Ж

Житло, як у Європі, але не зовсім. Приклад добре збудованого житлового комплексу

Безвіз і орієнтація українців на Захід створила певний попит на житло “як у Європі”. Раніше достатньо було “євроремонту” у квартирі. Зараз з'явився запит і на зручне середовище – двори без місць для паркування, малоповерхова забудова, підземні смітники, гарні дитячі майданчики та велодоріжки, входи в під'їзди без сходів і через прозорі двері. Таке житло можна знайти поблизу Києва, але серед мінусів – автомобільні затори, дорога електроенергія та проблеми з водою.

Продовжуємо цикл, у якому розглядаємо сучасну забудову України. Перший матеріал про висотну забудову на Позняках читайте тут.

На прикладі Києва і міст-сателітів (із населенням у сотні тисяч) виявилося, що це майже недосяжне завдання. Сьогодні Бровари, Бориспіль, Ірпінь, Буча, Вишгород і Васильків часто забудовуються висотними коробками у понад 25 поверхів, без забезпечення нормальних умов у дворах, із суцільним паркуванням і асфальто-бетоном.

IMG_1.jpg

Висота будинків менша, ніж відстань між ними, що дає змогу відчувати природу не з погляду “птаха”, а з масштабної людині відстані. Наявність дорослих, доглянутих дерев, лавочок та доріжок, плюс природні перепади рельєфу наближають таке житло до гарних європейських прикладів

Та є винятки. Нижчу ціну земельних ділянок, а отже, кращі умови для малоповерхової забудови можуть запропонувати хіба що села довкола столиці. Але вони мають і чимало мінусів: вузькі переповнені дороги до Києва, тривалі затори в годину пік, слабо розвинену інфраструктуру і малі потужності для забезпечення електрикою, якісною питною водою та належної роботи каналізації.

IMG_7.jpg

Поєднання низької підпірної стіни з довгою лавкою спонукає вийти у двір, посидіти на свіжому повітрі, відчути радість офлайн-спілкування

Приклад села Білогородка – це певною мірою компроміс між бажаним і можливим. З одного боку, винятковий для Києва й області формат, дуже подібний на те, яким могло б бути житло середнього класу у Нідерландах чи Бельгії. З іншого – проблеми з роботою ліфтів, вдвічі вищі, ніж зазвичай, тарифи на електрику та низька якість води.

Зупинимося на перевагах багатоквартирного житлового району у селі під Києвом.

IMG_5.jpg

У масовій свідомості газони серед багатоквартирних житлових будинків це зазвичай чорнозем або здичавіла трава, місцями витоптана стихійними доріжками, парковками, вкопаними шинами. Проте є відносно доступний район із фахово підібраними, доглянутими багаторічними травами, хвойними рослинами

Двори без машин

Так, тут зробили двори без машин! Оскільки територія довкола житлових комплексів – це поля або дрібні магазини, занедбана промзона чи дикорослий гай, знайшлися місця для паркування за межами житлових дворів. Частина будинків збудована за принципом кварталу – замкнутого чотирикутника з пішохідним простором всередині.

IMG_12.jpg

Дивина! Тут немає авто!

IMG_26.jpg

І тут теж. Але є багато лавочок.

Там, де двір не виходив замкненим і повністю пішохідним, за допомогою рельєфу і рослин вдалося відділити паркінг від зони прогулянок і відпочинку на повітрі. Понад те, забудовник знайшов місце для альтанок під навісом – місць для спільних святкувань урочистостей.

IMG_14.jpg

Такі, здавалося б, прості речі, як обладнаний стіл для шахів і шашок – досить рідкісне явище в сучасних новобудовах.

Один із комплексів розташований на березі озера, а біля іншого є невеликий гай. Берег обладнали вдало, дерев'яною поверхнею та газоном, і встановили на них стаціонарні лежаки для літнього відпочинку.

IMG_9.jpg

Бачиться фантастично, хочеться мати таке біля свого будинку, тим більше, що в Києві є береги Дніпра і багато озер та річечок. Але більшість забудовиків заганяють набережну в бетон.

