НАБУ спотикання. Як шість днів у липні відтягують вступ України до ЄС на роки

Що ви зробили б, якби хотіли зірвати вступ України до ЄС, але не хотіли оголошувати про це прямо, пам’ятаючи про долю Януковича? Складне питання. Але якщо ви знаєте, як працює європейська бюрократія і як велися переговори з іншими країнами, то ви знайдете спосіб.

Уряд. Пауза на два роки

Протягом шести днів сталося дві події, які різко гальмують нашу євроінтеграцію.

Причому сталися вони швидко і неочікувано, принаймні для більшості спостерігачів нічого не віщувало бурі. Але вона виникла раптом, нізвідки.

Перша подія — заміна уряду, яка відбулася 17 липня. Вона відстрочує вступ до ЄС на один-два роки. Про новий уряд говорили багато, але цей євроінтеграційний аспект залишився малопоміченим. Він не такий цікавий публіці, як нові-старі персони на чолі міністерств. Пояснимо, як зміна уряду гальмує наш вступ до ЄС.

Приєднання до Європейського Союзу — це складні переговори і ще складніша реалізація досягнутих домовленостей за багатьма пунктами — від довкілля й аграрного сектору до способів вимірювання забруднення повітря чи роботи громадського транспорту.

«Із заміною уряду злетіла переговірна структура з ЄС. У нас заступники міністрів були головами робочих груп. Нові міністри зазвичай приводять нових заступників. До того ж ми умудрилися знову обʼєднати три міністерства — економіки, аграрної політики та екології — в одне. Щоб визначитися, хто і за що відповідає в переговорах із ЄС, потрібен час. Працівники, які вели ці переговори, в шоці, не розуміють, де вони і що роблять. Щоб це розрулити, треба один-два роки. Так було в інших країнах-кандидатах, коли міняли уряд. Тому нам радили колишні переговірники в жодному разі не міняти переговірну інституційну структуру», — каже Любов Акуленко, виконавча директорка Українського центру європейської політики, який давно займається євроінтеграційною тематикою.

Але виникає питання: навіщо було змінювати уряд? Чим новий відрізняється від старого, адже навіть міністри ті самі, тільки на інших посадах?

НАБУ і САП, червона лінія

Наступна подія сталася через шість днів, 22 липня. Несподівано в Раді вносять правку до законопроєкту, який був покликаний спростити життя родичам зниклих безвісти. І цей закон ухвалюють у другому читанні. Потім частина депутатів і самі автори початкового законопроєкту в медіа говорять, що навіть не зрозуміли, за що голосують. Але відео з радісними оваціями «слуг» після голосування свідчать про те, що все вони прекрасно розуміли. І Зеленський блискавично це підписує. Такий розвиток подій вказує на те, що реалізовувався продуманий план.

Правка радикально революційна, точніше контрреволюційна: вона знищує незалежність створених після Революції гідності двох антикорупційних органів: НАБУ (Національного антикорупційного бюро) і САП (Спеціальної антикорупційної прокуратури), які працювали в парі. Про це написано вже багато, не переповідатимемо.

До 23 липня в Дорожній карті Україна — ЄС особливих вимог щодо антикорупції не було. Адже Україна мала сильну інституційну інфраструктуру. Тепер цієї інфраструктури немає.

Причому ЄС може і не вимагати від нас її створення, а просто тягнути переговори нескінченно, як це відбувається із Сербією і Туреччиною. У ЄС уже є авторитарна і корупційна Угорщина, тому нові країни, де політична влада намагається підім’яти під себе структури, які мають запобігати авторитаризму, а серед них і антикорупційні органи, їм не дуже й потрібні.

У демократичних країнах незалежність судової влади, прокуратури, антикорупційних органів, центральних банків і виборчих комісій — це запобіжник від зловживань. Вона забезпечує контроль над владою, ефективну протидію корупції, захист прав громадян, що, своєю чергою, формує довіру до влади.

Тому дуже малоймовірно, що ЄС переступить свою червону лінію і прийме Україну до своїх лав без незалежної антикорупційної інфраструктури. Про важливість цієї незалежної антикорупційної складової говорять безперестанку всі європейські чиновники.

Якщо гіпотетично уявити, що в межах переговорів із Росією, які теж активізувалися в ці дні, остання вимагає гарантії невступу до ЄС, то відсутність незалежних антикорупційних інституцій є однією з них. Причому у формальну угоду це може навіть не включатися. Сподіваємося, тут ми дмухаємо на холодне.

І от за шість днів ми маємо дві події, які суттєво відсувають Україну від членства в ЄС.

Стверджувати, що це усвідомлена політика Зеленського, ми поки що не можемо. Потрібна додаткова інформація. Але і переформатування уряду, і ліквідація незалежності НАБУ вписується в попередню логіку дій Зеленського.

Звички Зе-управління

По-перше, хаос зі створенням — ліквідацією — обʼєднанням — розділенням міністерств триває всю каденцію Зеленського. Причому жодної зрозумілої логіки в таких діях ніколи не спостерігалося (днями ми опублікуємо дослідження про це). І нові зміни в уряді підпадають під прагнення хаотично совати меблі по кімнаті з метою «випустити пару», а розуміння реального стану управлінських справ у державі ніколи не було сильним боком нашого президента.

