Росія погрожує ядерною атакою Україні. Як на це відповість Америка?

Бєлгород-22

Дванадцяте Головне управління російського міністерства оборони керує десятком центральних баз зберігання ядерної зброї, відомих як "Об'єкт С". Ці арсенали, розташовані по всій території Російської Федерації, містять тисячі ядерних боєголовок і водневих бомб – із широким діапазоном вибухової потужності. Упродовж минулих місяців президент Владімір Путін та інші російські високопосадовці зловісно погрожували застосувати ядерну зброю у війні проти України. Як стверджує Павел Подвиг, директор проєкту "Стратегічне ядерне озброєння Росії" та колишній науковий співробітник Московського фізико-технічного інституту (зараз він проживає в Женеві), єдиною російською зброєю, яку можна негайно застосувати, є балістичні ракети далекої дії наземного або підводного базування.

Якщо Путін вирішить атакувати Україну тактичною ядерною зброєю близької дії, її треба буде взяти з одного з "Об’єктів С" – такого як Бєлгород-22, розташованого лише за 32 км від кордону з Україною, – і перевезти до військових баз. На бойову підготовку ядерного заряду потрібні години: боєголовки слід установити на крилаті або балістичні ракети, а водневі заряди – на літаки. Сполучені Штати, вельми ймовірно, відстежуватимуть пересування цієї зброї в режимі реального часу: за допомогою супутникового спостереження, схованих на узбіччях доріг камер чи місцевих агентів з біноклями. І тут постане питання життя і смерті: що слід робити США в такій ситуації?

Президент Джо Байден чітко дав зрозуміти, що будь-яке застосування ядерної зброї проти України буде "повністю неприйнятним" і "матиме суворі наслідки". Але його адміністрація на публіку зберігала невизначеність щодо того, якими саме будуть ці наслідки. Це правильна політика. Проте також необхідна відкрита дискусія та дебати поза межами адміністрації про те, що насправді стоїть на кону. Упродовж минулого місяця я розмовляв з багатьма експертами з національної безпеки та колишніми посадовцями про імовірність застосування Росією ядерної зброї в Україні, можливі цілі ударів і належне реагування Америки. І хоча в деяких питаннях вони мали різні погляди, я знову й знову чув від них одне й те саме твердження: ризик ядерної війни зараз вищий, ніж будь-коли від часу кубинської ракетної кризи.

І розв’язання, які доведеться ухвалити в разі російського ядерного удару по Україні, не мають прецедентів. У 1945 році, коли США ядерними бомбами зруйнували два японські міста Хіросіму та Нагасакі, вони були єдиною ядерною державою у світі. Зараз ядерну зброю мають дев’ять країн світу, інші невдовзі можуть до них долучитися, й ризики катастрофічного сценарію дуже сильно зростуть.

44 сходинки "драбини ескалації"

Є кілька можливих сценаріїв, як Росія може невдовзі застосувати ядерну зброю:

(1) підрив над Чорним морем, без жертв, як демонстрування серйозності намірів переступити "ядерний поріг" і подати сигнал, що далі може бути гірше;

(2) удар по українському керівництву – спроба знищити Володимира Зеленського та його радників у підземних бункерах;

(3) ядерна атака по українській військовій цілі – ймовірно, авіабазі чи арсеналу, без намірів втрат серед цивільних;

(4) знищення українського міста з масовими жертвами серед цивільних: терор, який має пришвидшити капітуляцію, – та сама мета, яка була мотивом ядерних атак на Хіросіму та Нагасакі.

Будь-яка відповідь адміністрації Байдена базуватиметься не лише на тому, як саме Росія застосує ядерну зброю проти України, а також, що важливіше, як американська відповідь вплине на подальшу поведінку Росії. Чи змусить це Путіна відступити – чи навпаки, заохотить підвищити ставки? Дебати часів холодної війни про ядерну стратегію зосереджувалися на способах оцінки та контролю за ескалацією конфлікту. На початку 1960-х Герман Кан, видатний військовий стратег у корпорації Rand та інституті Hudson, запропонував візуальну метафору для цієї проблеми: "драбину ескалації".