“Сухий” фонтан, коли вода тече не з чаші чи басейну, а просто з форсунки серед бруківки на мощеній площі – також знайшов своє місце серед будинків комплексу.

На противагу пофарбованим темним кольором глухим броньованим дверям, що ставлять часом у житлових будинках на випадок атак грабіжників і вандалів, у комплексі всі двері до під'їздів прозорі. Це дає природне освітлення в коридор, і одразу видно, хто за дверима.

IMG_29.jpg

Заходити у під'їзд зі скляними дверима значно приємніше, ніж відчиняти тяжкі металеві двері та зіштовхуватися лобами на вході-виході

Заїзд до комплексу обмежено шлагбаумом та черговим охоронцем, проте тотального контролю і перевірки документів при вході і виході немає. Збудований квартал має один в'їзд і не межує з іншими житловими мікрорайонами, тому немає конфліктів, коли люди не можуть пересуватися найкоротшими шляхами до магазинів чи громадських споруд, а змушені обходити кілометри чужих парканів, позираючи на життя сусідів із-за них.

IMG_6.jpg

Поряд із мало- та середньоповерховими будинками розташована приватна школа й дитячий садок, вони на дальньому плані

Щодо освіти дітей, то у мешканців є вибір. Перший варіант – сільська загальноосвітня школа та державний дитсадок за межами комплексу, але в розумних межах досяжності. Другий – приватний дитячий садок або центр розвитку дитини та приватна школа, де вартість відвідування становить 10000–12000 грн на місяць.

IMG_10.jpg

За 10–12 тисяч гривень у вас школа просто у дворі.

"Людське" середовище

Низькі будинки створюють відчуття, що ви начебто перебуваєте серед старої забудови, що ще місцями збереглася у малих містах на Заході України. Це коли йдеш вулицею, а на рівні очей і на відстані витягнутої руки – вітрини кав'ярень, магазинчиків, перукарень чи вікна звичайних мешканців. Можна роздивитися милі оку власноруч зроблені декорації, чиїсь штори, квіти, частини меблів, а також цеглу та інші матеріали фасадів. Людина потроху починає цінувати такі дрібні деталі, яких не знайдеш на вулицях у мегаполісі з хмарочосів.

IMG_32.jpg

Вікно сусідів

У кварталі можна покататися мережею велосипедних доріжок, але за межі комплексу обладнані велодоріжки поки що не виходять. Тому безпечно їздити у різні заклади села за 2–3 км немає змоги, вже не кажучи про далекі відстані, наприклад, до Києва.

IMG_28.jpg

Велодоріжки є, але тільки на території комплексу

Окрема “фішка” житлового кварталу у Білогородці – наявність дитячих майданчиків за індивідуальним проєктом у стилі архітектури комплексу. Так, інколи вони розташовані всередині дворів, де луна відбивається у стінах і дитячі голоси посилюються, що може комусь створювати певні незручності, зате це досить креативний простір для малечі.

IMG_20.jpg

IMG_19.jpg

IMG_23.jpg

Кругла пісочниця посеред газонів – в оточенні дерев'яної лавки, кущів і високих дерев, що створюють тінь, плюс паркові світильники – здається, більш масштабної людині форми годі шукати.

IMG_22.jpg

Пісочниця, обрамлена лавочкою. Ідеально для батьків із малими дітьми

Окремі майданчики мають не лише м'яке гумове покриття, а й штучний рельєф, гірки, де дитині цікавіше вправлятися, ніж на асфальті.

IMG_11.jpg

IMG_8.jpg

Поки що папір, скло, пластик, метал та харчові відходи люди скидають у спільні контейнери. У будинках немає сміттєпроводів, які разом із приміщенням, куди падає сміття, займають багато цінного місця. Але подекуди встановлені підземні контейнери, до того ж на тротуарах, що не псує вигляд. Є і звичайні контейнери на колесах, в спеціальних загородках із дашками, які приховують неохайний вигляд звалищ.

Знайшлося навіть місце для відкритого для всіх стадіону з штучною травою, де можна грати в мініфутбол, волейбол чи баскетбол.

