"Українські зошити": графічні новели про голодомор та радянське життя (частина 4)

Кривавий більшовицький перелік

12 липня 1931 року. Доповідь голови ОГПУ УРСР В.А.Балицького керівництву ОГПУ.
Згідно з планом операції, розробленої та схваленої ОГПУ, депортація родин кулаків в Україні мала початись 1-го червня та закінчилась за 39 днів, 9 липня 1931 року. Точно в термін.

Цій депортації передувала у березні 1931 року масова акція з виявлення найактивніших контрреволюційних елементів. Така операція дозволила заарештувати близько 19 тисяч осіб, дезорганізувати численні контрреволюційні угрупування, що керували озброєними повстаннями навесні 1931 року. Серед них, певна кількість належала до розгалужених організацій, які мали відділи у різних регіонах України («Ображені», «Повстанці», «Сини України», «Цигани», «Полум’яні», «Сибіряки» тощо).

5 березня 1933 року.
Межевський район.
Один з наших агентів, оглядаючи село Хороше, знайшов у хаті колгоспника А.В.Мелашкуна, двох дітей, руки яких було в крові. Запитавши дитину 7 років, він з’ясував, що вони щойно їли кобилу. Дитина показала йому шматок зіпсованого м’яса. Родина зізналась, що відкопала кобилу. Дитина 14 років страждала від болю в животі, після того, як поїла варених костей з тієї ж туші.

Район Великої Лепетихи
Через повну відсутність хліба люди використовували замінники. Ми зареєстрували 35 випадків отруєння, спричиненого вживанням в їжу різноманітних трав, за декілька годин. Смерть наставала на протязі 24 годин у дітей та за 3-5 днів у дорослих.
Також спостерігались випадки поїдання трупів тварин, коней, собак, котів.

Високопільский район
Продають м'ясо собак, котів та конячі туші. М'ясо собак коштує приблизно 12 рублів за кіло. Коней – 6-8 рублів за кілограм. Платять частіше за все у натуральний спосіб – одяг, тканини, тощо.
Нарешті, у Високопільському та Мелітопольському районах ми зареєстрували два випадки канібалізму. В Новопразькому районі було вчинено два вбивства з метою продажу людського м’яса.

Високопільський район
16 лютого, в Заградівці, в родині бідного селянина помер Микола, хлопчик 12 років. Його матір Ф. та її сусідка Анна С. порізали тіло на шматки і подали його разом з готовими стравами. Майже все тіло було з’їдене. Залишились тільки голова, ступні, частина плеча, долоні, хребет та кілька ребер.
Всі частини тіла були знайдені в підвалі хати. Ф. пояснила свій вчинок повною відсутністю харчування. В неї лишилося троє дітей, всі геть виснажені. Цій родині було надано допомогу.

Голова регіонального відділу Краукліс

12 березня 1933 року
Шановний Всеволод Аполонович,
Нестача харчування у Київській області набуває все більш загостреного характеру. Більшість смертей внаслідок голоду та канібалізму мали місце в Уманському та Білоцерківському районах.
Зголоднілими частіш за все були селяни з індивідуальних господарств та члени колгоспів. Слід визнати, що в ряді сіл, яких торкнувся голод, колгоспники мали як мінімум 500 трудоднів.
N.B. Автор цієї доповіді розуміє під трудоднем робочий день від 16 до 18 годин, що враховував якісну працю без відпочинку.

У численних селах більше не ховали померлих на кладовищах з відстрочкою. Їх полишали у підвалах та у дворах. Робітники сільських рад збирали тіла та ховали їх братських могилах по 10-15 людей одразу.
Цього разу ми спостерігаємо збільшення випадків поїдання трупів та канібалізму. Кожного дня ми отримуємо дюжину, якщо не більше, повідомлень про злочин. Можна навіть казати, що канібалізм став звичкою. Маємо випадки рецидивістів, підозрюваних у канібалізмі, які вбивають дітей, знайомих, перехожих на вулиці.

У селах, де мав місце канібалізм, день у день люди стверджуються в думці, що вживати людське м'ясо припустимо. Ця думка особливо поширена серед зголоднілих та дітей.
З 9 січня по 12 березня нами було виявлено у Київській області 69 випадків канібалізму та 54 випадки поїдання трупів. Але вочевидь ці цифри менші ніж реальні, зважаючи на те, що наша служба не може відстежувати всі випадки.

Часто трапляється, що перехожі на вулицях втрачають свідомість внаслідок виснаження. До того ж, помітно збільшилась кількість злочинів та порушень. Багато хто дозволяє вкрасти свої речі тим, хто вважає, що вони знайдуть там їжу. Міліція переобтяжена та не може протидіяти цьому явищу. Бродяжництво покинутих дітей зростає день у день, як у містах, так і у сільській місцевості. Втікаючи, батьки часто полишають своїх дітей.

З комуністичним привітом, Розанов