Кан був одним з основних прототипів доктора Стренджлава у класичному фільмі Кубрика 1964 року, а "драбина ескалації" досі залишається центральним концептом осмислення, як вести ядерну війну. Версія "драбини", яку запропонував Кан, має 44 щаблі. З самого низу – відсутність ворожих дій, згори – ядерне знищення. Президент може обрати ескалацію, починаючи зі щабля №26 "Демонстраційна атака на внутрішню територію" до щабля №39 "Повільна війна проти міст". Мета кожного вищого щабля може відрізнятися. Це може бути просто послання. А може – засіб стримування, контролю чи знищення ворога. Піднявшись "драбиною ескалації", одного дня нею знову опускаються донизу.

Сучасніший і складніший спосіб візуалізувати потенційний конфлікт між ядерними державами називається "воронка ескалації". Його розробив Кристофер Йо, який у 2010–2015 роках працював провідним науковцем у Командуванні глобальних ударів Повітряних сил США. На додачу до вертикальних аспектів "драбини ескалації", "воронка" містить горизонтальний вимір у різноманітних сферах сучасної війни – космічній, кібернетичній, звичайній, ядерній. "Воронка ескалації" схожа на торнадо. Одна з її ілюстрацій, наведена в послідовності слайдів Командування глобальних ударів, показує найгірший результат у найширшій частині "воронки": "абсолютно найвищі рівні остаточного соціального знищення".

"Воронка ескалації"

Кубинська криза

У жовтні 1962 року 24-річний Сем Нанн був випускником юридичного факультету університету Еморі, який тільки-но отримав допуск до державної таємниці та роботу в штаті комітету Палати представників США зі збройних сил. Коли його колега ухилився від закордонного відрядження на бази НАТО, Нанн зайняв його місце, вперше в житті залишив США й опинився на авіабазі Рамштайн у Німеччині – в самий розпал кубинської ракетної кризи. Нанн згадував про літаки НАТО на стоянках поруч зі злітними смугами, кожен мав на борту термоядерну бомбу й був готовим летіти на СРСР. Пілоти день і ніч сиділи на стільцях поруч з літаками та намагалися хоч трохи поспати під час очікування команди на виліт. У них було пальне лише в один кінець – вони сподівалися, що якось вдасться катапультуватися після того, як скинуть бомби. Командир Повітряних сил США у Європі сказав Нанну, що в разі війни його пілоти мають злетіти впродовж кількох хвилин: авіабаза в Рамштайні стане однією з перших цілей НАТО, які знищить радянська ядерна атака. Командир постійно ходив з портативною радіостанцією, щоб мати змогу віддати наказ на виліт.

Я знову й знову чув одне й те саме твердження: ризик ядерної війни зараз вищий, ніж будь-коли від часу кубинської ракетної кризи

Кубинська ракетна криза сильно вразила Нанна. Згодом, коли він став сенатором США, то впродовж 24 років невтомно працював над зменшенням ризику ядерної війни та ядерного тероризму. На посаді голови комітету зі збройних сил відстоював тісну співпрацю з Москвою щодо ядерних питань. Задля продовження цих зусиль пізніше створив неприбуткову організацію "Ініціатива щодо зменшення ядерної загрози", з якою я співпрацював у низці проєктів. Усю цю роботу зараз можна помножити на нуль унаслідок російського вторгнення в Україну та різкої ядерної риторики, яка це вторгнення супроводжує.

Перед нападом на Україну п’ять націй, яким за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї дозволено її мати, – США, Велика Британія, Росія, Китай та Франція – домовилися, що застосування такої зброї виправдане лише як суто оборонний захід у відповідь на ядерний або широкомасштабний конвенційний напад. У січні 2022 року ці п’ять країн зробили спільну заяву й підтвердили вислів Рональда Рейгана: "Ядерну війну не можна вести і в ній неможливо перемогти". Через місяць Росія порушила норми, які понад пів століття діяли в рамках Договору про нерозповсюдження. Вона вторглася до країни, яка добровільно віддала свою ядерну зброю; вона погрожувала ядерною атакою на держави, які намагалися допомогти цій країні; і вона скоїла акти ядерного тероризму, обстрілюючи реакторні комплекси в Чорнобилі та поблизу Запоріжжя.

