Історія, що повторюється. Уривок із книжки про еміграцію, війну й українців

Автор збирав матеріали, осмислював знайдене й описував у майбутній книжці протягом кількох років: під час епідемії ковіду, у розпал нинішньої російсько-української війни та спричиненої нею нової хвилі еміграції.

Публікуємо один із розділів цієї книжки.

Іспанський грип

Пенсильванія, осінь 1918
Перша шпальта газети Mount Carmel Item за 7 жовтня 1918 року наповнена виключно новинами про пандемію іспанського грипу. Ще тиждень тому головними були події світової війни, але лише за декілька днів порядок денний змінився. Наразі газета повідомляє про кожну окрему смерть у самому Маунт-Кармелі та сусідніх містечках. Нова хвиля хвороби вирує вже два місяці, проте лише в жовтні смертельний штам почав ширитися повсюдно, навіть маленькими, загубленими в лісах шахтарськими містечками, і вже годі було мовчати про це.

П’ятий рік війни

Вересень 1918 року. У Європі вже п’ятий рік триває війна. Обидві сторони цьогоріч спробували зломити оборону супротивника на різних фронтах, проте, здається, жодних передумов для закінчення глобального конфлікту це не створило. Понад те, у багатьох склалося враження, що війна розгоряється дедалі інтенсивніше. Навесні німецькі й австрійські війська зайняли величезні території України, Білорусі та Балтики, проте весняний наступ Німеччини на Західному фронті провалився. Натомість почали йти вперед армії Антанти. Ці гойдалки можуть тривати ще декілька років. Навіть вступ у війну Сполучених Штатів 1917-го поки що не надто вплинув на ситуацію.

Понад мільйон американських солдатів воює в Європі. Центри мобілізації відкрилися по всій країні, навіть у Централії. Державна пропаганда працює на повну — країна охоплена воєнною лихоманкою.

Сотні тисяч людей тримають зброю, мільйони працюють на потреби армії, а десятки мільйонів фінансують війну через податки та воєнні облігації. Війна — це дороге заняття, країні потрібні гроші вже зараз. «Не можеш долучитися — інвестуй» — написано на одному з рекламних плакатів, що рекламують облігації воєнної позики.

«4-хвилинні хлопці»

По всій країні збирають гроші на армію. Газети невпинно рекламують державні облігації, 75 тисяч агітаторів неперервно їздять Сполученими Штатами із 4-хвилинними лекціями про необхідність підтримувати свою державу під час війни, зокрема долучившись до воєнних позик.

Довгий час президент Вільсон був проти того, щоб країна брала участь у Великій війні, і деякі верстви населення підтримували цю політику ізоляціонізму. Наприклад, американці німецького походження не надто воліли воювати проти колишньої батьківщини, вихідці зі Скандинавії схилялися до властивого їм нейтралітету, а ірландські американці мало не відкрито симпатизували Німеччині, адже бачили в її перемозі над Англією шанс Ірландії відновити незалежність.

Упродовж 1917–1918 років «4-хвилинні хлопці» мали, за різними даними, від 750 тисяч до 7,5 мільйона виступів по всій країні. Уряд платив їм, щоб вони працювали на кожному майданчику, де люди готові будуть їх вислухати: на сільських сходинах, зборах профспілок, у барах, лікарнях і, звісно, на мітингах.

Парад

Від середини вересня найбільше в Пенсильванії місто Філадельфія, батьківщина американської незалежности, готувалося до великої події — Liberty Loan Parade, параду з нагоди Позики Свободи. До урочистостей планували долучитися десятки тисяч людей з усього штату. Глядачі та учасники з’їжджалися навіть із віддалених від Філадельфії куточків Аппалачії — патріотична ейфорія пройняла усі верстви суспільства.

Утім, за декілька днів до події почалися серйозні дискусії: а чи доцільно її проводити? Перші смерті від нового штаму іспанського грипу були зафіксовані у Філадельфії 16 вересня. Кожного наступного дня кількість жертв зростала. Стало зрозуміло: це щось значно більше, ніж звичайна сезонна хвороба. Лікарі порадили владі скасувати парад, однак політична і воєнна доцільність перемогла здоровий глузд.

Фотографії, відеозйомка й шпальти тогочасних газет дають нам змогу побачити цей парад в усій його красі й масштабно. Плече до плеча йдуть американські солдати та ветерани минулих війн, членкині жіночих організацій, пожежники та поліціянти, скаути, робітники місцевих підприємств, представники органів влади. На архівних зображеннях всі вони усміхаються і жодна людина не має на обличчі медичної маски.

