Візуалізуючи війну. Виступ артдиректорки ТЕКСТІВ Наді Кельм на конференції з дата-журналістики в Гельсінки
– Уже півтора року ми працюємо під час війни й розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я маю намір поділитися з вами, – так почала свій виступ Надя Кельм на щорічній конференції “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge), що від 2012 року відбувається у столиці Фінляндії. Від 2017-го її організовує Університет Аалто. Цього року конференція називалася "Візуалізуючи невизначеність" (Visualizing Uncertainty).
Нижче публікуємо виступ Наді Кельм.
![Надя Кельм під час виступу на конференції з журналістики даних у Гельсінках](/media/images/01_1.original.jpg)
Мене звати Надя Кельм, я займаюся візуалізацією даних у команді texty.org.ua — невеликому незалежному виданні з України.
![1 (1).jpg](/media/images/1_1_Ck6IvKJ.original.jpg)
Отже, як це — працювати у стані війни? Деякі з моїх колег приєдналися до ЗСУ; ті, хто залишилися, працюють дистанційно; багато хто змінив місце проживання.
![2.jpg](/media/images/2_wQpuEpi.original.jpg)
![3.jpg](/media/images/3_pfQZRgq.original.jpg)
Крім загального стресу, нам доводилося підлаштовуватися спершу під повітряні тривоги й режим світломаскування — це коли в темний час доби не можна вмикати світло, так роблять для маскування від ворожої авіації.
Ефект від світломаскування особливо добре видно у верхньому ряді цієї графіки, створеної на основі карт світлового забруднення Києва.
![Kyiv-one_year.jpg](/media/images/Kyiv-one_year.original.jpg)
Потім підлаштовуватися під відключення електроенергії після масованих ракетних атак на нашу енергосистему. Їх можна побачити в нижньому ряду попередньої ілюстрації, починаючи від жовтня 2022 року.
![6.jpg](/media/images/6_UkGzbWR.original.jpg)
![Це я ловлю мобільний інтернет серед поля під вишкою зв'язку](/media/images/nadya.original.jpg)
Я люблю цю фотографію, бо вона є своєрідною сенсовою петлею. Якщо ви уважно подивитеся на екран мого ноутбука, то побачите, що я працюю над картою атакованих електричних підстанцій. Ось вона:
![23_11_map.jpg](/media/images/23_11_map_C7cv9fG.original.jpg)
Поділ часу на робочий і вільний фактично зник. Ми працюємо тоді, коли маємо можливість.
Кількість негативних факторів, які істотно впливають на життя, збільшилася, а можливість їх контролювати — зменшилася. Це створює відчуття безпорадності й хаосу. Одне із завдань візуалізації даних — хоч трохи впорядкувати цей хаос. Для цього ми намагаємося фіксувати нові фактори з різних боків, щоб проаналізувати їх і сформувати в історії, не для відновлення почуття безпеки, а для відновлення здатності орієнтуватися в ситуації.
Візуалізуючи війну
Наші проєкти за останні майже півтора року висвітлюють вплив війни на фізичному рівні (ситуація на фронті, наслідки обстрілів) і на інформаційному рівні — виявлення та аналіз російської пропаганди й дезінформації.
Інформація, яку ми використовуємо в роботі, не є чимось абстрактним для нас. Її характер визначається контекстом, і ми як частина цього контексту дуже чутливі до нього.
Є такий вислів: одна смерть — це трагедія, багато смертей — статистика. Проте не для нас. У своїх проєктах ми намагаємося працювати з даними й на загальному, і на персональному рівнях, щоб не лише зафіксувати події, а й зберегти їхнє значення для українців.
Характер інформації, яку ми використовуємо в роботі, змінився. Люди потребують оперативних і безперервних оновлень про ситуацію. Це спричинило різке зростання активності в соцмережах, особливо в Telegram, де можна швидко отримати й поділитися інформацією. І це саме стало причиною того, що перевірка даних забирає більше часу: кількість зросла, якість знизилась.
Нині ми використовуємо переважно такі джерела:
- Ручний збір даних.
- Дані від очевидців, місцевих активістів. Вони унікальні, але потребують додаткової перевірки.
- Дані з супутникових знімків.
- Дані, зібрані за допомогою коду.
Дані від очевидця
У проєкті “Вогняний вал” ми взяли за основу сповіщення від українського військового, який перебуває в окопі й детально описує свій день: коли і з якої зброї їх обстрілюють росіяни.
Інтенсивність вражала, тож ми вирішили реконструювати лише одну хвилину в українському окопі.
Ми показали цю інформацію військовому експерту, який вніс певні корективи та розповів про властивості кожного типу зброї. Далі ми обʼєдналі ці характеристики з інформацією зі сповіщення і створили сценарії для кожного згаданого виду артилерії.
![Наприклад, Акація-М складається з 4 батарей і кожна батарея робить по 4 постріли за хвилину. Ми зробили сітку з розподілом цих пострілів протягом 60 секунд](/media/images/04_xnSrVw1.original.jpg)
До того ж ми знайшли реальні звуки й форми уражених площ для кожного типу зброї та створили інтерактивну модель, яка показує одну хвилину в українському окопі.
