Транспорт для Лондона - організація пасажирського руху в одному з найбільших міст світу

Транспорт для Лондону досліджував: Олекса СЕМЕНЧЕНКО (Лондон)

Щодня лише метро перевозить приблизно три мільйони пасажирів (у так званому Великому Лондоні – тобто у самому місті і передмістях - живе близько 9 мільйонів людей).

І ця кількість зростає: за 12 місяців 2006-2007 років у метро вперше було зареєстровано мільярд перевезень.

Інструменти для планування подорожі

Крім заборони алкоголю, мер впровадив автоматизацію перевірки квитків, запровадив безконтактну електронну картку Oyster, з якої спеціальні сканери при вході до метро чи автобусу знімають відповідну суму. Використання картки суттєво здешевлює проїзд.

Також було запроваджено інтернет-послугу, яка дозволяє дізнатися, яким чином можна найшвидше дістатися з пункту А до пункту Б у потрібний вам час.

Друкуєш у відповідних полях поштові коди або назви вулиць – початкового і кінцевого пунктів подорожі - а також час старту, і отримуєш детальний маршрут із місцями пересадок, відтинками переходів пішки, а також часом всієї подорожі і її окремих відтинків.

Завдяки цим поліпшенням (а також через те, що кілька років тому запровадили спеціальний податок на в’їзд приватних авто у центр Лондону) близько 5% лондонців в останні роки пересіли з власного транспорту на громадський. Це – безпрецедентне число для великого мегаполісу.

Також усе більше людей добирається до потрібного місця Темзою, а кількість користувачів велосипедів зросла на 50%.

Лондонським транспортом керує організація «Транспорт для Лондона». Вона підзвітна правлінню, яке очолює мер міста, що сам призначає інших членів. Організація складається із трьох основних директоратів:

- "Лондонське метро",

- "Лондонська міська залізниця" (сюди входить і швидкісний трамвай, і футуристичний автоматизований потяг DLR, що обслуговує не менш футуристичну, повну вигадливих офісних хмарочосів дільницю "Доки")

- "Наземний транспорт", який відповідає за все інше: автобуси, службу виклику транспорту додому, річкові пасажирські перевезення, офіс ліцензування знаменитих чорних кебів – лондонського таксі, велосипедний центр, офіс облаштування умов для пішоходів, офіс безпеки доріг тощо.

Лондонська мерія ставить за мету поліпшення екологічної ситуації і зменшення викидів шкідливих газів у атмосферу. Тому громадян заохочують пересідати на велосипеди - особливо в центрі.

Велосипеди й електрички

На трасах міста будують велодоріжки. Розвиваються спеціальні великі безпечні і швидкі веломаршрути з-за меж міста до його центру.

Влітку цього року було завершено дві перші такі велотраси, готуються ще десять.

Велоцентр мерії також поширює інформацію про безпеку велосипедного руху серед автомобілістів, проводить курси для велосипедистів, надає інформацію про веломаршрути користувачам велосипедів (про це друкуються невеличкі брошури).

Міська електричка є щоденною необхідністю для сотень тисяч лондонців - особливо тих, що мешкають у передмістях. Електрички курсують між численними вокзалами у центрі Лондона (тимим ж, із яких виходять потяги далекого слідування) і передмістями, роблячи частi зупинки.

Часто маршрути відрізняються лише кількома кінцевими станціями, а більшість зупинок – ті самі, що й у інших маршрутів. Тому можна сподіватися, що вдень у потрібному тобі напрямку ходить 3-4 електрички на годину (рано-вранці і пізно ввечері – дещо менше).

Проїзні - дорого, але все одно економно

Більшість транспортних засобів під контролем «Транспорту для Лондона» мають свої власні розцінки на квитки. Автобуси i трамваї мають спільний ціновий режим, метро – інший.

Над ними усіма парасолькою нависає система проїзних квитків, що дозволяє купувати їх за зонним принципом (столицю поділено на 6 цінових зон). Терміни дії проїзних - від одного дня до одного року - до того ж пропонуються варіанти з годинами пік (коштують дорожче).

Ці проїзні дійсні на автобусах, залізниці, в трамваях, метро і дають право на знижку на багатьох річкових маршрутах Темзою.

Щодо конкретних цін на проїзд – то в Лондоні вони досить високі, якщо порівнювати з Україною (і навіть із багатьма країнами ЄС). Знов-таки, дуже важко подати типову ціну, бо багато залежить від типу квитка і довжини маршруту.

Найдешевшим є проїзд в автобусі або трамваї. З карткою Oyster проїзд коштує стандартно 1 фунт стерлінґів (приблизно 1.7 долара) незалежно від довжини маршруту і часу доби. Проїзд у метро зі згаданою карткою у межах двох центральних зон – 1,6 фунта, довший маршрут – 2,6 і більше.

Електричка – ще дорожча. Що добре із карткою Oyster - з нею можна робити необмежене число поїздок. Скажімо, якщо за день наїздиш на суму близько 5 фунтів, система припиняє знімати кошти з картки.

Принцип доцільності

Наземний транспорт, переважно автобуси, курсують у Лондоні скрізь, включно із самісіньким центром. Це – не дивно, беручи до уваги величезний розмір центру Лондона. Зробити весь центр пішохідним тут було б абсолютно неможливо. Неспішно дійти від Гайд-парку до Трафальґарського майдану - більше години.

Маршрути діють за принципом доцільності: тенденція така, щоб з кожної дільниці Лондона було пряме сполучення із центром міста, а також щоб у інших дільницях можна було легко дістатися якихось важливих місцевих об’єктів - вокзал, лікарня, аеропорт тощо.

Довідкові матеріали щодо руху транспорту є широкодоступними. Крім вище згаданої служби в Інтернеті, є й друковані у зручному форматі розклади кожного маршруту, що доступні на більших автостанціях, на кожній станції метро можна взяти безкоштовно план всієї мережі підземки, чітко вказано час відкриття й закриття (який змінюється залежно від дня) тощо.

Нові станції метро й маршрути автобусів плануються знов-таки за принципом доцільності. Приклад – будівництво нових станцій метро і відкриття автобусних маршрутів у напрямку олімпійських об’єктів, що споруджуються до Олімпійських Ігор 2012 року.

транспорт місто британія