактику і розташування військ в Україні.

Москва зробила свою логістичну систему стійкішою. Щоб збільшити точність наведення та можливості засобів радіоелектронної боротьби запровадила нові технології або нові способи використання старих технологій. Ці тимчасові пристосування допомогли росіянам стабілізувати свої фронти і витримати контрнаступ України 2023 року.

Відтоді навчальна екосистема Росії стала ще розгалуженішою. У Росії понад 20 військових комісій, які запроваджують рекомендації на основі відомостей, отриманих із фронту, а також від дослідників. Військові активно поширюють набутий досвід серед військ, узагальнюючи його в бюлетенях, проводячи тематичні семінари та конференції для пошуку рішень та обміну знаннями.

У Росії понад 20 військових комісій, які запроваджують рекомендації на основі відомостей, отриманих із фронту

Південний військовий округ Росії не раз збирав солдатів і командирів повітряних сил, сухопутних військ, військ радіоелектронної боротьби та оборонної промисловості, щоб навчити їх краще виявляти, придушувати і знищувати безпілотні літальні апарати (БпЛА) противника, які були важливими для раннього військового успіху України.

На конференції 2023 року, організованій російською артилерійською академією, військові й експерти зібралися для того, щоб переглянути артилерійську тактику й використовувати дрони для артилерійських ударів. Лише за три роки Росія внесла понад 450 тимчасових змін до бойових настанов. Військові керівники наголошують, що після закінчення війни ці посібники, ймовірно, будуть повністю перероблені.

Вдосконалення обладнання

У перший рік російського вторгнення Україна отримала допомогу з несподіваного джерела — російського військового обладнання, яке повсякчас виходило з ладу через недбале обслуговування, виробничі дефекти та конструктивні недоліки.

Візьмімо, наприклад, засоби ведення радіоелектронної боротьби: під час раптової перевірки сотень російських систем РЕБ у 30% із них було виявлено дефекти.

Найпоширенішим недоліком була низька якість електронних компонентів, зокрема схем. За даними російського видання «Воєнна думка», з 2022 по 2024 рік лише 30–40% несправностей обладнання для ведення радіоелектронної боротьби були спричинені вогнем української армії, причиною решти поломок була його низька якість.

У перший рік війни Росія мала труднощі з усуненням цих технічних проблем. Повільна реакція оборонної промисловості, відірваність від фронту і застарілі норми перешкоджали інноваційним зусиллям. Але зрештою підприємства оборонпрому зобов’язали поліпшити виробництво, пришвидшити темпи ремонту й запровадження інновацій.

І завдяки підтримці уряду вони це зробили. Міністерство оборони пом’якшило правила, щоб зменшити терміни досліджень і розробок, провело зустрічі з представниками оборонпрому, щоб переконатися, що підприємства отримали зворотний зв’язок й опрацювали практичний досвід підрозділів на передовій, і запровадило відповідні зміни. Тим часом оборонні компанії відправили своїх фахівців в окуповану Україну ремонтувати обладнання, вивчати його характеристики та звітувати про результати, як вони це зробили в Сирії, коли Росія захищала режим Башара Асада.

Програми для цивільних університетів і дослідницьких центрів покращили співпрацю військових і цивільних інженерів

А на початку 2023 року Кремль розробив програми для залучення цивільних університетів і дослідницьких центрів до національної оборони. Це покращило співпрацю військових і цивільних інженерів на випробувальних майданчиках та полігонах для тестування військової техніки перед відправкою на фронт.

Російський уряд також започаткував ініціативи для допомоги оборонним стартапам задля просування інновацій. Наприклад, міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов працював над тим, щоб пов’язати стартапи з державними компаніями, які домінують у цьому секторі та чинять опір новим гравцям. (Читайте також статтю Texty.org.ua «Нам потрібно змінюватися негайно. Чотири причини, чому Бєлоусов на посаді міністра оборони РФ — це значно гірше, ніж Шойгу».)