Нанн підтримує стратегію "навмисної невизначеності" адміністрації Байдена щодо того, як вона відповість на застосування Росією ядерної зброї. Але він сподівається, що в таємному режимі відбуваються закулісні дипломатичні контакти, де загальновизнані авторитетні постаті на кшталт колишнього директора ЦРУ Роберта Гейтса без політкоректності повідомляють росіянам, як жорстко США можуть відреагувати на порушення ядерної межі. Під час кубинської ракетної кризи президент Джон Кеннеді й генсек Микита Хрущов хотіли уникнути повномасштабної ядерної війни – але все одно ледь не отримали її внаслідок непорозумінь, провалів у комунікації та помилок. Закулісна дипломатія відіграла критично важливу роль у безпечному завершенні цієї кризи.

Нанн характеризує порушення Росією давно наявних норм як "путінську ядерну примху" й наголошує, що для уникнення ядерної катастрофи критично необхідними є три фундаментальні чинники: раціональні лідери, точна інформація та відсутність грубих прорахунків. "І всі три зараз сумнівні", – каже він.

Відповідь США неядерною зброєю

Якщо Росія застосує ядерну зброю в Україні, Нанн вважає, що американський ядерний удар має бути останнім засобом реагування. Натомість він надає перевагу сценаріям горизонтальної ескалації, коли роблять усе можливе, щоб не допустити обміну ядерними ударами між Росією та США. Наприклад, якщо Росія запускає по Україні крилату ракету з корабля, Нанн радить негайно потопити цей корабель. Кількість жертв в Україні має визначати суворість американської відповіді – і кожну ескалацію слід здійснювати лише неядерною зброєю. Так можна затопити російський Чорноморський флот і запровадити безполітну зону над Україною, навіть якщо це означає знищити засоби протиповітряної оборони на російській території.

Від початку вторгнення ядерні погрози Росії були направлені на стримування Сполучених Штатів та їхніх союзників по НАТО від надання Україні військової допомоги. І ці погрози підкріплено бойовими спроможностями Росії. Торік під час навчань за участі понад 200 тис. військовослужбовців російська армія тренувалася завдавати ядерного удару по силах НАТО в Польщі. "Що довше триватиме війна, то більшим буде бажання Росії вдарити по каналах постачання України з країн НАТО", – стверджує Нанн. Умисна чи випадкова атака Росії на країну НАТО може стати початком Третьої світової війни.

Улітку 2016 року члени команди національної безпеки президента Барака Обами таємно провели воєнні ігри, де моделювали вторгнення Росії в одну з країн Балтії з подальшим застосуванням малопотужного ядерного заряду проти сил НАТО, щоб завершити конфлікт на вигідних для себе умовах. Як це описав Фред Каплан в книжці "Бомба" (2020), дві групи посадовців Обами прийшли до різко полярних висновків щодо того, як у цій ситуації мають діяти США. Комітет ради з національної безпеки разом з посадовцями кабінету та членами об’єднаних командирів Штабів вирішили, що Сполучені Штати не мають іншого вибору, ніж відповісти ядерною зброєю. Будь-який інший варіант реагування, стверджував комітет, покаже брак рішучості, підірве довіру до США та послабить альянс НАТО. Обрання належної цілі для ядерної атаки, втім, виявилося складним. Удар по силах вторгнення спричинив би загибель цивільних у країні НАТО. Удар по цілі в межах Росії міг би призвести до ескалації конфлікту до повномасштабної ядерної війни. У підсумку комітет ради з нацбезпеки рекомендував ядерну атаку по Білорусі – нації, яка за умовами навчання не відігравала жодної ролі в нападі на союзника по НАТО, але мала нещастя бути союзником Росії.