IMG_15.jpg

Є нагода організувати власну любительську футбольну команду

Погана вода та дорога електрика

Земля в селі не така насичена обмеженнями, як у Києві, але дається взнаки нерозвинена технічна потужність та поява нового житла. Ще 10–15 років тому мало хто в подібних селах довкола Києва задумував чи розробляв генеральні плани, де було б передбачено будівництво широких магістралей, потужних електропідстанцій, станцій очищення і подання питної води та переробки каналізації. Якщо в селі з'являється 1–2 тисячі нових квартир, це означає, що значно зросте потреба у ресурсах для опалення та життєдіяльності, потрібно буде прокласти кілометри труб і кабелів, щоб сполучити нові об'єкти з мережами села.

Саме через складну процедуру підготовки умовного “чистого поля” до забудови мешканці таких житлових будинків стикаються з високою вартістю та низькою якістю подачі електроенергії, питної води.

За ціни 1,68 грн за кіловат-годину при прямому договорі з обласними електропостачальниками для фізосіб мешканці вимушені отримувати енергію за комерційним тарифом (як для юридичних осіб) по 2,88 грн. Введення мереж в експлуатацію триває роками, тому поступово набігає переплата за електрику.

IMG_24.jpg

Частина двору

Завдяки газовим котлам індивідуальне опалення і нагрівання гарячої води не залежить від того, чи ремонтують центральну котельню, як це заведено у Києві. Але зворотний бік медалі криється в тому, що частина мешканців вимикає опалення взагалі, коли не користується квартирою взимку. А міжкімнатні перегородки, стелі і стіни сусідів втрачають тепло, тому що не передбачені для теплоізоляції від “холодних” сусідів. Крім того, котли в приватних квартирах можуть роками кваліфіковано не обслуговуватися та поступово ставати вибухонебезпечними.

Як пишуть у своїх групах мешканці комплексів – вода з крану інколи може мати коричневий колір. Нею практично неможливо користуватися, тож люди мусять встановлювати дорогі системи індивідуальної очистки води.

IMG_31.jpg

Паркування, яке не дратує

Саме ці очевидні недоліки змушують деяких забудовників пропонувати потенційним покупцям незвичні для України стандарти житлового середовища. Розрахунок полягає в тому, що більше людей куплять у них квартири, то більше грошей буде на покращення якості води, і з часом необхідні потужності для її очистки для всіх таки з'являться.

IMG_4.jpg

Затишним двором і малоповерховими будинками забудовник намагається компенсувати недоліки з водою, електрикою та каналізацією

Висновок

Вартість однокімнатної квартири в такому комплексі стартує від 730 000 грн на етапі будівництва і до 1 000 000 грн за вже готову до проживання, оренда від 8000–9000 грн на місяць. Але потреба їздити до Києва, відсутність різноманітних робочих місць у селі додає витрат на громадський транспорт або власне авто.

Очевидною перевагою є середовище з нормальною архітектурою, такою, яку можна знайти у багатьох країнах Європи. Вона справді відрізняється від радянських і пострадянських зразків, що масово тиражуються у великих містах України. Проте є і недоліки. Загалом, можливо, що за 20–25 років саме середовище не дасть мешканцям перетворити цей район на гетто для маргіналів, як це нерідко трапляється з житловою висотною забудовою. Натомість воно сприятиме тому, щоб поступово трансформувати його відповідно до потреб, розвивати місця для роботи поряд із домом та мати насиченішу інфраструктуру й якісний громадський транспорт.

Ця стаття не є рекламною, редакція не отримувала жодних коштів від забудовників і жодна стороння особа не впливала на її зміст.

Читайте далі: Як не треба жити. Без парковки, зручного громадського транспорту, парків. Аналізуємо нову забудову на Позняках

Читайте наш аналіз багатоповерхової забудови у проєкті "Поверхи самотності".

Читайте далі Як збудувати місто, в якому варто жити. Лекція

Читайте також: Моя енергонезалежність. Як живеться у будинку з сонячними батареями і без під'єднання до мереж

житло будівництво київ білогородка архітектура київщина

Знак гривні
Знак гривні