«Вперед» у минуле?
Політичне гасло “Вперед” добре послужило Баракові Обамі під час передвиборної кампанії цього року. Він обіцяв рух вперед, в той час як Республіканці прагнули «повернення провальної політики, через яку ми в такій скруті».
Це була чудова політична риторика та яскравий політичний театр. Більше того, Республіканці практично і не намагались протиставити цій риториці реальні факти, які знищили би її наче замок з піску.
Логотип передвиборної компанії Барака Обами
Але цього разу на карту поставлено більше, ніж просто змагання за посаду Президента. Гасло «Вперед» (нім. vorwärts) служило бойовим кличем соціалістів понад століття. Воно було майже так само поширене, як і інше улюблене слово лівих — «рівність», яке має понад двохсотлітню історію.
Ідея економічної рівності звабила багатьох людей. Пілігріми почали з рівного розподілу продуктів праці. Колоністи в Джорджії починали зі схожої ідеї. На Середньому Заході, Роберт Оуен — який і вигадав термін “соціалізм” — створив колонії на основі комунального життя і економічної рівності.
Спільним у всіх цих ідеалістичних експериментів було те, що вони провалились.
Гіркий досвід показав, що люди не працюють заради спільного блага так добре, як заради себе. Пілігрими ледь не померли з голоду вивчаючи цей урок. Але вони його вивчили. Земля, яка досі була у спільній власності, стала приватною, та стала давати більше їжі.
Схожі експерименти проводились у більших масштабах в інших країнах по всьому світу. В найбільших експериментах, Радянському Союзі за часів Сталіна і комуністичному Китаї при Мао, люди буквально гинули від голоду мільйонами.
В Радянському Союзі, щонайменше 6 мільйонів осіб померли від голоду на початку 1930-тих, і це в країні, де знаходяться ледь чи не найкращі чорноземи в світі та яка була великим експортером їжі. В Китаї, десятки мільйонів людей загинули від голоду при Мао.
Всупереч переконанням соціалістів, право приватної власності існує не заради власників.
Американцям, які не мають жодного клаптика землі, тим не менш, доступно багато їжі, й саме тому, що земля в Сполучених Штатах — приватна власність.
Інша важлива особливість егалітарних соціалістів — нав’язування величезної нерівності влади заради усунення нерівності економічної.
Не випадково, ті, хто найголосніше кричить про майнову нерівність між двома чи одним відсотком та рештою, пропонують куди небезпечніше зосередження влади у Вашингтоні — де куди менший відсоток вирішує що заборонити, а що дозволити: від того, які лампочки купувати, які унітази ставити, до вибору медичних закладів.
Цей рух «вперед» насправді спрямований назад, до системи, яка була випробувана в багатьох країнах світу, при демократичних, і не-демократичних урядах, серед людей всіх рас, кольорів шкіри, віросповідання та мови, і вона завжди завершувалась великим провалом.
Але одна справа, коли консервативні лідери, такі як Рональд Рейган в Америці і Маргарет Тетчер у Великобританії назвали централізоване планування помилковою ідеєю. Та що насправді ставить хрест на централізованому плануванні, так це те, що наприкінці XX століття, і соціалістичні, і комуністичні уряди по всьому світу відмовились від нього.
Індія і Китай тут найбільші приклади. В обох країнах згортання державного контролю за економікою супроводжувалось стрімкими темпами економічного зростання, порятунком мільйонів людей від злиднів та мізерності.
Нарешті, сучасні рейтинги економічної свободи очолює Гонконг — країна, де досі правлять комуністи! Але китайські комуністи здається вивчили, на власних помилках, важливий урок, який Обама, схоже, прогуляв.
Ми прямуємо «вперед» в минуле сповнене невдач, нас веде туди харизматичний лідер після XX століття харизматичних лідерів, що заводили свої країни до краху.
Томас Совел для Creators Syndicate.
Переклад – «Коментарі про Україну і світ».