У підсумку стратегічної гри комітет ради з нацбезпеки рекомендував ядерну атаку по Білорусі. Інша група не погодилася

Заступники командирів штабів у комітеті з нацезпеки провели такі самі командні навчання й дійшли іншого висновку. Колін Кахл, який тоді був радником віцепрезидента Байдена, доводив, що ядерний удар у відповідь буде колосальною помилкою й нівелюванням моральної переваги. Кахл вважав, що значно ефективнішою стала б атака неядерною зброєю та налаштування світової думки проти Росії, яка порушила ядерне табу. Інші погодилися з цим, і Авріл Гейнс, заступниця радника з питань національної безпеки, навіть запропонувала замовити футболки з гаслом "Заступники рулять світом". Гейнс за президентства Байдена обіймає зараз посаду директора з національної розвідки, а Кахл є заступником міністра оборони з питань політики.

У 2019 році Агенція з питань зменшення ядерної загрози (DTRA) організувала масштабні командні військові ігри щодо того, як слід реагувати Сполученим Штатам у разі вторгнення Росії до України та застосування там ядерної зброї. DTRA – єдина агенція Пентагону, завданням якої є протидіяти і стримувати зброю масового знищення. І хоча результати цих ігор засекречені, один з учасників сказав мені: "Хеппі ендів не знайшли". Сценарії ядерного застосування були моторошно схожими на те, що оцінюють зараз. Коли доходить до ядерної війни, сказав учасник, має сенс центральний месидж фільму "Навчання" 1983 року: "Єдиний переможний крок – це взагалі не грати".

Ніхто з американських експертів з національної безпеки, з якими я спілкувався, не вважає, що Сполучені Штати мають застосувати ядерну зброю у відповідь на російську ядерну атаку проти України. Роуз Готтмюллер, яка була головним переговірником під час укладання оновленого договору START про контроль за озброєнням, а потім обіймала посаду заступника генсека НАТО, вважає, що будь-яка ядерна атака на Україну спричинить глобальне засудження, особливо в країнах Африки та Південної Америки, чиї континенти є без’ядерною зоною. Вона вважає, що Китай, усупереч мовчазній підтримці вторгнення в Україну, рішуче виступить проти застосування ядерної зброї Путіним і підтримає санкції проти Росії в Раді Безпеки ООН. Китай довгий час виступає за "негативні ядерні підходи" й у 2016 пообіцяв "за жодних умов не використовувати чи не погрожувати ядерною зброєю проти неядерних держав чи зон, вільних від ядерної зброї".

Рішення, які слід буде ухвалити в разі російського ядерного удару по Україні, не мають прецедентів

Якщо Сполучені Штати встановлять, що тактичні ядерні боєприпаси виведено з російських арсеналів, адміністрація Байдена має надіслати Москві жорстке попередження через закулісні канали, вважає Готтмюллер. Пересування цієї зброї має бути опублікованим – із застосуванням тієї самої тактики відкритого поширення розвідувальної інформації, яка, імовірно, запобігла провокаційним операціям Росії з залученням хімічної та біологічної зброї в Україні. За роки роботи Готтмюллер познайомилася з багатьма вищими командирами в Росії, які здійснюють нагляд за російським ядерним арсеналом, і має глибоку повагу до їхнього професіоналізму.

Вона каже, що ті можуть опиратися застосуванню ядерної зброї проти України. Але якщо вони виконають наказ, найкращим варіантом, на її думку, буде "силова дипломатична відповідь" на ядерний удар у поєднанні з певними видами гібридної війни, а не ядерна чи неядерна військова відповідь. Так Сполучені Штати можуть запустити руйнівну кібератаку на російські системи командування та управління, пов’язані з ядерним ударом, і залишити відкритою ймовірність наступних військових атак.

Скотт Саган, співголова Центру з міжнародної безпеки та співпраці у Стенфордському університеті, вважає, що ризик застосування Росією ядерної зброї зменшився впродовж минулого місяця (статтю написано до проведення Росією псевдореферендумів – прим. перекл.), бо епіцентр бойових дій змістився на південь України. Навряд чи Путін прагне ядерного забруднення територій, які він хотів би захопити. А попереджувальний вибух над Чорним морем не дасть результату, стверджує Саган. Він буде сигналом вагання, а не рішучості – такого самого висновку дійшли США пів століття тому, коли оцінювали потенційний вплив демонстраційного ядерного вибуху для стримування Червоної армії.