І це спрацювало: стартапи посіли своє місце поряд із найбільшими оборонними підрядчиками Росії на виставках озброєння і продають свою продукцію військовим. Запроваджені зміни дали змогу Москві зменшити технологічну перевагу, яку Київ мав у перші роки війни. Російські виробники випускають нові, вдосконалені системи, які краще пристосовані до умов війни в Україні.

Запроваджені зміни дали змогу Москві зменшити технологічну перевагу, яку Київ мав у перші роки війни

Російські військові, своєю чергою, навчилися ними користуватися. Міністерство оборони створило елітний підрозділ «Рубікон» (скопійований із «Птахів Мадяра». — Texty.org.ua), центр перспективних безпілотних технологій, який експериментує з різними тактиками, які використовуються для навчання інших підрозділів безпілотних систем.

Менш помітні, але не менш важливі вдосконалення — російські оборонні компанії модернізували броню та інший захист багатьох типів транспортних засобів, оснастили їх потужнішими двигунами, кращими прицілами та вдосконаленими системами радіоелектронного придушення.

Росія підвищила летальність своїх планерних бомб і вдосконалила виробництво безпілотників типу «Шахед» та інших типів БпЛА. А також усуває виробничі дефекти і вдосконалює протоколи технічного обслуговування систем радіоелектронної боротьби.

Уся ця проведена модернізація пояснює, чому українці протягом останніх півтора року зіткнулися з більшими труднощами. У 2022-му і 2023-му Київ міг відносно легко атакувати російські командні центри, склади та лінії постачання. Сьогодні російські засоби радіоелектронної боротьби і вдосконалені системи протиракетної оборони ускладнюють такі атаки.

Російські удари дронами і ракетами також стають масштабнішими і складнішими. Як мінімум це означає, що партнери України повинні будуть постачати їй більше засобів протиповітряної оборони й більше інвестувати в системи радіоелектронної боротьби. Україна також розробляє ракету великої дальності, щоб знищувати російську зброю в самій Росії.

Написано кров’ю

Зміни поширюються й на іншу важливу сферу — підготовку. Військові інструктори ретельно аналізують бойовий досвід й інтегрують пройдені уроки в програми підготовки.

Щоб переконатися, що ці програми актуальні й реалістичні, Росія ротує війська між полем бою і полігонами подібно до того, як представників оборонпрому відрядили вивчати проблеми фронту. Коли особисті поїздки неможливі, військові організовують захищені відеоконференції між підрозділами на передовій, академіями та навчальними центрами. Деякі ветерани з інвалідністю стали штатними інструкторами.

Росія ротує війська між полем бою і полігонами щоб краще передавати бойовий досвід

Росія внесла кілька змін у навчання за результатами набутого бойового досвіду в Україні. Вона зробила свої тренажери реалістичнішими й змінила інструктаж із першої тактичної допомоги.

Також почала навчати війська керувати військовими транспортними засобами на складному полі бою з дронами, здійснювати невеликі атаки в межах масштабніших наступів із дронами та бронетехнікою — обидва ці завдання критично важливі у війні, де фронт перебуває під постійним наглядом Києва. Україна бачить майже все, що робить росіяни на полі бою, тому для подолання оборонних позицій Києва їм потрібні невеликі, непомітні штурмові групи.

Російські інструктори почали використовувати дрони для спостереження за тренуваннями солдатів, щоб мати змогу краще оцінити успіхи та невдачі підрозділів.

Росіяни також внесли кілька змін до курсу підготовки молодших офіцерів, щоб краще підготувати їх до виконання оперативних завдань. Ці зміни не є кардинальними. Головне воєнне нововведення Москви — запровадження двомісячного додаткового навчання, що має на меті поліпшити навички в стрільбі та артилерії, розвідці, топографії, навігації, використанні дронів, тактичній медицині.