Пишуть, що колона людей і машин розтяглася на понад три кілометри. У параді взяло участь понад 200 тисяч осіб. Його й досі називають наймасовішою подією за всю історію Філадельфії.

Наслідки параду

Парад відбувся 28 вересня 1918 року, а вже 1 жовтня в тридцять одній лікарні міста не залишилося жодного (!) вільного місця — всюди лежали хворі на іспанський грип пацієнти. Ще через два дні життя у Філадельфії практично спинилося. Не працювала більшість установ, підприємств і навчальних закладів, виникли проблеми з транспортом і їжею. До 5 жовтня зафіксовано 2600 смертей від грипу, а до 12-го числа — понад 4500. Морги та цвинтарі не могли впоратися з таким різким стрибком кількості «клієнтів».

Найімовірніше, у параді брали участь жителі Централії, Маунт-Кармеля та інших містечок того краю. Парад із нагоди Позики Свободи подавали як подію століття, і він таким урешті став.

У Філадельфії досі згадують ту урочисту ходу, яка призвела до стрімкого поширення іспанського грипу в місті й штаті. Навіть у наш час про 28 вересня 1918 року та подальші події пишуть статті, знімають сюжети в новинах і документальні фільми. Той день став символом бюрократичної та загальнолюдської дурости, зухвалости й показухи. Бажання підтримати армію, щоб швидше закінчити війну та припинити потік смертей, призвело до появи тисяч і тисяч загиблих у тилу.

Закінчення війни

Але «найцікавіше» трапилося через декілька тижнів. 11 листопада 1918 року десятки тисяч філадельфійців знову висипали на вулиці міста, щоб відсвяткувати закінчення Великої війни. Вони обіймалися, цілувалися, розпивали алкоголь, пускаючи пляшку по колу, набивалися в бари, як сардини в банку (це цитата), і крокували вулицями — трагічні наслідки параду 28 вересня нічого їх не навчили.

До весни 1919 року, коли пандемія пішла на спад, у Філадельфії було офіційно зафіксовано приблизно 17 тисяч смертей від іспанського грипу. Значно більше — в усьому штаті Пенсильванія. Різні джерела подають інформацію, що в Централії від цієї недуги помер кожний десятий.

Єва Ориняк померла 1 листопада, її донька Марія — 17 грудня. Якби я писав художній роман про ці події, Єва чи хтось із її родини обов’язково взяв би участь у філадельфійському параді.

Сто років по тому

19 лютого 2020 року в італійському Мілані на стадіоні «Сан-Сіро» не було вільного місця. Понад 45 тисяч футбольних фанатів з Італії та Іспанії зібралося, щоб подивитися матч 1/8 Ліги чемпіонів УЄФА між «Аталантою» та «Валенсією».

На той момент світ уже гудів про нову хворобу родом із Китаю. Піднебесна була на суворому карантині, а спалахи коронавірусу фіксували то в одній, то в іншій країні. Європа готувалася, але мало хто розумів масштаби біди, що насувається.

Той матч пропонували скасувати, перенести, провести без глядачів. Однак усі перестороги були проігноровані, і ввечері 19 лютого десятки тисяч людей, тісно притулившись одне до одного на трибунах стадіону, спостерігали, як «Аталанта» перемагає супротивника з рахунком 4:1. Вони спілкувалися, співали пісень, пили пиво, обіймалися, ручкались і робили все інше, як це зазвичай є на стадіоні.

Уже за кілька днів Бергамо, місто, яке представляє клуб «Аталанта» і з якого приїхала на «Сан-Сіро» більшість фанатів, закрили на карантин. Захворіли й передали вірус далі велика кількість уболівальників, футболістів і працівників «Аталанти» й «Валенсії», спортивні журналісти, водії автобусів. Той матч урешті назвали «біологічною бомбою» та «нульовим матчем» (за аналогією з «нульовим пацієнтом»).

Під кінець лютого Італія стала другою у світі, після Китаю, країною за кількістю хворих на COVID-19 і померлих від нього. Весь світ у березні 2020-го, сидячи під замком, насолоджувався яскравими відео, на яких зачинені у своїх помешканнях італійці стукають у порожні каструлі й співають пісень. Однією з основних причин такого стрімкого поширення коронавірусу країною вважають проведений, попри всі перестороги, футбольний матч між «Аталантою» та «Валенсією».

Лігу чемпіонів УЄФА сезону 2019/2020 догравали з порожніми трибунами стадіонів аж влітку.

війна люди еміграція книжка література родовід історія