У разі успішного контрнаступу України Путін може наказати застосувати ядерну зброю

Саган визнає, що в разі програшу в значних битвах на Донбасі або успішного контрнаступу України Путін може наказати застосувати ядерну зброю, щоб змусити Київ до капітуляції або перемир’я. У відповідь на це, залежно від обсягу завданих ядерним вибухом втрат, Саган радить Америці виконати атаку неядерною зброєю на російські сили в Україні, російські кораблі в Чорному морі або навіть військові цілі на території Росії – наприклад, по базі, з якої було запущено ядерний удар.

Не драбина, а ескалатор, з якого важко зійти

Саган не погоджується з типовим змалюванням військового конфлікту як послідовності "вони – ми". Драбина ескалації на картинці має вигляд надто статичної. Вона натякає на свободу вирішувати, куди рухатися далі – вгору чи вниз. Саган вважає, що ядерна ескалація буде більше схожою на ескалатор у метро: коли він почав рухатися, то має власну інерцію і з нього вже важко зійти. І він би був глибоко стривоженим будь-якими ознаками, що Путін вживає навіть початкових кроків у напрямі ядерного застосування. "Не слід недооцінювати ризик випадкової ядерної детонації, якщо тактичні ядерні боєприпаси вивезено з арсеналів та розміщено в російських військах", – попереджає Саган.

Я нещодавно мав ланч з колишнім міністром оборони США Вільямом Перрі у нього вдома в Пало Альто, Каліфорнія. Перрі 94 роки, він є одним з останніх видатних військових стратегів, які на власні очі бачили руйнівні наслідки Другої світової. Він служив у американській окупаційній армії в Японії, і ніщо з того, що він читав про бомбардування Токіо запалювальними бомбами, не підготувало його до побаченого там. Велике місто було спалено вщент, вцілілі мешканці жили поміж обвуглених руїн і виживали завдяки військовим пайкам. Нага, столиця Окінави, зазнала ще гірших руйнувань. У мемуарах Перрі пише, що там не залишилося жодної цілої будівлі, та наводить знаменитий опис: "Від розкішного тропічного ландшафту залишилося лише гігантське поле багна, свинцю, гниття та хробаків". Те, що Перрі побачив у Японії, зробило його чутливим до ядерної загрози. Нагу та Токіо зруйнували десятки тисяч тонн бомб, скинутих під час сотень авіанальотів; Хіросіму знищила одна ядерна бомба, як і Нагасакі.

Перрі згодом здобув учені ступені в математиці та став одним з ранніх першопроходців Силіконової Долини – спеціалізувався на супутниковому спостереженні та використанні цифрових технологій в електронній війні. Під час кубинської ракетної кризи він вирушив до Вашингтона за запитом ЦРУ й досліджував супутникові фото Куби щодо доказів наявності радянської ядерної зброї. Він допомагав готувати ранковий розвідувальний звіт для президента Кеннеді та щовечора думав, чи не стане наступний день для нього останнім. На посаді заступника міністра оборони в адміністрації Картера Перрі зіграв критичну роль у створенні технології стелс, а на посаді міністра оборони в адміністрації Клінтона очолював зусилля з нерозповсюдження ядерної зброї та ядерних матеріалів з території колишнього Радянського Союзу.

Коли він залишив Пентагон, то здобув репутацію "голуба": долучився у 2008 році до ініціативи Сема Нанна, Генрі Кіссінджера та Джорджа Шульца щодо заборони ядерної зброї, виступив проти планів США створити нові наземні балістичні ракети далекої дії та закликав Штати офіційно заявити, що вони ніколи першими не почнуть ядерної атаки. Але погляди Перрі на російське вторгнення в Україну аж ніяк не теплі й пухнасті.