Деяких молодших офіцерів навчають того, що в НАТО називають плануванням через цільові завдання

З огляду на важливість невеликих піхотних атак на полі бою молодших офіцерів вчать також командувати невеликими підрозділами.

Деяких молодших офіцерів навіть навчають того, що країни НАТО називають плануванням через цільові завдання (mission planning): їм ставлять завдання, яке вони мають вирішити самостійно, без централізованих наказів. Це значне зрушення для традиційної вертикалі російської армії, натхненне успіхами деяких російських підрозділів у російсько-українській війні.

Однак, попри всі ці новації, російські навчальні програми все ще дуже різняться своєю якістю.

Підготовка добровольців нині зосереджена на тому, щоб навчити їх воювати в невеликих штурмових загонах на полях бою, насичених дронами.

Але навчання, як і раніше, занадто коротке, і російські війська прибувають все ще непідготовленими до виконання бойових завдань. Навчальну програму для новобранців також змінили з урахуванням бойового досвіду, але лише частково. Частина районних навчальних центрів усе ще послуговується застарілими навчальними матеріалами і не встигає пристосовуватися до бойових умов. І військові вдаються до раптових перевірок, щоб переконатися, що нові навчальні настанови виконуються.

Межі навчання

Недостатня підготовка російських військових, а також запеклий опір України заважає Кремлю досягати своїх головних цілей. Проте запроваджені Москвою зміни, поза сумнівом, невтішні для українців. Від початку війни Київ утримував свої позиції, зокрема, завдяки своїй перевазі в інноваціях, яка зараз поступово зникає. Українці давно визнали, що не можуть перемогти російську армію лише завдяки чисельній перевазі.

Від початку війни Київ утримував позиції, зокрема, завдяки перевазі в інноваціях, яка поступово зникає

Але, на щастя для Києва, Росія не може зробити достатньо, щоб зрівнятися з якісною перевагою України.

По-перше, процес навчання російських військових має критичний недолік, який пояснює розрив між активним навчанням штабного персоналу, дослідників, а також навчанням, що відбувається на деяких російських оборонних підприємствах, і сумним досвідом солдатів на передовій.

Хоча російські військові проявляють здібності в набутті, аналізі та поширенні бойового досвіду, вони мають труднощі із запровадженням своїх рекомендацій і вказівок на практиці. Наприклад, чиновники рекомендували реформувати систему контролю якості у відповідь на численні збої та помилки, але цього так і не зробили.

Також із 2022 року росіяни значно просунулися у вивченні бойової медицини.

Кількість солдатів на передовій, які заражаються ВІЛ, стрімко зростає

Проте кількість солдатів на передовій, які заражаються ВІЛ, стрімко зростає, частково через те, що польові госпіталі повторно використовують шприци і мають погані санітарні умови.

Є також сфери, у яких Москві все ще важко вчитися. Зокрема, це дисципліна і професіоналізм, які довгий час ігнорувалися як складники бойової сили.

Як наслідок — якість російських військових на передовій усе ще дуже різниться. Деякі підрозділи мають компетентних командирів, а в інших керівники зловживають владою або взагалі відсутні. Сусідні підрозділи не узгоджують свої дії, що призводить до надмірних втрат під час ротацій або маневрів. Підрозділам важко згуртуватися, коли їх відновлюють (а це трапляється часто, оскільки російська армія і далі зазнає величезних втрат).

Деякі військовослужбовці зазнають насильства та зневаги у своїх підрозділах (докладніше про це читайте в нашій статті тут). Інші отримують суворі покарання за порушення (наприклад, їх прив’язують до дерев або залишають у ямах просто неба).

Хоча ці проблеми не заважають бойовим підрозділам виконувати більшість поставлених завдань, вони, поза сумнівом, є однією з причин низької ефективності російської армії, попри переваги в кількості людей та озброєння.

Російські військові психологи забили на сполох: вони стверджують, що зусилля керівництва з оцінки психологічного стану солдатів та виявлення причин так званої девіантної поведінки (дезертирство, капітуляція, насильство або втрата бойової дієвості) застарілі.

