Під мостом по піску. Київська мерія ігнорує потреби пішоходів, мам із візочками та маломобільних груп
Дарницький міст — це київський довгобуд, який почали зводити ще у 2004 році. У серпні 2023-го з Дарницького мосту нарешті добудували два з’їзди, які сполучили міст з Осокорками, Позняками та Березняками. Але для пішоходів стало тільки гірше. А поруч виріс новий величезний житловий квартал.
Однак попри те, що два з’їзди з мосту побудовані рік тому, там досі не облаштували нормальну інфраструктуру для пішоходів. Схоже, це й не збираються робити. А більшість міст, які займають топові позиції в рейтингу найкращих для життя, відрізняються від решти, зокрема, тим, що мають добре розвинену пішохідну інфраструктуру. Та й загалом пішохід там у пріоритеті перед автомобілістом.
Ця ділянка міститься в акурат під ЖК Great, де в майбутньому проживатиме кілька тисяч людей: забудовник планує звести тут 13 будинків і більше ніж 4,5 тисячі квартир. Про архітектурну цінність цього ЖК, який назавжди змінив краєвид, що відкривається на Лівий берег Києва, читайте тут. Ми ж розглянемо лише один аспект цього району — пішохідну та велоінфраструктуру.
Шлях до набережної
Біля майбутнього ЖК Great дуже симпатична й зручна інфраструктура: набережна Дніпра з парком, пляжем, мотузковим парком. А також житловий район Березняки, де є купа сервісів і магазинів (зокрема, величезний Епіцентр, у якому можна купити товари для дому, що дуже зручно для майбутніх мешканців будинку, які облаштовуватимуть свою оселю).
Однак Дарницький міст і з’їзди до нього відділяють усе це від майбутнього величезного ЖК, адже під час будівництва з’їздів у 2022–2023 роках ніхто не подбав про облаштування тут тротуарів для пішоходів, які переміщаються цією ділянкою щодня.
Наприклад, дійти пішки до набережної можна за 24 хвилини.
Ходімо пройдемо цей маршрут.
Біля житлового комплексу ви йтимете по нормальному тротуару, але біля недобудованих будинків цього ЖК він різко обривається — впирається в недобудовану автомобільну дорогу, за якою паркан і пісок.
Далі мікрохідник завширшки приблизно один метр просто над Дніпровською набережною — загазованою дорогою з інтенсивним рухом.
Далі хідник трохи розширюється: тепер ви йдете вздовж паркану з будівельним (і не тільки) сміттям і все ще над шумною дорогою, від якої вас у деяких місцях відділяє недобудований заїзд на міст.
Ймовірно, ця ділянка пішохідної інфраструктури буде облаштована після завершення будівництва ЖК. Принаймні ми на це сподіваємось. Як і на те, що тротуар тут буде облаштований правильно, з велоінфраструктурою (яка має бути тут створена за концепцією КМДА).
Цей простір також має бути відділений від шуму й пилу дороги. Сумніваємося, що це заплановано.
Рухаємося далі — стає ще гірше. Навіть незручний тротуар тут зникає. Вам доведеться йти по піщаному насипу під бетонною естакадою. Для візочка з дитиною чи інвалідного крісла практично непрохідне місце. Людина старшого віку з кравчучкою теж тут намучиться.
Коли пісок закінчується, починається ще один хідник, який іде вздовж заїзду на міст, а далі вздовж дороги, від якої його відділяє лише відбійник.
Ходити по цьому тротуару некомфортно: він міститься біля шумної дороги, з якої прилітає багато пилу, тут немає затінку, тож у спекотні дні перебувати тут просто нестерпно.
Пішохідний переліт
Найцікавіший елемент цієї ділянки — пішохідний перехід через Дніпровську набережну. Він начебто є, і його начебто й немає. Перехід розташований біля з’їзду з мосту. Тож можна було б перейти дорогу — і за 250 метрів ви вже біля Дніпра. Зебра намальована на Дніпровській набережній, але на з’їзді з мосту її немає. Тобто якщо дивитися з місця перебування пішохода, то зебра починається посеред дороги. Найімовірніше, її просто забули стерти.
У бік Березняків найближчий пішохідний перехід через 500 метрів, а в бік Осокорків — аж через 700 метрів. Жодних інших варіантів перейти дорогу тут немає, що робить цю ділянку вкрай неприємною для пересування і змушує пішоходів робити непотрібні “крюки” на своєму маршруті, просто щоб перейти дорогу.
Далі, на ділянці під мостом, на вас чекає вибір: іти вздовж дороги по невеликому хіднику чи трохи відійти від дороги, але рухатися по піску, ґрунтовці й уздовж закинутих залізничних колій. Після цього доведеться ще трішки пошкандибати по тротуару вздовж дороги, і почнеться щось схоже на нормальну вулицю: широкий хідник, який від дороги відділяє ряд дерев. Не ідеально, але хоча б щось.
Сліди
Попри відсутність адекватної інфраструктури для пішоходів і велосипедистів, тут усе одно ходять і їздять люди: на піску чітко видно сліди від взуття і шин велосипедів. По інший бік дороги, де інфраструктура для пішоходів ще гірша, також видно сліди взуття і шин. Отже, запит на облаштування цієї ділянки є, і владі не треба очікувати добудови ЖК, щоб почати діяти.
Після завершення будівництва попит на пересування цією ділянкою збільшиться. І це проблема. З власних спостережень та свідчень моїх колег і знайомих, які проживають у таких ЖК, квартири в них купують молоді родини з дітьми. Саме тому на території цього ЖК вже облаштовані дитячі майданчики, де діти зможуть проводити час.
Тож уявіть, як цим маршрутом до набережної ходитимуть молоді батьки з дитячими візочками.
Коли діти підростуть і батьки придбають їм ролики, самокати чи велосипеди, їм явно буде незручно їхати цією ділянкою до набережної чи до друзів на Березняки. Та і як батьки відпустять своїх дітей самих гуляти вздовж автотраси, на якій машини переміщаються на шалених швидкостях?
Це змусить мешканців майбутнього ЖК і будинків, які, можливо, колись зведуть поруч, користуватися машиною для поїздок навіть на короткі дистанції і таким чином навантажувати дороги та погіршувати екологічну ситуацію в місті.