Мир, який панував у Європі впродовж майже восьми десятиліть, 24 лютого розлетівся на друзки

Ми їли сандвічі – Перрі приготував їх з хліба, який сам спік, – і сиділи на великій терасі, де колібрі літали над вазонами з квітами під яскравим блакитним небом. Важко уявити більш буколічну сцену, де сама ідея ядерної війни здається вкрай далекою. За кілька днів до цього Перрі виступив у Стенфорді з оцінкою, що стоїть на кону в Україні. Мир, який панував у Європі впродовж майже восьми десятиліть, 24 лютого розлетівся на друзки, сказав він: "Якщо вторгнення Росії буде успішним, слід очікувати й на інші вторгнення". Путін вдався до шантажу, погрожуючи використати ядерну зброю задля наступальних, а не оборонних цілей, і намагаючись утримати Сполучені Штати від надання Україні неядерних озброєнь, яких вона так сильно потребувала. "Я боюся, що якщо ми піддамося на ці неадекватні погрози, – заявив Перрі, – то побачимо їх знову».

У Перрі розважливі, спокійні та м’які манери – нічого алармістського чи надміру емоційного. Я знаю його вже понад десять років, і хоча його голос став тихішим, розум навдивовижу ясний, а під душевністю й теплом ховається сталь. Перрі неодноразово зустрічався з Путіним – ще тоді, коли той був заступником мера Санкт-Петербурга, і вважає, що Путін застосує проти України тактичну ядерну зброю, якщо вважатиме, що це забезпечить йому перевагу. І хоч Російська Федерація проголосила політику використання ядерної зброї лише в разі загрози існуванню держави, публічні декларації Москви слід завжди сприймати зі значною часткою скептицизму. Радянський Союз рішуче спростовував, що має ядерні бази на Кубі – і водночас будував їх там. Він роками офіційно клявся ніколи не застосовувати першим ядерну зброю, і водночас таємно розробляв воєнні плани, які починалися з повномасштабних ядерних ударів по базах НАТО та європейських містах.

Кремль відкидав будь-які наміри вторгнення в Україну – аж доки вторгся в Україну. Перрі завжди бачив Путіна компетентним і дисциплінованим, але холодним. Він вважає, що той наразі зберігає раціональність і не перебуває під впливом паніки. І він застосує ядерну зброю в Україні, щоб досягти перемоги й так забезпечити виживання свого режиму.

Під час холодної війни США утримували в країнах НАТО тисячі малопотужних ядерних боєприпасів і планували застосувати їх на полі бою в разі радянського вторгнення. У вересні 1991 року президент Джордж Буш-старший у односторонньому порядку наказав вивести з використання та утилізувати всі американські наземні тактичні ядерні засоби. Наказ Буша був сигналом, що холодна війна закінчилася – і що Сполучені Штати більше не вважають, що тактична ядерна зброя буде корисною в війні. Побічні втрати, яких вони завдали б, та непередбачувані напрями руху радіоактивних хмар були контрпродуктивними й надмірними. Сполучені Штати розробляли високоточну неядерну зброю, яка могла б знищити будь-яку важливу ціль без порушення ядерного табу. Але Росія ніколи не відмовлялася від своєї тактичної ядерної зброї. І одночасно з ослабленням її неядерних збройних сил вона розробляла малопотужні й ультрамалопотужні ядерні заряди, які створюють порівняно незначне радіоактивне забруднення. Як висловився провідний конструктор російської ядерної зброї, вони "дбають про екологію". Більшніж сто "мирних ядерних вибухів", які Радянський Союз здійснив нібито для отримання даних про застосування ядерних пристроїв для цивільних завдань, таких як створення водойм, – сприяли розробці дуже малопотужних тактичних ядерних боєприпасів.

Легітимність ядерного удару

На території України вже відбулося два ядерні вибухи – у рамках радянської "Програми номер сім – ядерні вибухи для народного господарства". У 1972 році ядерний заряд було підірвано, щоб заблокувати пожежу на газовій свердловині на родовищі в Краснограді, за 100 км на південний захід від Харкова. Потужність становила чверть від атомної бомби, яка знищила Хіросіму. У 1979 році ядерний заряд підірвали нібито щоб усунути метан у шахті біля Юнокомунарівська на Донбасі. Тут потужність становила одну сорок п’яту від бомби Хіросіми. Ні робітників шахти, ні 8 тис. мешканців Юнокомунарівська не попередили про ядерний вибух. Шахтарям дали вихідний день у зв’язку з "тренуванням цивільної оборони", після чого вони повернулися до роботи.