Але військовий апарат сам по собі не сприйняв цього повідомлення, натомість зосередившись на витривалості та виконанні наказів будь-якими необхідними засобами.

Принаймні станом на сьогодні виклики, пов’язані з природою самої війни, дуже складно вирішити навіть після їх виявлення. Наприклад, російське командування добре усвідомлює, що українське поле бою перебуває під посиленим контролем дронів, тому майже неможливо задіяти велику кількість військ для бронетанкового наступу, не опинившись під ударом.

Військові стратеги відверто визнають, що традиційні російські формування перестали «слугувати головною умовою досягнення успіху». Військові пристосувалися, відмовившись від використання великих бронетанкових формувань і все більше використовуючи невеликі штурмові групи, які зараз є головним складником військового вишколу.

До військових формувань також додали нові підрозділи безпілотників, штурмові та розвідувальні загони, щоб долати підготовлену українську оборону.

Хоча всі ці зміни ускладнюють українські контрзаходи й іноді призводять до тактичних проривів Росії, вони супроводжуються надзвичайно великими втратами. Крім того, ці невеликі підрозділи і загони не здатні захоплювати й утримувати територію так, як це могли б робити великі, масовані сили. Проте Кремль вимагає продовжувати війну саме таким чином.

Після Афганістану і Сирії російська армія не змогла засвоїти набутий досвід

Нарешті, досвід Москви в післявоєнному навчанні не надто надихає. Після радянської війни в Афганістані та російської війни на підтримку режиму Асада армія РФ не змогла засвоїти набутий досвід, бо ці знання не поширювалися за межі невеликих груп, які брали участь у бойових діях. Також росіяни не змогли засвоїти важливі уроки 1990-х і початку 2000-х, оскільки тоді припинилася фінансова і політична підтримка післявоєнних реформ.

Жоден із цих досвідів сучасна Росія не використала. Насправді багато процесів навчання, які відбуваються нині, нагадують ті, які Москва пройшла після Другої світової війни.

Але з огляду на свою поточну структуру, фінансування та керівництво російська армія, схоже, готова до всебічного й інтенсивного періоду навчання після закінчення війни в Україні.

Російські чиновники вже обговорюють масштабний перегляд оперативних концепцій, воєнної теорії та стратегії, бойових правил та довгострокових рішень про закупівлі до середини 2030-х років. Вони заявили, що подолання загроз масштабних бронетанкових атак є пріоритетом досліджень, а також про плани змінити структуру збройних сил та оперативні концепції з урахуванням цього виклику. Відтепер російська армія, ймовірно, створить більше підрозділів безпілотних систем, що посилить військову міць Москви порівняно з НАТО.

Росіяни й надалі включатимуть БпЛА, роботів та інші автономні системи у всі підрозділи збройних сил. На думку російських військових, майбутнє бойових дій за цими технологіями, а безпілотні системи стануть найважливішою зброєю XXI століття. У світі, який вони уявляють, незабаром з’являться рої автономних дронів, здатних подолати оборону супротивника, мікродрони, які важко ідентифікувати або зупинити, і дрони, які імітують птахів, комах чи інших диких тварин (докладніше про майбутнє дронів читайте в статті Ігаля Левіна для Texty.org.ua).

Росіяни спостерігають за використанням бойових роботів українськими військовими і готуються інвестувати більше коштів у цю сферу, щоб роботи допомагали виконувати такі завдання, як охорона, логістика, розмінування та підводне спостереження.

Також вони вважають використання штучного інтелекту необхідним для сучасних бойових дій. Швидкість, із якою ця технологія може обробляти дедалі більші обсяги цифрової інформації, дасть змогу командирам ухвалювати швидкі рішення.

Москва побоюється, що без першокласних інструментів штучного інтелекту російська армія буде переможена супротивниками, які їх використовують, і розглядає можливість запровадження системи ухвалення рішень на основі штучного інтелекту та зброї зі штучним інтелектом до початку 2030-х років.

