Журналістика даних: Посібник



Виборче табло: як подавати результати голосування

  • 1337 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 25/12/2012Дата публікації

Результати виборів надають будь-якій редакції чудові можливості для створення візуальних публікацій, але протягом багатьох років ми не користалися цією можливістю. У 2008 році ми та наш графічний підрозділ вирішили змінити цю практику.

Ілюстрація 52. Виборче табло (Нью-Йорк Таймс)

Ми хотіли знайти спосіб показати результати виборів у такий спосіб, щоб це створювало журналістський сюжет і не виглядало як просто нагромадження цифр у таблиці чи на карті. На попередніх виборах у нас виходило саме так.

Це не означає, що є щось погане у великому обсязі цифр, або в тому, що я називаю «Моделлю CNN» - з таблицями, таблицями і ще таблицями. Це спрацьовує, бо надає читачу саме те, що він хоче знати: хто переміг?

І тут виникає серйозна небезпека: влізти в те, що не має фундаментального значення. Коли створюєш щось радикально відмінне та відходиш від того, на що чекають люди, можна зробити справи не менш заплутаними, а більш.

Зрештою Шан Картер з підрозділу графічного дизайну дав нам правильну відповідь – те, що ми згодом стали називати «табло». Коли я вперше побачив ескізи, це був момент, що називається, влучання в яблучко.

Саме те, що треба.

Завдяки чому це є чудовим зразком візуальної журналістики? Для початку, очі читача миттєво «притягує» велика смуга вгорі, яка показує розподіл голосів. У контексті журналістики це можна назвати заголовком. Вона повідомляє читачеві точнісінько те, що він хоче знати, і робить це швидко, просто та без будь-якого візуального шуму.

Далі читач звертає увагу на п’ять колонок нижче, за якими згруповані штати, що, на думку The Times, мають схильність до одного чи іншого кандидата. А в середній колонці – те, що в журналістському контексті можна назвати «центральним графіком», у якому ми пояснюємо, чому Обама переміг. Інтерактивна візуалізація подає це гранично ясно: Обама взяв усі штати, на які сподівався, та чотири з п’яти «хитких» штатів.

Для мене ця п’ятиколонкова конструкція є прикладом того, як візуальна журналістика відрізняється від інших форм дизайну. В ідеалі гарний зразок візуальної журналістики повинен поєднувати в собі красу та інформативність. Та коли обирати між журналістським сюжетом та естетикою, журналіст повинен виступити на боці сюжету. І хоч цей ескіз, можливо, не обрав би «чистий» дизайнер для представлення даних, він справді дуже, дуже добре подає сюжет.

І насамкінець, як будь-яка гарна інтерактивна веб-сторінка, ця заохочує читача «копати ще глибше». Тут є деталі на зразок відсотків голосування по всіх штатах, кількість голосів виборців та їхній відсоток, які зумисне розміщені знизу, щоб не конкурувати з головними темами сюжету.

Усе це разом робить «виборче табло» чудовим зразком візуальної журналістики, яке майже ідеально відповідає перевіреному та надійному принципу оберненої піраміди.

Арон Пілхофер, New York Times

 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!