По-друге, характер у Зеленського вибуховий, тож цілком можна уявити ситуацію, коли він, роздратований діями НАБУ щодо його оточення, наприклад того самого Чернишова, і відчуваючи, що увага США до внутрішньої політики України відсутня, а для ЄС головне, щоб ми вистояли, а не щоб розвивалися далі як демократія і член ЄС, вирішує витягнути скалку, яка йому заважає жити комфортно. І робить це звичними для себе методами, ігноруючи закон.

Ось кілька свіжих прикладів такої попередньої поведінки: не призначено керівника БЕБ (Бюро економічної безпеки), хоча він виграв конкурс, пройшов відбір, і взагалі більшість конкурсів на держпосади за правління Зеленського ігноруються (докладніше читайте тут і тут); без рішення суду накладено санкції на опозиційного політика Петра Порошенка; шістьох суддів Конституційного Суду не призначено, а сам КС довгий час узагалі не міг працювати, бо не мав достатньої кількості суддів; Зеленський не підписує десятки ухвалених законів місяцями й роками. Цей список можна продовжувати.

І розпуск Ради після обрання Зеленського президентом був сумнівним із юридичного погляду, але забезпечив йому по-рабськи покірну більшість (докладніше про каскад порушень у перші дні президентства Зеленського читайте тут).

Тобто з НАБУ він вчинив так, як звик, коли побачив, що може.

Не ідеальне, але незалежне

Ми хочемо наголосити, що до роботи НАБУ і САП маємо безліч претензій, головна з яких — вони не стали «воїнами світла» в пітьмі корупції, вони самі включилися в процес. Навіть гірше, вони порушили справи проти людей, які суттєво реформували свої галузі та підприємства й зменшили там корупцію. І цих реформаторів не підозрюють у хабарництві чи особистій вигоді, а шиють абстрактну «шкоду державі», тобто антикорупційні органи діють формально, за старою радянською традицією: була б людина, а стаття знайдеться (докладніше тут).

НАБУ часто ігнорувало права людини під час обшуків, зливало через близьких публічних осіб деталі справ у медіа; у детективів НАБУ, які претендували на вищі посади, під час конкурсних слухань виявляли дорогі активи, походження яких вони не могли пояснити; фігуранти справ опинялися за кордоном; самі справи після гучних піар-оголошень тягнулися нескінченно довго. І цей список теж можна продовжувати.

Проте вони, як ніхто з правоохоронців до цього, зуміли витягнути на світло складні корупційні схеми. Наприклад, схему розкрадання землі в Києві. Навіть збили з посади (хоча, на жаль, не посадили) вже колишнього суддю Павла Вовка, який вирішив, що підміняє собою всю державу. Але вироків суду в ключових справах НАБУ вкрай мало, хоча в нас створений і ретельно відібраний спеціальний антикорупційний суд.

НАБУ зберігало незалежність від Зеленського, а існування незалежної державної інституції відіграє важливу роль для збереження демократії

Проте НАБУ зберігало незалежність від Зеленського, а існування незалежної державної інституції відіграє важливу роль для збереження демократії, навіть коли працює недосконало. Тобто краще погане незалежне НАБУ, ніж таке саме погане, але підконтрольне президенту.

Зазначимо, що таке підпорядкування жодним чином не вирішить проблем НАБУ, може їх тільки загострити. За наявності бажання й уваги вищого політичного керівництва всі проблеми в роботі можна було б усувати, поступово її покращувати, зберігаючи незалежність структури.

Протест животворний

Також маємо вказати на ще один важливий момент. Хоч би які причини штовхнули Зеленського на ліквідацію незалежності НАБУ, це означає, що він стає все менш чутливим до суспільної критики, все більш забронзовілим. Це, своєю чергою, свідчить про те, що влада ігноруватиме запити суспільства на вирішення проблем. А вони накопичуються і накопичуються. Як у тилу, так і в управлінні військами. Зрештою це підриватиме обороноздатність, а на фронті гинутиме дедалі більше людей.

Несподівано для Зеленського ліквідація незалежності НАБУ і САП спричинила найбільші за шість років його президентства протести і гостру реакцію в ЄС, від якого ми залежимо і фінансово, і військово. І він оголосив, що подасть у Раду новий законопроєкт, який покращить координацію між правоохоронними органами й відновить незалежність НАБУ і САП.

Обіцянка — це добре, але водночас це стандартний трюк, щоб відвернути увагу і зменшити градус напруження. Допоки анонсований закон не подано, не перевірено і не ухвалено, розслаблятися рано.

Якщо Зеленський справді дослухається до голосу громадян, це дасть новий імпульс для єдності народу і влади, підніме бойовий дух, можливо, допоможе голосу громадськості лунати гучніше, щоб Банкова усвідомила: є безліч проблем, які потребують негайних рішень, зокрема й тих, які стосуються збереження життів бійців у ЗСУ.

авторитаризм закон зеленський корупція набу протест редакційне сап євроінтеграція єс