Військові досліджують можливості використання штучного інтелекту в гіперзвукових ракетах, системах протиповітряної оборони та дронах для підвищення їх ефективності, а також у виконанні аналітичних завдань та автоматизації команд. Хоча цей сегмент є національним пріоритетом, інвестиції в ШІ залишаються відносно скромними, що обмежує можливості Росії в найближчій перспективі.

Вдосконалюйся або загинеш

На початку повномасштабного вторгнення росіяни неправильно оцінили можливості та волю України до боротьби. Оснащення Москви не завжди відповідало поставленим завданням, а деякі системи взагалі виходили з ладу. Солдати не були готові до виконання покладених на них завдань (крім того, їм навіть не повідомили, що вони підуть на війну). Ланцюг командування ледве діяв.

Але за кілька років російська армія перетворилася на організацію, що безперервно навчається, і постійні пристосування на передовій є лише частиною цього процесу.

Москва аналізує бойовий досвід і поширює засвоєні уроки в армії та оборонній екосистемі

Москва аналізує бойовий досвід і поширює засвоєні уроки в армії та оборонній екосистемі, систематично намагається зберігати та інституціоналізувати свій досвід війни та підготуватися до післявоєнного періоду реформ. Росіяни усвідомлюють, що характер війни поступово змінюється, тому військові сили також мають змінюватися.

Хоча Росії доведеться зіткнутися з перешкодами на шляху до своїх реалізації своїх амбіцій навіть після закінчення цього конфлікту. Наприклад, серйозною перешкодою для її прогресу будуть міжнародні санкції (за умови, що ці санкції діятимуть).

Зрештою, здатність російської армії до самовдосконалення залежатиме від стабільного фінансування, доступу до важливих корисних копалин і можливості випускати найсучасніше обладнання, а все це ускладнюватиметься санкціями.

Щоб провести заплановані реформи, російська армія також потребуватиме підтримки керівництва й достатньої кількості досвідчених ветеранів. Крім того, Росія буде обмежена своїми традиційними кадровими проблемами (наприклад, низькою дисципліною) і дорогими закупівлями для виробництва найсучаснішого обладнання, які виснажуватимуть її ресурси.

Москва також побоюється, що США і Європа, дослідивши її воєнний досвід, розроблять контрзаходи проти її новітніх можливостей і тактики.

НАТО має довести, що ці побоювання виправдані. Щоб зрівнятися з можливостями Росії та наздогнати її в таких ключових сферах, як війна з використанням безпілотників, США і Європа мають пришвидшити аналіз російсько-української війни й відповідно пристосуватися. Зокрема, закупивши більшу кількість БпЛА й запровадивши інші інновації.

Хоча у країнах НАТО є кілька організацій, які займаються аналізом воєнний досвід, цей прогрес нерівномірний і розрізнений. Усі ці зусилля ще не привели до всебічної зміни програм закупівель, підготовки та оперативних концепцій.

Щоб не відставати, США і Європа мають приділяти цьому більше уваги, особливо з огляду на те, що Москва передає свої знання автократичним партнерам. Але це означає, що вони повинні бачити російську армію такою, яка вона є: недосконалою, але по-своєму стійкою. Її структурні проблеми дуже реальні й особливо загостряться в разі конфлікту з НАТО.

Проте процес навчання російської армії невпинний. Вона і надалі вдосконалюватиме свою тактику, використовуватиме нову зброю та розширюватиметься. Експерти полюбляють говорити, що армії формують війну. Але водночас війна формує армії.

Про автора: Дара Массікот — старший науковий співробітник програми «Росія та Євразія» у Фонді Карнеґі за міжнародний мир. Раніше старший науковий співробітник із питань політики в корпорації RAND і старший аналітик у Міністерстві оборони.

аналітика переклад рособоронпром росія хід війни