На території України вже було два ядерні вибухи

Слабкість збройних сил Росії, порівняно з американськими, припускає Перрі, та порівняна перевага Росії в тактичній ядерній зброї, є чинниками, які можуть підштовхнути Путіна до ядерної атаки проти України. Москві буде вкрай вигідно забезпечити легітимність застосування тактичних ядерних зарядів. Задля цього Путіну необхідно обрати правильну ціль. Перрі вважає, що демонстраційний вибух над Чорним морем йому мало що дасть; знищення українського міста, зі значною кількістю жертв серед цивільних, стане колосальною помилкою.

Але якщо Росія зможе знищити військову ціль без значного радіоактивного забруднення чи цивільних жертв і без спонукання Сполучених Штатів до потужної відповіді, то "Я не думаю, що тут будуть якісь негативні сторони", – вважає Перрі. Росія має більше ядерної зброї, ніж будь-яка інша нація світу. Її національна гордість тісно пов’язана з ядерною потугою. Її пропагандисти оспівують імовірне використання ядерної зброї – проти України, проти США чи її союзників по НАТО – фактично в цілодобовому режимі, щоб призвичаїти людей до її застосування. Її армія вже знищувала українські міста й навмисно била по лікарнях, вбила тисячі цивільних, грабувала та ґвалтувала. Використання ядерного заряду надмалої потужності проти суто військової цілі може не видаватися надто сумнівним. "Думаю, що міжнародна спільнота висловить різке обурення, але воно не триватиме довго, – вважає Перрі. – Усе затихне за тиждень чи два".

Якщо Сполучені Штати отримають розвідувальні дані, що Росія готується застосувати ядерну зброю, цю інформацію слід негайно оприлюднити, вважає Перрі. А якщо Росія це таки зробить, то США повинні закликати до міжнародного засудження, створити максимальний скандал – із наголосом на слові "ядерний" – і вжити військових заходів із союзниками по НАТО або без них. Цілі мають бути в межах України, ідеально вони мають бути пов’язані з ядерною атакою. "Необхідно, щоб рух угору по драбині ескалації був мінімальним, але водночас слід забезпечити потужний і релевантний ефект", – стверджує Перрі. Проте якщо Путін у відповідь завдасть ще одного удару, "ми знімемо рукавички" і, можливо, знищимо збройні сили Росії на території України. США можуть це зробити неядерними засобами. Керрі усвідомлює, що така ескалація наблизиться до сценаріїв з "Доктора Стренджлава", про які писав Герман Кан. Але якщо все завершиться війною з Росією, це буде вибір Путіна, а не США.

Перрі впродовж багатьох років попереджав, що ядерна небезпека зростає. Вторгнення в Україну, на жаль, підтвердило його передбачення. Він вважає, що ризик повномасштабної ядерної війни під час Кубинської кризи був значно вищим, але ймовірність обмеженого застосування ядерної зброї вища зараз. Перрі не прогнозує, що Росія зруйнує українську авіабазу тактичним ядерним зарядом. Але він не здивується, якщо так станеться. І сподівається, що Сполучені Штати не будуть самі себе стримувати внаслідок ядерного шантажу. Це заохотить інші країни отримати ядерну зброю та погрожувати сусідам.

Коли я слухав запис розмови з Біллом Перрі, на ньому постійно було чутно невідповідні до цієї бесіди звуки вітру та пташиного співу. Владімір Путін може вирішити, чи, коли і як саме відбудеться ядерна атака проти України. Але він не може контролювати того, що станеться потім. Наслідки цього вибору, послідовність подій, яка розгорнеться опісля, не пізнавані заздалегідь. Як написала The New York Times, адміністрація Байдена сформувала "Команду Тигр" із посадовців у галузі національної безпеки, які організують воєнні ігри про те, що робити, якщо Росія застосує ядерну зброю. Втім, одна річ стала ясною після всіх моїх дискусій з фахівцями в цій сфері: слід готуватися до важких рішень з непередбаченими наслідками. Таких, яких ще ніхто ніколи раніше не ухвалював.

ядерна зброя росія війна сша