![wall (1).jpg](/media/images/wall_1.original.jpg)
Цей матеріал не тільки розповідає про проблему нестачі в нас озброєння, а й дає можливість уявити ситуацію, в якій опинилися люди на фронті.
Цікавий факт: після публікації нам написав один з учасників подій, він додав важливі уточнення щодо того, що відбувається безпосередньо на полі бою. Ми доєднали його коментар до статті.
Ручний збір даних
Надійний спосіб отримати дані — зібрати їх самому.
24 лютого ми вирішили оперативно зібрати з новин інформацію про перший ракетний обстріл. З цих даних ми зробили карту — такою була кінцева мета. Проте обстріли тривали й наступного дня, й через день. Так маленька табличка почала розростатися.
![06 (1).jpg](/media/images/06_1_q47Hvxr.original.jpg)
Додалися колонки про різні типи обстрілів (ракетні, артилерійські, авіа, від осені 2022-го — дрони), про точність координат, оскільки у звітах часто фігурують лише назви населених пунктів або районів.
Цю останню проблему, я розвʼязувала шляхом комбінування різних джерел інформації. Усі випадки, коли в новині не було точної адреси, перевіряла за допомогою карти NASA FIRMS, яка фіксує пожежі.
![107.jpg](/media/images/107_eNTrFTP.original.jpg)
Якщо в дату обстрілу населеного пункту в ньому було зафіксовано пожежу, я ідентифікувала місце пожежі як місце влучення. Такий спосіб має свої нюанси: наприклад, треба відкинути всі сталі пожежі, які супутники фіксують на деяких виробництвах.
Пів року я просто щодня збирала ці дані вручну. Цей процес мене стабілізував. Улітку 2022-го Planet.com любязно надали нам доступ до їхньої бази супутникових знімків високої роздільної здатності. Тоді виникла ідея об'єднати дані з таблиці із знімками зруйнованих міст і зробити інтерактивну карту.
![На карті можна вибрати тип обстрілу й дату, переміщатися від рівня абстрактних точок до рівня конкретних наслідків](/media/images/08_ByWNQBF.original.jpg)
Таблицю ми й далі заповнюємо, на жаль. Карта постійно оновлюється.
Супутникові знімки
Ще один надійний спосіб отримати дані — це супутникові знімки. Використовуючи їх, ми зробили кілька проєктів, зокрема розслідування про вкрадене зерно.
Тема викраденого зерна постійно виринала в інформаційному полі навесні 2022 року, тож ми зібрали та скомбінували дані на цю тему з різних джерел.
Я перейду від першої частини (тут ми розглядаємо зміни в експорті та маршрутах російських вантажних суден) одразу до другої, де ми визначаємо приблизну кількість вантажу на основі супутникових знімків порту в Севастополі.
Знімки показують збільшення вантажів із зерном біля терміналу "Авліта". На торішніх знімках видно, що зазвичай біля порту немає скупчень вантажівок. Але у квітні 2022-го їх кількість різко зросла. До того ж навантажені кораблі регулярно відходили з порту.
![09 (1).jpg](/media/images/09_1_BQlIo04.original.jpg)
За допомогою автоматичного алгоритму ми ідентифікували на знімках за різні дати вантажівки, вантажні вагони та судна й полічили їх кількість.
![10 (1).jpg](/media/images/10_1.original.jpg)
Знаючи, яку вагу перевозить кожен такий вид транспорту, ми визначили приблизну кількість вивезеного окупантами зерна за цей період, щоб їхній злочин не залишився непоміченим, як вони того бажали.
![11.png](/media/images/11_9SVciY3.original.png)
Дані, зібрані за допомогою коду
Код ми використовуємо для того, щоб витягувати дані із соцмереж та аналізувати зміст новин за допомогою моделей. Приклад — проєкт, у якому ми дослідили явище окупаційних телеграм-каналів: коли і де вони зʼявлялися, як довго існували, про що писали і як були взаємопов'язаними.
![14.jpg](/media/images/14_xYKunpS.original.jpg)
![12 (1).jpg](/media/images/12_1_SIm7E1U.original.jpg)
![13.jpg](/media/images/13_K75myHp.original.jpg)
З цим проєктом, як і з усіма згаданими вище, можна ознайомитися на нашому сайті.
Підсумовуючи, значно більше змінилися теми, характер інформації та умови нашої роботи, ніж інструменти й методи. Зараз ми дедалі частіше збираємося наживо, команда поступово повертається до Києва. Не тому, що ризик зник, а бо ми звикли.
Проте звикати небезпечно. Нам — щоб не втратити пильність, а решті світу — щоб не дозволити агресору перемогти й піти далі. Ми щиро вдячні за вашу підтримку, нам вона потрібна. Сподіваюся, що невдовзі зможу розповідати про досвід роботи у країні, яка перемогла у війні.